Рішення

від 25.02.2013 по справі 906/107/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" лютого 2013 р. Справа № 906/107/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Серилко Ю.С. (довіреність №У-6/56 від 19.02.13)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Колективне підприємство "Житомирводпроект" (м.Житомир)

до Червоноармійська центральна районна лікарня (смт. Червоноармійськ, Житомирська область)

про стягнення 35876,31 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 35876,31 грн. заборгованості за виконані роботи згідно договору №5942 від 10.06.10, з яких: 35301,00 грн. боргу, 540,00 грн. 3% річних, 35,31грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення ухвали суду.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Суд приходить до висновку, що неявка відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.10 між Колективним підприємством "Житомирводпроект" (виконавець/позивач) та Червоноармійською центральною районною лікарнею (замовник/відповідач) був укладений договір №5942 (а.с.7-8), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати комплекс проектно-кошторисної документації : Водопостачання Червоноармійської центральної районної лікарні в смт.Червоноармійськ Житомирської області.

Згідно п.п.5.1.,5.2 договору, при завершенні робіт виконавець представляє замовнику акт приймання робіт. Замовник підписує акт приймання робіт або мотивовану відмову від приймання робіт.

19.04.11 за накладною №22 виконавець передав замовнику технічну документацію (а.с.10).

03.05.12 сторони підписали Акт приймання робіт (а.с.9).

Відповідно до п. 2.1 договору, за виконану роботу замовник перераховує виконавцю 60000,00 грн.

Замовник зобов'язується перерахувати кошти в повному обсязі за виконані роботи протягом 7 (сіми) днів (п.3.2 договору), тобто у строк до 10.05.12.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 35301,00 грн.

07.05.12 позивач направив відповідачеві претензію №У-6/171 про сплату боргу (а.с.12).

У своїй відповіді на зазначену претензію відповідач суму заборгованості визнав, однак борг не сплатив у зв'язку з відсутністю коштів (а.с.14).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 35301,00 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 35,31 грн. інфляційних та 540,00 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в заявленій сумі, хоч позивач має право на суму вищу ніж було заявлено, а в частині стягнення інфляційних слід відмовити враховуючи наступне.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних нарахована на суму боргу в розмірі 35301,00грн. за період з червня 2012 по листопад 2012.

Визначаючи порядок нарахування інфляційних втрат позивачем не було враховано дефляційні процеси, які відбулися за вказаний період.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.3), за період визначений позивачем, враховуючи рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, господарський суд встановив, що за період з червня 2012 по листопад 2012 індекс інфляції був менше одиниці чотири місяці, відбувалися дефляційні процеси, тому сума боргу не збільшилась за рахунок інфляції.

Таким чином, нарахування інфляційних є неправомірними, тому дана вимога не підлягає задоволенню.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 35301,00 грн. основного боргу, 540,00 грн. 3% річних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 35,31 грн. інфляційних суд відмовляє в задоволенні позову, про що зазначав вище.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Червоноармійської центральної районної лікарні (12000,смт. Червоноармійськ, Житомирська область, вул.Леніна, 36; код ЄДРПОУ 01991949) на користь Колективного підприємства "Житомирводпроект" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, код ЄДРПОУ 13550570):

- 35301,00 грн. - боргу;

- 540,00 грн. - 3% річних;

- 1718,81 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 35,31грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)