Рішення

від 18.02.2013 по справі 5020-1346/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року справа № 5020-1346/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Військової частини А0225

(вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фал"

(вул. Громова, 64, кв. 180, м. Севастополь, 99002)

про стягнення штрафних санкції в розмірі 12 191,26 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Стець В. М., довіреність № 1 від 09.01.2013;

відповідача - Сокуренко Є.І., довіреність б/н від 11.02.2013;

СУТЬ СПОРУ:

Військова частина А0225 звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фал" про стягнення штрафних санкції в розмірі 12 191,26 грн, з яких: 8 804,80 - пеня, 3 386,46 - штраф.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, статтю 231 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фал" обов'язку щодо своєчасного виконання зобов'язань за умовами договору про закупівлю послуг за державні кошти № 24/22-53 від 11.10.2011.

Ухвалою від 05.12.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

В судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва з 26.12.2012 до 23.01.2013, з 23.01.2013 до 31.01.2013, з 14.02.2013 по 18.02.2013.

Строк розгляду справи був продовжений відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач з позовними вимогами не погодився із підстав, викладених у відзиві на позов та зазначає, що основні роботи були виконані ним у повному обсязі у строк до 15.02.2012, але не прийняті позивачем за виною останнього (арк.с. 92-94).

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2011 між Військовою частиною А0225 (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фал" (далі - Виконавець) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 24/22-53 (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у 2011 році надати послуги, зазначені в Відомості ремонтних робіт (надалі - Ремонтна відомість), що додається, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги (арк. с. 7-8).

Згідно пункту 1.2 Договору Виконавець здійснює доковий ремонт з окремими роботами (надалі - послуги) судна проекту 1896 вгка «Сквіра». Кількість послуг визначена у Ремонтній відомості.

Підставою для укладення цього Договору є повідомлення військової частини А 0225 від 16.09.2011 № 154/12/1-2836 про акцепт пропозиції конкурсних торгів Виконавця (пункт 1.4 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна цього Договору становить 312 798,62 грн, у тому числі ПДВ - 52 133,10 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником наданих послуг, протягом 30 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання та здавання наданих послуг та пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату послуг.

За умовами пункту 5.1 Договору термін надання послуг - 60 календарних днів з дати укладання договору та підписання акту приймання катеру в ремонт.

Згідно з пунктом 6.3.1 Договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до положень пункту 7.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язань, передбачених пунктом 5.1 Договору, з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості надаваних послуг, з яких допущено прострочення виконання - за кожен день прострочення, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з пунктом 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2011.

Додатковим договором № 1 від 28.12.2011 про внесення змін до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 24/22-53 від 11.10.2011 сторони погодили, що пункт 5.1 Договору має бути викладений у наступній редакції: «Термін надання послуг закінчується 15 лютого 2012 року»; пункт 10.1 викладений у наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 15 лютого 2012 року» (арк.с. 11).

Актом прийому корабля до ремонту від 15.11.2011, вгк «Сквіра» проекту 1896 переданий для докового ремонту з проведенням окремих видів робіт Товариству з обмеженою відповідальністю "Фал" згідно із Договором (арк. с. 10).

Отже, відповідно до умов Договору, з урахуванням Додаткового договору № 1 від 28.12.2011, зобов'язання відповідача повинні були бути виконані 15.02.2012.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором були виконанні відповідачем не у повному обсязі, вартість своєчасно наданих послуг складає 264 420,62 грн, що підтверджується актом приймання та здавання наданих послуг від 28.12.2011 (арк. с. 12).

Вартість невиконаних відповідачем робіт за Договором складає 48 378,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача за вих.№154/12/1-3116 від 25.09.2012 була надіслана претензія № 4 із вимогою сплатити застосовані штрафні санкції за порушення строку виконання зобов'язання за Договором у розмірі 12 191,26 грн (арк. с. 13).

Проте, відповідач застосовані за несвоєчасне виконання умов Договору штрафні санкції не сплатив, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне.

Згідно частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 216 , 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Положеннями статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми слідує, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Судом встановлено, що пеня та штраф у зазначеному розмірі передбачені умовами Договору та відповідають вимогам статті 231 Господарського кодексу України.

Період нарахування штрафних санкцій визначений позивачем з 16.02.2012 по 15.08.2012 включно.

Разом з цим, слід зазначити, що 06.04.2012 між сторонами був укладений Додатковий договір № 2 про внесення змін до договору про закупівлю послуг за державні кошти від 11.10.2011 № 24/22-53, пунктом 2 якого пункт 3.1 Договору доданий абзацом наступного змісту «Ціна послуг, які надаються у 2012 році становить 48 378,00 грн, у тому числі ПДВ 8063,00 грн».

Відповідно до пункту 3 Додаткового договору № 2 пункт 10.1 викладений у наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 01 червня 2012 року (арк.с.103).

Проте, термін надання послуг за Договором закінчився 15.02.2012 та сторонами не продовжувався.

При цьому, як вбачається з попередження Головного управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі № 2 від 11.04.2012, Додатковий договір № 2 від 06.04.2012 не зареєстровано та не взято на облік в органі Державної казначейської служби України у зв'язку із недотриманням розпорядником бюджетних коштів повноважень та обмежень, а саме - продовження 06.04.2012 строку дії Договору про закупівлю послуг за державні кошти від 11.10.2011 № 24/22-53, строк дії якого закінчився 15.02.2012, що є недотриманням частини першої статті 631 Цивільного кодексу України (арк.с. 108).

Посилання представника відповідача на те, що роботи по другому етапу ремонту судна проекту 1896 вгка «Сквіра» були виконані Виконавцем в строк до 15.02.2012, про що свідчать заявки на технічне приймання виконаного об'єму робіт, прийнятих відділом технічного контролю та командуванням судна «Сквіра», судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний прийняти надані послуги протягом 7 робочих днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету надання послуг до приймання .

За таких обставин, лише підписаний сторонами акт приймання та здавання наданих послуг та пред'явлений Виконавцем в порядку пункту 4.1 Договору рахунок на оплату послуг є належним доказом виконання та прийняття Замовником робіт за Договором.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначеного, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання робіт за Договором про закупівлю послуг за державні кошти № 24/22-53 від 11.10.2011 на суму 48378,00 грн у строк, передбачений цим Договором, тобто до 15.02.2012 та передачі їх позивачеві за актом прийому-передачи виконаних робіт.

Крім того, судом взято до уваги відсутність належних та допустимих доказів щодо вживання відповідачем всіх встановлених договором заходів для недопущення господарського правопорушення, завчасного інформування позивача про неможливість закінчення виконання робіт за Договором про закупівлю послуг за державні кошти № 24-22-53 від 11.10.2011 судна проекту 1896 вгка «Сквіра» у строк, встановлений Договором, з огляду на відсутність доказів отримання позивачем відповідних звернень відповідача.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем штрафних санкцій за Договором суду не надано, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фал" на користь Військової частини А 0225 підлягає стягненню 12 191,26 грн, з яких: 8 804,80 грн - пеня, 3 386,46 грн - штраф, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фал" (вул. Громова, 64, кв. 180, м. Севастополь, 99002, код ЄДРПОУ 20682697, відомості про розрахункові рахунки в установах банку відсутні) на користь Військової частини А0225 (вул. Соловйова, 12, м.Севастополь, 99007, код ЄДРПОУ 14302650, р/р 35210001000009 у ДКС України, МФО 824509) 12 191,26 грн , з яких: 8 804,80 грн - пеня, 3 386,46 грн - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.02.2013.

Суддя О.О. Єфременко