Рішення

від 28.02.2013 по справі 914/66/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.13 Справа № 914/66/13

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «ГаличТрансСервіс», м. Львів,

про: стягнення 23 852 грн. 28 коп. заборгованості за несплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Леонтьєва Н. Т. (посвідчення № 005508).

Від позивача: Ваверчак Б.П. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Присутні: Жук С.М.

Прокурору та представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22, 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представник позивача не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради до Приватного підприємства «ГаличТрансСервіс» про стягнення 23 852 грн. 28 коп. заборгованості за несплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 08.01.2013 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.01.2013 року, про що прокурор та сторони були належно повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

Прокурор в судове засідання 28.02.2013 року з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву, справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34814670, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №373821 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Галичтранссервіс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31659040, знаходиться за адресою: 79069, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 414, кв. 48, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 16.01.2013 року №15319693, Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 01.10.2001 року №31659040, Довідкою Львівського обласного управління статистики №4619 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 28.02.2013 року №15975273 (докази в матеріалах справи).

29.04.2011 року між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (надалі - позивач, замовник) та Приватним підприємством «Галичтранссервіс» (надалі - відповідач, виконавець) укладено договір №217 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально призначеної для забезпечення паркування транспортних засобів (надалі - договір), на умовах якого замовник надає виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на площі Двірцевій площею 851,0 кв.м. згідно з планом майданчика для паркування, який є додатком до договору).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 29.04.2011 року №217 П/Т станом на час розгляду справи в суді прокурором та сторонами не заявлено та не подано.

Розділом 2 договору встановлено зобов'язання сторін, розділом 3 - їх відповідальність за договором.

Так, згідно пункту 2.1.1. договору замовник зобов'язувався надати виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для обслуговування майданчика для паркування на пл. Двірцевій площею 851,0 кв.м. на 74 паркувальних місця.

Пунктом 2.2. договору виконавець зобов'язувався, серед іншого, організувати роботу майданчика для паркування транспортних засобів на пл. Двірцевій починаючи з 01 травня 2011 року; обладнати майданчик для паркування дорожніми знаками, розміткою тощо і утримувати його у належному технічному та санітарному стані. Забезпечити працівників підприємства формою з нанесенням на ній напису «паркування»; надавати допомогу водіям при в'їзді - виїзді з майданчика для паркування.

Згідно пункту 2.2.6. договору виконавець зобов'язувався забезпечити сплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі 6 486 грн. 41 коп. до тридцятого числа кожного місяця (у лютому до 28/29 числа) включно.

Пунктом 2.2.8. договору сторони дійшли згоди про те, що у разі пропуску терміну внесення суми збору за місця паркування до міського бюджету м. Львова, передбаченого договором, виконавець зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до пункту 3.1. договору сторони у своїй діяльності керуються чинним законодавством України, нормативними актами Львівської міської ради та її виконавчих органів.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань виконавець несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

розділом 5 договору встановлено термін дії договору.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору термін дії договору становить з 01.05.2011 року до 31.12.2011 року.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при згоді сторін та дотриманні умов термін дії договору може бути продовжений на наступний термін.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав відповідачу в користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на пл. Двірцевій площею 851, 0 м. кв. згідно з планом майданчика для паркування.

Відповідач своїх зобов'язань за договором із здійснення оплати за користування земельною ділянкою в період з травня 2011 року по грудень 2011 року включно належним чином не виконав, сплатив 28 039 грн. 00 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 23 852 грн. 28 коп. (розрахунок суми заборгованості долучено до матеріалів справи).

Так, заборгованість відповідача перед позивачем із сплати збору за місця для паркування транспортних засобів становить 23 852 грн. 28 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Прокурора Шевченківського району міста Львова, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, а тому підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із сплати збору за місця для паркування транспортних засобів, та стягнути їх з відповідача в дохід Державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 29, 30, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116-117 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Галичтранссервіс» (79069, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 414, кв. 48; код ЄДРПОУ 31659040) на користь місцевого бюджету міста Львова 23 852 грн. 28 коп. заборгованості за несплату щомісячних авансових внесків за договором як збору за місця для паркування транспортних засобів.

3. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Галичтранссервіс» (79069, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 414, кв. 48; код ЄДРПОУ 31659040) в дохід Державного бюджету України 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

28.02.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 28.02.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.