Рішення

від 18.02.2013 по справі 5015/5442/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.13 Справа№ 5015/5442/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шин», м. Львів;

до відповідача: Львівської філії Дочірнього підприємства «Гарантія - Маркет», м. Львів Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет», м. Київ;

про: стягнення 19570 грн. 99 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гай О.О. - представник на підставі довіреності від 24.01.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 26.12.2012 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шин» до Львівської філії Дочірнього підприємства «Гарантія - Маркет» Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» про стягнення 19570 грн. 99 коп. боргу та призначено до розгляду на 28.01.2012 року.

З огляду на неотримання відповідачем копії ухвали суду та його неявку розгляд справи було відкладено на 18.02.2013 року.

В судовому засіданні 18.02.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, подав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого юридична адреса Львівської філії Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» та Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» відповідає адресі зазначеній у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвали господарського суду від 26.12.2012 року не виконав, хоча ухвали суду направлялися за адресами вказаними в позовній заяві та довідці з ЄДР.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

18.02.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Шин» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Львівської філії Дочірнього підприємства «Гарантія - Маркет» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 19570 грн. 99 коп. боргу. Позивач вказує, що на момент подання позову відповідач не оплатив вартість поставленої йому продукції, внаслідок чого заборгував 19570 грн. 99 коп.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу не подав.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: На підставі усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю «Шин» поставило Львівській філії Дочірнього підприємства «Гарантія - Маркет» товар на загальну суму 25044 грн. 00 коп. Факт поставки підтверджується видатковими накладними № РН-0003387 від 11 грудня 2009 року на суму 2813 грн. 50 коп.; № РН-0003388 від 11 грудня 2009 року на суму 1485 грн. 00 коп.; № РН-0003454 від 18.12.2009 року на суму 1132 грн. 50 коп.; № РН-0003545 від 26.12.2009 року на суму 3315 грн. 00 коп.; № РН-0003544 від 26.12.2009 року на суму 4893 грн. 00 коп.; № РН-0000017 від 06.01.2010 року на суму 830 грн. 50 коп. № РН-0000056 від 14.01.2010 року на суму 1408 грн. 50 коп.; № РН-0000064 від 15.01.2010 року на суму 1541 грн. 50 коп.; № РН-0000122 від 23.01.2010 року на суму 2715 грн. 50 коп. № РН-0000123 від 23.01.2010 року на суму 1291 грн. 50 коп.; № РН-0000165 від 28.01.2010 року на суму 2016 грн. 00 коп. та № РН-0000182 від 29.01.2010 року на суму 1591 грн. 50 коп.

Як стверджує позивач станом на 06 грудня 2012 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 19570 грн. 99 коп. про що сторони підписали акт звірки розрахунків від 30.06.2010 року, копію якого долучено до матеріалів справи.

В матеріалах справи відсутні докази оплати чи спростування відповідачем боргу в розмірі 19570 грн. 99 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, яка стала підставою здійснення позивачем поставки товару відповідачу в період з 11.12.2009 року по 29.01.2010 року, а відповідач, в свою чергу, отримав товар на суму 25044 грн. 99 коп. Позивач подав суду на доведення факту поставки підписані сторонами копії видаткових накладних.

Згідно приписів ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві є накладна. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обов'язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у відповідних видаткових накладних.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин.

З огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач здійснив поставку товару, а відповідач зобов'язався провести повну оплату. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Повертаючись до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже у цивільному законодавстві діє презумпція вини: особа, яка порушила зобов'язання, вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.

Оскільки відповідач не спростував факт наявності у нього заборгованості перед позивачем та не подав доказів оплати боргу, а позивач подав достатньо доказів в підтвердження вини відповідача, суд вважає доцільними захистити порушене право позивача та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати слід покласти на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» (03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, 94/1, код ЄДР 32254101) в особі Львівської філії Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» (79003, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176, код ЄДР 35032811) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шин» (79053, м. Львів, вул. Бойчука, 5/77 код ЄДР 34857452) 19570 грн. 99 коп. основного боргу та 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 21.02.2013 року.

Суддя Р. Матвіїв