Вирок

від 18.01.2013 по справі 1810/2619/12

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 1810/2619/12

Номер провадження 1/580/6/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2013 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді - Бакланова Р. В.

суддів: Подопригори Л.І., Стеценка В.А.

при секретарі Вєчканова С. В.,

за участю: прокурора - Гладкова В.М.

захисників -адвоката ОСОБА_1; ОСОБА_2

представника потерпілого -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Лебединi справу про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Обоянь Курської області Російської Федерації, громадянина України, не працюючого, не одруженого, не військовозобов'язаного, освіта середня, проживаючого по АДРЕСА_1, не судимого в порядку ст. 89 КК України.

по п.2 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2012 року о 12 год. ОСОБА_5 -співмешканка ОСОБА_4, з якою та малолітніми дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8, останній проживав з лютого 2011 року за адресою -АДРЕСА_1, поїхала до Лебединської центральної районної лікарні ставати на облік з приводу п'ятої вагітності.

ОСОБА_4 залишившись вдома із малолітніми дітьми, впродовж дня відпочивав та дивився телевізор. Згодом останній став нервувати з приводу того, що його співмешканка тривалий час не повертається додому, оскільки старші діти вже зголодніли та просили їсти. Близько 15 год.30 хв. прокинувся та почав плакати самий менший син - ОСОБА_9. Плач дитини дратував ОСОБА_4, який перебуваючи у знервованому стані, дістав хлопчика з ліжка та тримаючи його на руках, став кричати на нього, вимагаючи, щоб він заспокоївся. Однак, малолітній ОСОБА_9 продовжував плакати.

Будучи розлюченим тривалою відсутністю дружини, а також постійним плачем малолітнього ОСОБА_9 ОСОБА_4 з мотивів раптово виниклої до дитини особистої неприязні, внаслідок неспроможності його заспокоїти, вирішив позбавити ОСОБА_9 життя, в той же час усвідомлюючи, що його син є малолітнім. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на протиправне заподіяння смерті малолітній дитині, розлючений ОСОБА_4, використовуючи свою фізичну перевагу та неможливість здійснення сином будь-якого активного опору, діючи умисно, почав з силою наносити удари кулаком руки в грудну клітину, живіт та голову хлопчика, після чого з силою кинув його у дитяче ліжко. Під час падіння ОСОБА_9 вдарився поперековою ділянкою спини об бильце, перевернувся на живіт і впав обличчям до ліжка.

Від отриманих тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_9 помер на місці події.

При судово-медичному дослідженні, на трупі ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: два синці на лівій боковій поверхні тулуба в проекції 4,5 ребер, розмірами 2,5x0,5см; два синці в поперековій ділянці, розмірами 1x0,5см зліва, 2x0,5см справа; крововиливи темно-червоного кольору в потиличній ділянці зліва та в тім'яній ділянці; травма грудної клітини та тулуба; синці лівої половини грудної клітини та поперекової ділянок, крововиливи на лівій легені в проекції переломів; прямі переломи ребер зліва по передньо-пахвинній лінії 4,5,6,7, справа 4,5,6 ребер з крововиливами в навколишні м'які тканини; в черевній порожнині рідка темно-червона кров та згустки крові; крововилив чіпця товстого кишечнику; вертикальний розрив між лівою та правою долями печінки; крововиливи в нижньому полюсі правої нирки та в м'які тканини малого тазу зліва по задній стінці, які в своїй сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, і могли утворитися незадовго до смерті від достатньої травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею, для утворення, виявлених тілесних ушкоджень, в швидкій послідовності одне за одним, і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю, смерть ОСОБА_9 настала від сумісної тупої закритої травми голови, грудної клітини, тулуба, живота, органів малого тазу.

О 17 год. 00 хв. 12 червня 2012 року додому повернулася ОСОБА_5 та виявила у ліжку труп дитини.

Ввечері того ж дня, ОСОБА_4 бажаючи приховати вчинений злочин, з метою уникнення відповідальності за скоєне вбивство, загорнув труп ОСОБА_9 у пелюшку, поклав його у господарську сумку та відніс до лісосмуги, де закопав.

Наступного дня, побоюючись того, що труп дитини можуть знайти місцеві мешканці, ОСОБА_4 повернувся до місця поховання дитини, відкопав його та намагаючись остаточно приховати сліди злочину, перепоховав в найбільш віддаленому від населеного пункту місці, попередньо обливши тіло бензином та підпаливши його.

Після цього, ОСОБА_4 будучи упевненим, що його злочинні дії залишилися не поміченими сторонніми особами, спільно з ОСОБА_5 інсценував викрадення сина та з цього приводу звернулися до міліції.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у скоєному визнав частково, але суду пояснив, що 12 червня 2012 року вранці, ОСОБА_5, поїхала до м. Лебедина становитися в лікарні на облік по вагітності, а він залишився вдома разом з дітьми: ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Погодувавши старших дітей -ОСОБА_6 та ОСОБА_8, менший син ОСОБА_9, якому було 8 місяців, почав плакати. Він підійшов до ліжка, взяв сина ОСОБА_9 на руки, щоб його заспокоїти, та пішов з ним в коридор на свіже повітря. Разом з ними вибігли до коридору ОСОБА_6 та ОСОБА_8, останній схопив його за ногу і він, від несподіванки, випустив з рук малого ОСОБА_9. Потім підняв сина та положив його назад у ліжко, на що дитина почала кричати. Погодувати ОСОБА_9 було нічим, бо дружина ОСОБА_5 нічого йому не приготувала. Через кожні 15-20 хв. він підходив до дитини і вона була живою, дихала нормально. Двері до коридору він зачинив, щоб діти не вийшли на вулицю, а коли приїхала дружина з міста, він відчинив їй двері та забрав у неї пакет з продуктами. Взяв йогурт та почав годувати ОСОБА_8. Через деякий час до нього зайшла дружина і спитала за ОСОБА_9, на що він відповів, що дитина спить у ліжку а перед цим, він його впустив з рук. Вона взяла дитячу пляшечку, налила в неї йогурт та пішла до хати годувати ОСОБА_9. Через 15-20 хв. ОСОБА_5 повернулася та сказала, що дитина не дихає. Вони разом зайшли до хати, він взяв дитину на руки, щоб подивитися чи вона жива. Пересвідчившись, що ОСОБА_9 дійсно не дихає, положив його назад до ліжка, а сам вийшов на крильце та закурив. До нього вибігла дружина та почала кричати і сказала, що хлопчика потрібно закопати, бо їх посадять. Він погодився, вони пішли закопувати дитину. Наступного дня, 13 червня 2012 року, його дружина -ОСОБА_5 сказала, що потрібно взяти вудку і бензин та підти спалити хлопця, щоб його ніхто не знайшов. Вудку потрібно було взяти для того, щоб якщо хтось із сусідів їх побачить, подумали, що вони йдуть ловити рибу. ОСОБА_5 взяла з собою старшого сина ОСОБА_8, вудку та бензин і вони пішли до річки Псел. Викопавши яму, вона сказала налити туди бензину та підпалити тіло дитини, на що він відмовився і дружина кинула сама сірника до ями, а він лише закопав дитину. Бензин був вдома, бо у нього в господарстві був скутер та бензопила. В м. Лебедині, працівники міліції, вибивали з нього покази. З цього приводу він нікуди зі скаргою не звертався. У нього були тілесні ушкодження, але до лікаря він не звертався. З матеріалами справи ознайомлений. Під час проживання з ОСОБА_5 були сварки з приводу того, що вона витрачала кошти на власні потреби, залишала дітей самих, та з того приводу, що до неї телефонували з органів опіки та говорили, що заберуть дітей. Він працював не офіційно, їздив та скуповував металобрухт та пір'я. Тілесних ушкоджень на синові він не бачив. Дитина була замотана в пелюшку. Він закопав дитину, бо так запропонувала дружина. Він себе не контролював, на той час нічого не розумів, був схвильований і тому закопав хлопця. Коли закопували дитину, то вона вже була мертвою, про що сказала йому дружина. Коли закопували дитину вперше, то ОСОБА_5 несла дитину та лопату, а він йшов позаду та курив. ОСОБА_9 несла в сумці. Дружина сама поклала ОСОБА_9 до сумки. ОСОБА_5 сказала, що потрібно вдруге переховати дитину. Вона запропонувала спалити дитину та закопати, щоб точно ніхто не знайшов. Бензин у нього був. Того дня, бензину на заправці, він не купував. Бензин стояв у коморі у пластиковій каністрі ємністю 2,5 літри. Вдруге, коли йшли перезакопувати дитину, то несли каністру по черзі. Він облив тіло дитини бензином на прохання ОСОБА_5. Вдруге, яму копали по черзі. Вдруге, тіло ОСОБА_9 з сумкою в яму клала ОСОБА_5. Яму викопали глибиною 1,5 метри, а шириною 60-70 см. Бензину вилив приблизно 1 літр. В каністрі ще залишився бензин. Каністру він відніс назад додому та поставив її до комори. До сумки з тілом, він не заглядав. Йшов позаду, ОСОБА_5 попереду, він ніс на руках старшого сина ОСОБА_8. Вони відійшли від села на відстань 5 кілометрів. Звідки у дитини взялися тілесні ушкодження, він не знає. Ні він, ні ОСОБА_5 дитину не били. Їхні діти також ОСОБА_9 не били. До них в гості ніхто ніколи не приходив, тому з сторонніх ніхто не міг нанести тілесних ушкоджень. Дружина поїхала до лікарні близько 12.00 год. Перед тим як поїхати до лікарні, ОСОБА_5 взяла пляшечку з кашею та йшла годувати ОСОБА_9. Процес годування він не бачив. Дружина перед від'їздом до міста, харчів для малих дітей не залишила та нічого йому не говорила. Він ОСОБА_9 не годував, чсому той плакав, він не знає, напевно їсти хотів, але їсти було нічого. Дитина упала перед дверима на поріг. ОСОБА_9 вдарився об поріг, він його підняв з цементного покриття, де був ще дерев'яний поріг. Чим саме вдарилася дитина, він не бачив. Після того, як він підняв хлопця, той плакав. Коли він положив ОСОБА_9 в ліжко, він продовжував плакати, він його приколисував. Удари, які він показував на відтворені, не відповідають дійсності. Його змусили, та показали як потрібно наносити удари на відтворенні. Він був заляканий працівниками міліції. Пляшечку ОСОБА_5 викинула, він не знає навіщо. Грошей яких він заробляв, було достатньо. Дитячі гроші дружина використовувала на одяг та продукти дітям. Коли ОСОБА_5 повернулася з лікарні, то він відразу їй ще в коридорі сказав, що впустив ОСОБА_9 з рук. Він впустив дитину з рук близько 15.00 год. Дружина повернулася додому близько 17.00 год. За ці години дитинка інколи плакала, а він її приколисував. Звідки взялася така кількість тілесних ушкоджень у дитини, він не знає. Можливо ОСОБА_9 перевернувся при падінні, він точно не знає. Яке було полорження тіла дитини при падінні, він не побачив.

Допитавши підсудного, свідків, дослідивши докази у справі суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в скоєнні злочину передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, наступними доказами:

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 12 липня 2012 року вона прокинулася, приготувала їсти, прибрала у хаті і після 12.00 год, в 13.40 год. поїхала маршруткою до м. Лебедина в ЦРЛ, щоб стати на облік по вагітності. В місті була три години, бо строк вагітності був великий і вона довго здавала аналізи в лікарні. Після лікарні вона купила хліб, йогурт, печиво та після 15.00 год. поїхала назад додому в с. Куданівка Сумською маршруткою. Їхала разом з однією жінкою, яка також проживає в даному селі. Вони разом з нею йшли додому і коли підійшли до двору, то хвіртка була зачинена і вона ще й посміялася та почала гукати ОСОБА_4, але ніхто не виходив і тому прийшлося цій жінці свистіти. Вийшов ОСОБА_4, відкрив хвіртку і вона зайшла у двір, а та жінка пішла собі. Вона пройшла на кухню, почала розбирати пакет з продуктами і до неї вибігли ОСОБА_6 з ОСОБА_8, вона налила їм йогурт та дала печиво. Потім помітила, що у ОСОБА_6 були перелякані очі і вона сказала: «Я нічого не знаю, я спала!». Вона нічого не зрозуміла і запитала у ОСОБА_4 як ОСОБА_9, а той сказав, що дитина спить. Вона взяла дитячу пляшечку, щоб нагодувати ОСОБА_9, але ОСОБА_4 вихватив її і сказав, що сам нагодує. Через деякий час він вийшов і сказав, що дитина спить. Вона сказала, як це дитина спить, вона вже повинна їсти. Коли вона зайшла до кімнати, то побачила, що дитина бліда, вона не знала, що сталося, а ОСОБА_4 сказав, що він нічого не знає, він спав і коли він підійшов до дитини, то той так і лежав. Вона почала говорити, що потрібно викликати швидку і хотіла бігти за телефоном, але у ОСОБА_4 була «скажена»реакція на її дії і він почав погрожувати їй та її дітям і говорити, щоб вона нічого не робила, якщо хоче жити. Він їй погрожував і говорив, що може вбити її та її дітей, або дітей може збити машина. У них в хаті стояло дві сокири для «виховної роботи», він ними погрожував. Потім ОСОБА_4 сказав, що знає що робити та взяв ОСОБА_9, а їй сказав забрати дітей в іншу кімнату і там з ними сидіти, а сам пішов кудись з сином. Повернувся ОСОБА_4 аж під ранок і ноги в нього були в піску. Вона почала його запитувати, а він сказав, щоб закрила рота. Потім через двоє суток, рано в ранці, ОСОБА_4 сказав, щоб вона збиралася на рибалку та взяла з собою ОСОБА_8. ОСОБА_4 взяв вудочки та сумку. Вони пішли через ферму і коли трішки пройшли, ОСОБА_4 сказав, щоб вона його чекала і нікуди не йшла. Вона тримала на руках ОСОБА_8 і побачила, як якась бабуся далеко їхала на велосипеді, але вона їх, напевно, не побачила. Потім повернувся ОСОБА_4 і вони пішли хащами до озера і той залишив її з ОСОБА_8 на кладці, а сам пішов в бік озера. Потім через деякий час він повернувся, вмився в озері і вони пішли додому. Коли поверталися, то побачили, що до них приїхали працівники з органу опіки та піклування і ОСОБА_4 сказав, щоб вона сказала, що дитина у бабусі. Але вони у неї нічого не запитували, вона підписала папери і працівники поїхали. Того самого дня, ОСОБА_4 наказав їй зателефонувати працівникам міліції та повідомити, що пропав син ОСОБА_9. Приїхали працівники міліції, вона боялася їм розповісти правду, бо була вагітною та боялася за своїх дітей. На той момент, старша донька перебувала у її бабусі, бо підсудний весь час з неї знущався. На той момент у неї було четверо дітей. Донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5; донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9; син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7; син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10. Два хлопчика у неї від ОСОБА_4. Вагітність ОСОБА_9, для ОСОБА_4 відразу була не бажаною. Вона його народжувала вдома сама, ОСОБА_4 в цей час не було вдома, вона сама, після пологів, з кровотечею викликала швидку. Коли забрали ОСОБА_9 до лікарні в м. Суми, то вона разом з малим ОСОБА_8 сама їздила його провідувати, бо підсудній сказав, що йому дитина не потрібна. З ОСОБА_4 вона проживала три роки. У них були постійні сварки і він бив її. До міліції вона не зверталася, бо у неї нікого не має та продовжувала з ним жити, бо була налякана. Дві сокири стояло в хаті для того, щоб вона багато не балакала. Він її сокирою не бив, бив лише шваброю та руками. ОСОБА_9, того дня, вона на руки не брала. ОСОБА_9 не дихав, бо коли ОСОБА_4 взяв його на руки, то ручки дитини звисали. Вона відразу зрозуміла, що він мертвий. Тілесних ушкоджень на дитині вона не бачила. Дитина була в розпашонці та в повзунках. Все робив ОСОБА_4, навіть постіль міняв. ОСОБА_4 взяв господарську сумку зеленого кольору. ОСОБА_4 не було довго, він повернувся коли на вулиці вже посвітліло. Коли виходив з дому вперше, то взяв в пелюшці ОСОБА_9 та виніс з хати. Тримав в пелюшці та підтримував руками. Вона сиділа з дітьми в кімнаті, як наказав підсудній. На всі її питання, він відповідав, що то не її діло. Лопати в ОСОБА_4 вона не бачила. Він сказав, що їм потрібно йти на рибалку. Вона несла ОСОБА_8 на руках. ОСОБА_4 ніс вудку та якийсь пакет. Що було в пакеті, вона не знає, але по формі як якась коробка. Він повернувся через 40 хвилин. Він не говорив де подів ОСОБА_9, сказав тільки, що Бог його простить. ОСОБА_4 взагалі ОСОБА_9 не вважав за дитину, він говорив, що хлопець не його син. Він, коли повернувся, вмивався в озері. Додому вони поверталися разом. Руки у ОСОБА_4 були брудні. ОСОБА_4 змусив її викликати працівників міліції. Він бив її старшу доньку ОСОБА_7, через що вона непритомніла. Вона відразу дівчинку відправляла до бабусі, бо хвилювалася за неї. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підсудній не бив. ОСОБА_4 говорив, що уб'є її та її дітей. До міліції вона зателефонувала вже після обіду. Він не говорив, як померла дитина, сказав, що син спав, а коли вона підійшла той уже не дихав. Їй відомо, що ОСОБА_4 вдарив в серце ОСОБА_9 кулаком, коли той лежав у ліжечку. Вранці вона нагодувала дітей та насипала у дитячу пляшечку кашу для ОСОБА_9. Точно не пам'ятає о котрій годині вона приїхала з міста. На руки дитину вона не брала, бо злякалася. ОСОБА_9 підсудній не хотів реєструвати на своє прізвище. Коли приїхали працівники міліції, вона боялася говорити їм правду, бо була налякана і в той момент, діти сиділи в машині родичів підсудного. Коли їхала до міста, то налила кашку до пляшечки, а коли повернулася, то пляшечка була пустою. Була на прийомі в гінеколога ОСОБА_24. Коли вони поверталися назад з рибалки, то їх всі бачили. 13.07.12 року був представник органу опіки та піклування, але на той час дитина вже була вбита. 12.07.12 року підсудний сам ходив, вона з ним не ходила нікуди. Підсудний сам все робив. ОСОБА_4 сказав, щоб вимила підлогу та зібрала всі дитячі речі ОСОБА_9. Підсудний їй не говорив, що впустив дитину. Вона любила ОСОБА_9 на відміну від підсудного.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що 15 червня 2012 року близько 16.00 год. до неї зателефонував начальник ВКМСД Лебединського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_23 і повідомив, що надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_5 про викрадення дитини. Близько 19.00 год. ОСОБА_23 забрав її з дому і вони поїхали на місце події в с. Куданівку, Лебединського району, Сумської області. Коли вони приїхали до господарства ОСОБА_5, жінка перебувала вдома сама з дітьми -дівчинкою ОСОБА_6 та хлопчиком ОСОБА_8, а підсудного ОСОБА_4 вона не бачила. Жінка їм пояснила, що коляску з сином ОСОБА_9 вона залишила за двором, а сама пішла прати. Повернувшись через деякий час, ОСОБА_5 побачила, що дитини в колясці не було і відразу зателефонувала до міліції та повідомила про викрадення дитини. З ними також на місце події приїхав психолог -ОСОБА_26, яка спілкувалася з дівчинкою ОСОБА_6. ОСОБА_6, не зважаючи на свій вік, нічого їм пояснити не змогла, бо була чимось налякана. На запитання психолога, дівчинка ОСОБА_6 говорила, що вранці її братик ОСОБА_9 був вдома, але в подальшій розмові почала все заперечувати, тобто покази дівчинка змінювала. Їм так нічого особливого й не вдалося в ОСОБА_6 розпитати. На їхнє запитання про те, хто вранці першим прокинувся, ОСОБА_5 сказала, що не пам'ятає, але коли о 7.00 год. ОСОБА_9 заплакав, вона його погодувала та лягла далі спати. Хлопчика вона також положила в ліжечко спати. О 23.00 год. вони покинули дане господарство. 16 червня 2012 року близько 08.00 год. ранку до неї знову зателефонував начальник ВКМСД Лебединського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_23 і сказав, що ОСОБА_4 зізнався у скоєному злочині.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що вона працює лікарем -гінекологом в Лебединській ЦРЛ. 12 червня 2012 року, до неї на прийом прийшла громадянка ОСОБА_5, щоб стати на облік по вагітності у пізній строк. Вагітність у неї була 26-27 тижнів, точно вона не пам'ятає. З ким вона прийшла до лікарні, не знає. До неї в кабінет ОСОБА_5 заходила сама. ОСОБА_5 здала аналізи, потім вони оформили необхідні документи. Коли вона запитала у пацієнтки, чому вона та так пізно прийшла становитись на облік, та відповіла, що чоловік раніше її не пускав. Чоловік сказав, що вона стане на облік тоді, коли він їй це дозволить.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що підсудний ОСОБА_4 був постійним клієнтом на заправці. Вона його знає тільки візуально, бо він купував бензин на даній АЗС. Підсудний тільки приходив та купував паливо. У червні 2012 року підсудний купував 2 літри бензину. Бензин набирав у каністру. Витратив приблизно 20 грн. Приходив на заправку сам. Це було з 13 на 14 червня, точно не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_28 суду пояснила, що 12 червня 2012 року в 15 год. 10 хв. вона їхала автобусом з міста Лебедин додому. Біля церкви на автобусній зупинці, до автобусу зайшла ОСОБА_5, в руках тримала пакет, вони разом їхали до с. Куданівка. Коли доїхали до села, встали з маршрутки і вона запропонувала ОСОБА_5 покурити. Коли ОСОБА_5 діставала з пакету цигарки з нього випав батон. Покуривши, вони разом пішли додому. Та довела її до двору, а сама пішла додому. Перед тим, як вони підійшли до двору, ОСОБА_5 сказала, що напевно її хлопчик ОСОБА_9, хворий на «ДЦП -рак», бо його інколи починає трусити та підкидати. ОСОБА_5 неодноразово залишала своїх дітей самих. Дітей вона майже завжди залишала на доньку ОСОБА_6, яка могла наварити їсти та поприбирати. Коло двору нікого не було. У двір вона не заходила. Вона була вдома і коли її запросили о 21.30 год. працівники міліції до магазину і сказали, що пропала дитина, та запитали у неї чи вона їхала 12 червня з ОСОБА_5, вона підрахувала числа та сказала, що їхала. ОСОБА_5 ставала на облік по вагітності. Вона спілкувалася з сім'єю ОСОБА_4, коли вони проживали у їхньому селі. Ніколи не чула, щоб ОСОБА_4 ображав ОСОБА_5. Вони живуть на одному краю села, а вона на іншому. Хвіртка була відчиненою, ОСОБА_5 вільно зайшла у двір. Вона відкрила хвіртку та зайшла. Більше вона до них не приходила.

З протоколу огляду місця події від 15 червня 2012 року (т. 1 а.с. 17-38) вбачається, що оглядом садиби за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що на сміттєзвалищі виявлено килим в який загорнуті дитячі речі, в куті кімнаті №1, розташованої праворуч вхідних дверей знаходиться дитяче ліжко з дитячою білизною.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_4 з застосуванням відеозапису від 16 червня 2012 року, дослідженого в судовому засіданні (т. 1 а.с.143-164), вбачається, що останній був допитаний за участю захисника вільно без примусу розповів про обставини вбивства, а також де поховав тіло ОСОБА_9 та власноручно склав схеми.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16 червня 2012 року з участю ОСОБА_4 та його захисника (т. 1 а.с. 165-189) вбачається, що ОСОБА_4 вільно на місці, без примусу повідомив яким чином наносив удари та як кидав до ліжка ОСОБА_9 та вказав на місце де поховав тіло, де і був виявлений і вилучений труп.

Оглядом трупу ОСОБА_9 16 червня 2012 року, протокол якого був досліджений у судовому засіданні (т.1 а.с. 194-201) встановлені чисельні тілесні ушкодження.

З висновку судово-медичної експертизи № 68 від 19 липня 2012 року, (т. 3 а.с.4-6), дослідженого у судовому засіданні вбачається, що смерть ОСОБА_9 настала від сумісної тупої закритої травми голови, грудної клітини, тулуба, живота, органів малого тазу. На трупі ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: два синці на лівій боковій поверхні тулуба в проекції 4,5 ребер, розмірами 2,5х0,5см; два синці в поперековій ділянці, розмірами 1х0,5см зліва, 2х0,5см справа; крововиливи темно-червоного кольору в потиличній ділянці зліва та в тім'яній ділянці; травма грудної клітини та тулуба; синці лівої половини грудної клітини та поперекової ділянок, крововиливи на лівій легені в проекції переломів; прямі переломи ребер зліва по передньо-підпаховій лінії 4,5,6,7 справа 4,5,6 ребер з крововиливами в навколишні м'які тканини; в черевній порожнині рідка темно-червона кров та згустки крові; крововилив чіпця товстого кишечнику; вертикальний розрив між лівою та правою долями печінки; крововиливи в нижньому полюсі правої нирки та в м'які тканини малого тазу зліва по задній стінці, які в своїй сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, і могли утворитися незадовго до смерті від достатньої травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею, для утворення, виявлених тілесних ушкоджень, в швидкій послідовності одне за одним, і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Ушкодження у вигляді опіків м'яких тканин голови, лобної ділянки, правої лопатки, грудної клітини, лівої та правої гомілок, нижньої третини правого стегна, лівої та правої ступні, могли утворитися посмертно від дії полум'я, на що вказує характер ушкоджень.

З протоколу відтворення обстановки і обставин події від 16 червня 2012 року за участю ОСОБА_4, його захисника та судово-медичного експерта (т. 2 а.с. 89-111), який був досліджений у судовому засіданні вбачається, що під час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_4 показав на місці як він наносив удари та кидав у ліжко ОСОБА_9

З висновку додаткової судово-медичної експертизи № 166 від 03 серпня 2012 року, (том 3 а.с.10), вбачається, що локалізація та характер тілесних ушкоджень, виявлених у малолітнього ОСОБА_9, відповідає механізму, продемонстрованому підозрюваним ОСОБА_4, під час відтворення обстановки та обставин події.

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_29 суду пояснила: що вона проводила судово-медичну експертизу, смерть дитини настала від значних тілесних ушкоджень, які не були сумісні із життям. Скільки саме було нанесено ударів, сказати не може. Тілесні ушкодження були отримані від сильних ударів тупими предметами. Ушкодження на голові були від кулаків, не менше двох ударів. Розрив печінки від одного удару. Ушкоджені нирки від поперекових ударів, про що свідчать крововиливи. Всі ці тілесні ушкодження призвели до смерті дитини. Можливо, що ушкодження поперекової ділянки могли утворитися від удару об бильце ліжка. Один крововилив на голові можливо від падіння з висоти власного росту, силового удару. Вона була присутньою коли підсудній показував механізм нанесення ударів. У дитини був крововилив у голові. Можливо він утворився від падіння з власного росту. Інші тілесні ушкодження на тілі дитини утворилися від ударів. Всі тілесні ушкодження утворилися в швидкій послідовності, 15-20 хв. Всі тілесні ушкодження причинити смерть дитини, вони були не сумісні з життям. Всі тілесні ушкодження утворилися при житті дитини, про що свідчать крововиливи по тілу. У шлунку дитини харчова маса була відсутньою. При відтворенні обстановки і обставин події підсудній сам все показував, тиску на нього не було. Всі удари підсудній показував сам. Не можливо, що смерть дитини настала після падіння з висоти, коли її тримали на руках. На тілу дитині були синці, але не від пальців, а від ударів кулаком.

З висновку судово-медико криміналістичної експертизи №327 від 27 червня 2012 року (т. 3 а.с. 17-19), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що на четвертому ребрі ліворуч, вилученому з трупу ОСОБА_9, орієнтовно по середині ключичної лінії, виявлений повний, поперечний, прямий перелом, який виник від сили, яка діяла безпосередньо в місці перелому. Перелом виник в результаті травматичної дії (удару) одним тупим предметом, форма і конструктивні особливості якого в області перелому не відобразилися. Виявлений перелом міг утворитися в результаті нанесення удару кулаком руки. Дане ушкодження не могло виникнути в результаті падіння.

Таким чином суд доходить висновку про неможливість покладення в основу вироку пояснення ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження в результаті падіння з рук і розцінює їх як такі, що дані з метою зменшення відповідальності, оскільки вони не відповідають обставинам встановленим під час судового слідства та спростовані вказаними вище доказами, зокрема, висновками судово-медичної та судово-медико криміналістичної експертиз та показами судово-медичного експерта допитаного у судовому засіданні.

З висновку судово-генетичної експертизи №20-476 від 20 серпня 2012 року (т. 3 а.с.35-37) дослідженого у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть бути біологічними батьками трупа дитини ОСОБА_9, ймовірність даної події складає 99,99%.

З висновку судово-хімічної експертизи №33 від 24 липня 2012 року (т. 3 а.с. 50-54) дослідженого у судовому засіданні вбачається, що надана на дослідження рідина, яка знаходиться в каністрі із полімерного матеріалу, є світлим нафтопродуктом -бензином. На наданих на дослідження фрагментах пелюшки та господарської сумки виявлено сліди зміненого світлого нафтопродукту -бензину. В наданому на дослідження грунті виявлено сліди зміненого світлого нафтопродукту -бензину. Особливості вуглеводного складу слідів нафтопродуктів, виявлених на наданих на дослідження фрагментах пелюшки, господарської сумки та грунті, не виключають їх походження від бензину, що знаходився в наданій на дослідження каністрі.

З висновку судово-медичної експертизи №165 від 5 липня 2012 року (т. 3 а.с. 43) дослідженого у судовому засіданні вбачається, що при огляді ОСОБА_4, який був проведений 18 червня 2012 року тілесних ушкоджень виявлено не було. Таким чином суд вважає не обґрунтованим посилання ОСОБА_4 на те, що до нього був застосований примус з метою визнання ним вини та зміни показів, крім того факт відсутності тиску на ОСОБА_4 під час досудового слідства стверджений під час проведеної прокуратурою Лебединського району Сумської області перевіркою та винесеною постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (т. 3 а.с. 244-246).

З висновку стаціонарної судово-психіатрічної експертизи №80/5869 від 31 серпня 2012 року (т. 3 а.с. 154-156) дослідженого у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_4 не виявляє ознак хронічного душевного захворювання, недоумства, тимчасового розладу душевної діяльності, або іншого хворобливого стану і не виявляв таких в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, а перебував тоді у такому стані, коли міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_4 здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_4 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. В період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого ОСОБА_4 правопорушення, він не перебував у стані фізіологічного афекту, а також у стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження, що можуть розглядатись, як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання. ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, не перебував також і в емоційному стані (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес), який міг би суттєво вплинути на його свідомість і діяльність. Вказаний висновок експертизи будь-яких сумнівів в об'єктивності не викликає, оскільки він зроблений на підставі дослідження всіх даних про особу ОСОБА_4

Заслухавши пояснення підсудного, дослідивши докази у справі, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_4 доведена в повному обсязі та вважає за необхідне вчинені ним дії кваліфікувати по п. 2 ч.2 ст.115 КК України, так як він вчинив умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене відносно малолітньої дитини.

При обранні підсудному ОСОБА_4 виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, негативну характеристику з місця проживання, часткове визнання вини.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає що ОСОБА_4 не являє собою виключну небезпеку для суспільства, з огляду на це суд вважає за можливе застосувати до нього позбавлення волі на певний строк і не призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Суд вважає, що саме така міра покарання буде доцільною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Мiру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_4 суд вважає за необхідне залишити попередню -тримання під вартою.

Крім того суд вважає, що цивільний позов прокурора Лебединського району в інтересах держави в особі КП «Комбінат благоустрою» Лебединської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення коштів витрачених на поховання постраждалого від злочину ОСОБА_9 в розмірі 831 грн. 86 коп. задовольнити повністю, так як у судовому засіданні було встановлено, що саме така сума була витрачена на поховання ОСОБА_9, а відповідно до ст. 1166, 1201ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання ці витрати.

Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 судові витрати у справі на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області за проведення хімічних, дактилоскопічної експертиз у розмірі 2387 грн. 04 коп., а також на користь ДНДЕКЦ МВС України за проведення молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 4775,76 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне речові докази у справі: футболку, спортивні брюки, зразки грунту з місць поховання трупу дитини, каністру з бензином, обгорілі фрагменти пелюшки та господарські сумки, пластикову пляшку, ємністю 0,5 л., змиви, вилучені з горловини та внутрішньої поверхні кришки пластикової пляшки, дерев'яну палицю, металеву робочу частину лопати, зразки крові і слини обвинуваченого ОСОБА_4, зразки крові і слини ОСОБА_5, зразки крові ОСОБА_9, що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лебединського МВ УМВС України в Сумській області -знищити.

На пiдставi наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України і призначити покарання у виді чотирнадцяти років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4, залишити тримання під вартою.

Міру покарання рахувати з 16 червня 2012 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь КП «Комбінат благоустрою», 42200, м. Лебедин, вул. Гастелло, 31, р/р 26005049590100 в АКИБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, код 21103589 на відшкодування матеріальної шкоди кошти в розмірі 831,86 грн.,

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Сумській області код ЄДРПОУ 25574892 розрахунковий рахунок 31256272210011, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області МФО 837013 судові витрати - за проведення хімічних, дактилоскопічної експертиз у розмірі 2387 грн. 04 коп.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь ДНДЕКЦ МВС України код 25574630, розрахунковий рахунок 31255272210705, банк одержувача ГУДКСУ у Київській області МФО 821018, призначення платежу - за експертні роботи, судові витрати - за проведення молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 4775 грн. 76 коп.

Речові докази у справі: футболку, спортивні брюки, зразки ґрунту з місць поховання трупу дитини, каністру з бензином, обгорілі фрагменти пелюшки та господарські сумки, пластикову пляшку, ємністю 0,5 л., змиви, вилучені з горловини та внутрішньої поверхні кришки пластикової пляшки, дерев'яну палицю, металеву робочу частину лопати, зразки крові і слини обвинуваченого ОСОБА_4, зразки крові і слини ОСОБА_5, зразки крові ОСОБА_9, що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лебединського МВ УМВС України в Сумській області -знищити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженому, що знаходиться під вартою в той же строк, але з часу отримання копії вироку через Лебединський районний суд Сумської області.

Головуючий суддя: Р. В. Бакланов Судді: Л.І. Подопригора

В.А. Стеценко