Постанова

від 28.02.2013 по справі 30пн-к/5014/599/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2013 р. справа №30пн-к/5014/599/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З. П., Радіонової О. О. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5 - особисто, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - за довір. від відповідача- 1: від відповідача-2: від третьої особи-1: від третьої сооби-2: від третьої особи-3: від третьої особи-4: від третьої особи-5:не з`явились ОСОБА_8 - директор, Бодряга В. В. - за довір. не з`явились ОСОБА_10 - за довір. не з`явились не з`явились ОСОБА_8- особисто розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5, АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 10.09.2012 року у справі№ 30пн-к/5014/599/2012 (головуючий суддя: Василенко Т.А., судді: Лісовицький Є.А., Вінніков С.В.) за позовомОСОБА_5, АДРЕСА_1 до відповідачів: за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ - Інвест», с. Чмирівка Старобільського району Луганської області; 2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугапромтрейд», м. Луганськ 1.ОСОБА_19, м. Старобільськ Луганської області; 2.ОСОБА_12, м. Старобільськ Луганської області; 3.ОСОБА_13, с. Ювілейне, м. Луганськ; 4.ОСОБА_14, м. Луганськ; 5.ОСОБА_8, м. Луганськ провизнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та визнання недійсним договору купівлі -продажу майнового комплексу ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.09.2012 р. у справі № 30пн-к/5014/599/2012 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ - Інвест», с. Чмирівка Старобільського району Луганської області (надалі- ТОВ «Луганськ-Інвест»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугапромтрейд», м. Луганськ (надалі - ТОВ «Лугапромтрейд») про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Луганськ-Інвест», оформленого протоколом № 14 від 23.08.2011 р. В частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу «Старобільська нафтобаза», зареєстрованого за № 2648 від 11.10.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_16 провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України. Судові витрати покладені на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняте нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування, позивач посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та не правильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт зазначив: по-перше, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Луганськ-Інвест» є нелегітимним та таким, що підлягає визнанню недійсним в обов`язковому, безумовному порядку, як таке, що прийняте за відсутністю кворуму; по-друге, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, без детального розгляду, визнав доказаним, належне повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників ТОВ «Луганськ-Інвест» 23.08.2011 р.; в- третіх, рішення загальних зборів ТОВ «Луганськ-Інвест», оформлене протоколом № 14 від 23.08.2011 р. порушує права позивача не як посадової особи товариства, а як учасника цього товариства відповідно до ст. ст. 100, 116 ЦК України; в-четвертих, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що вимоги позивача стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу не стосуються його корпоративних та майнових прав позивача як за суб`єктним складом так і за предметом позову, оскільки продаж майна за оспорюваним договором був здійснений за ціною значно меншою ніж його ринкова, оціночна або ж балансова вартість, тобто договір не був направлений на досягнення економічного ефекту, в результаті чого відповідач -1 не отримав прибуток, а отже - позивачу не були виплачені дивіденди у вигляді частини прибутку, що вважає порушенням як майнових так і корпоративних прав позивача; в-п`ятих, невірним вважає застосування судом ч. 3 ст. 92 ЦК України та зроблений на підставі цієї норми висновок суду першої інстанції, що недійсність рішення загальних зборів про обрання керівника господарського товариства, не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цим керівником від імені товариства.

Третя особа-5 (ОСОБА_8) у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 5-8 т. № 5 справи) з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, не погодився та вважає їх такими, що спростовуються матеріалами справи, рішення місцевого господарського суду вважає цілком законним, правомірним та обґрунтованим.

Від ліквідатора ТОВ «Луганськ-Інвест» Джеджея Л. А. надійшов лист від 16.01.2013 р. № 27-20б/5014/2912/2012, в якому остання повідомила, що усі довіреності, які видавалися колишнім директором ТОВ «Луганськ-Інвест» на представництво інтересів підприємства з 26.11.2012 р. є недійсними. Станом на 16.01.2013 р. ліквідатором довіреностей на представництво інтересів ТОВ «Луганськ-Інвест» третім особам не надавались. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, печатка ліквідатору не передавалася.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013 р. розгляд справи № 30пн-к/5014/599/2012 відкладався.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити.

Представником позивача надані додаткові письмові пояснення, які є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача-2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи-2 (ОСОБА_12) вважає рішення незаконним та необґрунтованим, підтримав доводи апеляційної скарги.

Третя особа-5 (ОСОБА_8) з доводами апеляційної скарги не погодився з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

ТОВ «Луганськ-Інвест», ОСОБА_19, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судове засідання не прибули, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення слухання справи явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, з урахуванням думки учасників сторін, які прибули в судове засідання, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників зазначених сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

З 03 квітня 2008 року позивач був учасником ТОВ «Луганськ - Інвест» та володів часткою у статутному капіталі в розмірі 50 %, що підтверджується Статутом ТОВ «Луганськ - Інвест».

У процесі господарської діяльності та збільшення статутного капіталу ТОВ «Луганськ-Інвест» частка позивача зменшилась до 23 %, що підтверджується Змінами № 1 та № 2 до Статуту товариства.

23.08.2011 р. відбулись загальні збори учасників ТОВ «Луганськ-Інвест» на яких, відповідно до протоколу зборів учасників № 14, були присутніми: ОСОБА_19 (частка у статутному капіталі 5%), ОСОБА_8 (частка у статутному капіталі 23%), ОСОБА_12 (частка у статутному капіталі 15%), ОСОБА_13 (частка у статутному капіталі 10%), ОСОБА_14 (частка у статутному капіталі 24%), всього присутні володіли часткою 77 % статутного капіталу.

На порядку денному були поставлені та вирішені наступні питання:

1. звіт директора ТОВ «Луганськ-Інвест» про фінансово-господарську діяльність підприємства за 2010 рік та за 1 півріччя 2011 р.;

2. Рішення про стратегічний розвиток підприємства.

2.1 Залучення інвестора.

2.2. Надання майна, що належить підприємству, у заставу.

2.3. Продаж основних засобів.

3. Призначення директора ТОВ «Луганськ-Інвест».

По всім питанням було проголосовано «за» одноголосно.

Позивач про вказане рішення загальних зборів ТОВ «Луганськ-Інвест» від 23.08.2011 оформлене протоколом №14, дізнався у вересні 2011 р., з яким він незгоден та вважає його таким, що прийняте з грубими порушеннями порядку скликання та проведення та за відсутності кворуму.

При цьому, позивач у позовній заяві зазначив, що станом на 23 серпня 2011 року він займав посаду директора ТОВ «Луганськ Інвест» та на час проведення загальних зборів знаходився у відпустці.

За доводами позивача, голова зборів ОСОБА_8, який, відповідно до п.6.7 Статуту товариства був зобов'язаний повідомляти інших учасників про проведення загальних зборів та питання порядку денного, не надіслав повідомлення учасникам ОСОБА_19 (власник 5% статутного капіталу), ОСОБА_13 (власник 10%) та ОСОБА_5 (власник 23 %).

Як стверджує позивач, під час проведення зборів ОСОБА_8 використав надані йому довіреності від учасників ОСОБА_19 та ОСОБА_13, не попереджуючи своїх довірителів про проведення зборів та питання порядку денного, що є зловживанням повноваженнями Головою товариства та представника за довіреністю, оскільки в результаті неповідомлення про проведення загальних зборів вказані учасники були позбавлені свого немайнового права, визначеного ст. ст. 100, 116 ЦК України, на участь в управлінні товариством шляхом особистої участі в роботі вищого органу товариства.

Оскільки запрошення на загальні збори учасників ТОВ «Луганськ - Інвест» позивачу не надсилалося, а також у зв'язку з тим, що станом на 23 серпня 2011 року позивач, як директор товариства знаходився у черговій календарній відпустці, останній був позбавлений права на участь у загальних зборах товариства як учасник та директор товариства.

Відповідно до Протоколу № 14 від 23 серпня 2011 року позивач як директор товариства повинен був надати учасникам належний звіт про фінансово - господарську діяльність за 2010 рік та перше півріччя 2011 року. Однак, у зв'язку з тим фактом, що позивача не було попереджено про час і місце проведення загальних зборів, та не було надано порядку денного, останній не мав можливості виконати свої обов'язки директора товариства та звітувати перед загальними зборами учасників.

З огляду на те, що учасники ТОВ «Луганськ - Інвест» ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (які сукупно володіють 53 відсотками статутного капіталу) не були повідомлені у встановленому законодавством порядку про перелік питань порядку денного, відображеного у Протоколі № 14 від 23.08.2011 року, а також не брали участі у зборах, позивач вважає, що рішення, які оформлені зазначеним протоколом, були прийняті за відсутністю кворуму, а тому, на думку позивача, таке рішення зборів є нелегітимним та таким, що підлягає визнанню недійсними.

Крім цього, загальними зборами від 23.08.11 було прийнято рішення про продаж майнового комплексу «Старобільська нафтобаза», для чого надано повноваження новопризначеному директору ОСОБА_22 щодо укладання від імені товариства відповідного договору купівлі - продажу.

Використавши протокол №14 від 23.08.2011р., ОСОБА_22 підписав від імені ТОВ «Луганськ - Інвест» договір купівлі-продажу № 2648 від 11.10.2011р., яким ТОВ «Луганськ - Інвест» (Відповідач-1) продав майновий комплекс «Старобільська нафтобаза» ТОВ «Лугапромтрейд» (Відповідач-2).

Учасниками, які станом на 11.10.2011 сукупно володіли часткою в розмірі 53% статутного капіталу товариства не приймалось особисто рішення про відчуження майнового комплексу «Старобільська нафтобаза», яке є власністю ТОВ «Луганськ-Інвест».

Ринкова та балансова вартість цілісного майнового комплексу «Старобільська нафтобаза», яка є основним майном ТОВ «Луганськ - Інвест», значно перевищує 50 відсотків вартості всього майна товариства, та становить 7 504 000 (сім мільйонів п'ятсот чотири тисячі) грн., в тому числі ПДВ 20%, що підтверджується проведеною незалежною оцінкою майна від 29.06.2010р., зробленою ТОВ «КФ Центр ділових комунікацій», м. Донецьк.

Відповідно до п. 5 договору встановлено ціну продажу у розмірі 2 411 117, 45 гривень, що у відповідному відсотковому відношенні складає 80,37 % від загального розміру статутного капіталу товариства.

В обґрунтування вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу позивач посилається на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Виходячи з наведеного позивач звернувся до суду із даним позовом та просить визнати недійсними рішення загальних зборів засновників ТОВ «Луганськ-Інвест», оформленого протоколом № 14 від 23.08.2011 р. та договір купівлі-продажу майнового комплексу «Старобільська нафтобаза», зареєстрований за № 2648 від 11.10.2011 р.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Луганськ-Інвест», оформленого протоколом № 14 від 23.08.2011 р. та припинив провадження у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу «Старобільська нафтобаза», зареєстрованого за № 2648 від 11.10.2011 р.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та в порядку, встановленими договором або законом.

В розумінні ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Виходячи з п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (далі - Постанова Пленуму № 13), при вирішенні корпоративного спору, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.

Згідно п. 28 Постанови Пленуму № 13 при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України та Закону України «Про господарські товариства» учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму № 13, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Позивач на час прийняття спірного рішення загальних зборів був учасником товариства, але не був, як він стверджує, належним чином повідомлений про їх проведення, що позбавило його права на участь у цих зборах (згідно протоколу ні позивач ні його представник участі у зборах не приймав). З огляду на наведене, позивач має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами та вимагати визнання рішення загальних зборів недійсними.

У пунктах 17, 18 Постанови Пленуму № 13 зазначено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Компетенція загальних зборів учасників господарського товариства та прийняття ними обов'язкових для інших органів господарського товариства та його учасників рішень як будь - якого органу юридичної особи визначаються у законі та установчих документах. Тобто всі рішення загальних зборів приймаються з урахуванням правил дієздатності, передбачених частиною 1 статті 88 ЦК України, частиною 2 статті 65 ЦК України.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину (загальних зборів учасників товариства) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальний принцип здійснення волевиявлення при прийнятті рішень органами юридичної особи передбачений частинами 1, 2 статті 65 ГК України, де зазначається, що управління будь - яким підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. У частині 2 статті 98 ЦК України передбачається, що рішення загальних зборів товариства приймається простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами, або законом.

Отже, вказані норми встановлюють правило щодо уособлення волевиявлення присутніх на загальних зборах учасників при прийнятті рішень колегіальним органом господарського товариства - загальними зборами.

Правові гарантії забезпечення волевиявлення учасників товариства при прийнятті загальними зборами рішень визначені пунктом а) частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства», де закріплене право кожного з учасників товариства брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах товариства, за винятком випадків, передбачених цим Законом, а також частини 1 статті 60 Закону України «Про господарські товариства», якою встановлено вимоги щодо кворуму присутніх на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю, необхідного для визнання їх повноважними.

За змістом частими 3 статті 92 ЦК України загальні збори товариства, як орган юридичної особи, зобов'язані діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Тому, загальні збори товариства можуть бути правомочними (повноважними), лише за умови дотримання встановленого законом кворуму присутніх учасників. За відсутності необхідного за законом кворуму присутніх на загальних зборах учасників або у разі неможливості його встановлення при розгляді конкретної судової справи за відсутності належних доказів його дотримання, немає підстав вважати загальні збори правомочними (повноважними), а отже, їх рішення не можна розглядати як такі, що відповідають встановленим вимогам щодо чинності правочинів.

В зв'язку цим, важливе значення для визначення загальних зборів правомочними (повноважними) має дотримання встановленого порядку їх скликання та реєстрації присутніх учасників, що є запорукою забезпечення кворуму учасників товариства на загальних зборах.

Недотримання встановленого законом та установчими документами порядку скликання загальних зборів у акціонерних товариствах та у товариствах з обмеженою відповідальністю, порушує передбачене п. а) частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства» право кожного з учасників (акціонерів) товариства брати участь в управлінні справами товариства, в порядку, визначеному в установчих документах, а також закріплені частиною 1 статті 43 Закону України «Про господарські товариства» права акціонерів (учасників) зокрема, право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів, права знайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів, передбачене частиною 4 статті 41 Закону України «Про господарські товариства», передбачене частиною 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства» право вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників, а також право знайомитись з документами, внесеними до порядку денного загальних зборів.

Прийняття загальними зборами рішення за відсутності не повідомлених учасників фактично є порушенням їх прав на управління товариством через прийняття участі і голосування на загальних зборах, тобто здійснення волевиявлення при прийнятті рішення колегіальним органом - загальними зборами, рішення якого залежить від волі та волевиявлення кожного з присутніх акціонерів (учасників), тобто правил волевиявлення.

На законодавчому рівні питання щодо скликання загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю регламентовано нормами частини 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає наступне: про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

З аналізу положень наведених норм вбачається, що спосіб повідомлення учасників (письмово з направленням поштою; письмово з особистим врученням, шляхом опублікування у певному виданні засобу масової інформації; тощо) встановлюється статутом.

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Інвест" передбачено, що загальні збори учасників збираються головою товариства по мірі необхідності, але не рідше двох разів на рік (п. 6.5. статуту).

Позачергові збори учасників збираються головою товариства в разі неплатоспроможності товариства, а також в усіх інших випадках, коли цього вимагають інтереси товариства.

Учасники товариства, які володіють в сукупності понад 20 відсотками голосів мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників товариства в будь-який час та з будь-якого питання, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів Голова товариства не виконав зазначеної вимоги, учасники мають право самі зібрати загальні збори учасників (п. 6.6. статуту).

Як встановлено судом, загальні збори учасників товариства 23.08.2011 р. були скликані за ініціативою учасника товариства ОСОБА_8, який володіє часткою у розмірі 23% статутного капіталу товариства.

Встановлений ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», п. 6.6 Статуту порядок скликання позачергових зборів на вимогу учасника, який володіє більш ніж 20% у статутному капіталі Товариства, може бути реалізований за умови, якщо протягом 25 днів Голова товариства не виконав вимоги про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства. При цьому, такий учасник вправі ініціювати позачергові загальні збори з питань, які були викладені у відповідній вимозі. Тобто, вимога щодо скликання позачергових зборів повинна бути направлена Голові товариства.

Відповідно до п. 6.8 Статуту ТОВ «Луганськ-Інвест» в період між загальними зборами Товариством керує Голова Товариства, який обирається зборами учасників і представляє інтереси учасників в перерві між проведенням загальних зборів, який наділений повноваженнями, зокрема скликання та ведення загальних зборів та у разі необхідності скликання позачергових зборів учасників.

Згідно п. 6.9 Голова Товариства не має права втручатися до оперативної діяльності Директора Товариства.

Для здійснення поточного керівництва діяльністю Товариства загальними зборами учасників призначається або обирається Директор, який вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком віднесених цим Статутом та діючим законодавством до компетенції інших органів Товариства (п. 6.10 Статуту).

Пунктом 6.12 Статуту також встановлено, що Директор Товариства не може бути одночасно Головою загальних зборів учасників.

Отже згідно Статуту ТОВ «Луганськ-Інвест» посада Голови товариства та директора товариства не є однією і тією ж посадою.

За таких умов, учасник товариства ОСОБА_8, який ініціював проведення позачергових загальних зборів повинен був звернутися до Голови Товариства з відповідною вимогою про необхідність проведення позачергових загальних зборів і, вже тільки після спливу 25 днів, якщо б Голова товариства не виконав вимоги учасника про скликання позачергових загальних зборів, ОСОБА_8 мав би право самостійно скликати позачергові збори.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, згідно наказу ТОВ «Луганськ-Інвест» від 16.07.2009 р. № 4-К, з 16 липня 2009 року є директором цього товариства. Щодо обрання Голови товариства відомості в справі відсутні.

Як слідує з листа від 09.06.2011 р. учасник ОСОБА_8 звертався не до Голови Товариства, а до директора товариства ОСОБА_5 Доказів же відповідного звернення до Голови товариства, суду не надано, як і доказів того, що ОСОБА_5 був обраний Головою Товариства. Відтак звернення про скликання зборів учасником товариства ОСОБА_8 до директора товариства не відповідає порядку скликання позачергових загальних зборів товариства, встановленого ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», положенням статуту ТОВ «Луганськ-Інвест».

Крім того, слід зазначити, що Статутом товариства не встановлений сам порядок скликання позачергових зборів учасниками. Так, у п. 6.7 Статуту ТОВ «Луганськ-Інвест» визначено те, що учасники товариства про проведення загальних зборів повідомляються Головою Товариства. Іншої особи, яка б вправі була повідомити про скликання зборів у Статуті товариства не визначено. Тобто, виходячи зі змісту статуту, лише ця особа має право здійснювати відповідні дії. Отже, направлення повідомлень учасником, який ініціював проведення зборів не відповідає положенням Статуту товариства.

Учасники товариства, виходячи з приписів частини 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства», повинні бути повідомлені про скликання позачергових зборів не менш як за 30 днів способами, встановленими п. 6.7 Статуту, а саме: поштою, кур`єром або телефоном (телефаксу) з вказівкою часу та місця проведення зборів, порядку денного..

З системного аналізу норм Закону України «Про господарські товариства», вказаний ст. 61 Закону строк для повідомлення учасників, слід рахувати з дати фактичного отримання учасником повідомлення.

Проаналізувавши додані до матеріалів справи документи, колегія суддів дійшла висновку, що не було дотримано, встановлений п. 6.7 Статуту, строк повідомлення усіх учасників про проведення позачергових загальних зборів та порядку денного. Так, згідно, наданих відповідачем копій описів вкладення до цінного листа та копій фіскальних чеків (а.с.130, 131 т. № 1 справи) вбачається, що запрошення на збори учасників надсилалося учасникам ТОВ «Луганськ-Інвест» 22.07.2011 р. Позачергові загальні збори згідно протоколу № 14 відбулися 23.08.2011 р.

Разом з тим, колегія суддів враховує наступне.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про дати отримання повідомлень запрошеними учасниками товариства, тому встановити дату фактичного отримання повідомлень про скликання зборів не виявляється можливим. Разом з тим, пунктом 4 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.12.2007 р. № 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за № 1383/14650 встановлено нормативний строк пересилання рекомендованої письмової кореспонденції у межах області (запрошення надсилалося в межах Луганської області), який становить 5 днів з урахуванням дня подання поштового відправлення до пересилання в об`єкт поштового зв`язку. Таким чином, можна вважати, що позивач та решта учасників товариства запрошення на загальні збори, фактично могли отримати лише 26.07.2011 р., а отже не був витриманий 30-денний строк повідомлення учасників про скликання загальних зборів, проведених 23.08.2011р.

Викладене також підтверджує порушення учасником товариства ОСОБА_8 порядку скликання загальних зборів ТОВ «Луганськ-Інвест» та відповідно порушення корпоративних прав позивача як учасника товариства.

Крім того, як зазначалось вище, учасник вправі ініціювати позачергові загальні збори з питань, які були викладені у відповідній вимозі.

Виходячи зі змісту адресованої ОСОБА_8 на ім'я директора вимоги про скликання позачергових загальних зборів, останнім ініціювалися питання про надання звіту стосовно роботи, що була проведена ОСОБА_5 під час обіймання ним посади директора TOB «Луганськ-Інвест».

Водночас, на розгляд загальних зборів, окрім даного питання також було винесені інші питання, які не зазначені у вимозі про скликання зборів, зокрема питання стосовно продажу основних фондів Товариства та переобрання директора. Таким чином, ініціювання ОСОБА_8 на позачергових загальних зборах питань, які не ставилися перед головою товариства (виконавчим органом) у відповідній вимозі є також порушення встановленого порядку скликання позачергових загальних зборів.

Окремо колегія суддів зазначає, що в період з 31.05.2011 р. по 22.06.2011 р.

ОСОБА_5 знаходився у відрядженні у м. Києві, що підтверджується посвідченням про відрядження, а з 18.08.2011 р. по 25.08.2011 р. знаходився в АРК Крим с. Надія, що також підтверджується довідкою, виданою відповідною селищною радою. Такі обставини унеможливлювали своєчасне отримання цією особою вимоги про скликання зборів та безпосередню участь у зборах.

Крім того, колегія суддів зважає й на невірне застосування господарським судом норм чинного законодавства, якими врегульовані питання представництва інтересів учасників за довіреністю.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про господарські товариства» акціонери можуть брати участь в загальних зборах особисто або через представника. Право учасників брати участь у загальних зборах товариства з обмеженою відповідальністю закріплене у частинах 1-3 статті 58 Закону України «Про господарські товариства». Зокрема, у зазначеній нормі передбачається, що загальні збори складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

В силу частини 3 статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Водночас, положення частини 1 статті 1003 ЦК України встановлюють, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. При цьому, дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

У системному взаємному зв'язку ці норми дають підстави дійти висновку, що довіреність на право участі та голосування на загальних зборах товариства повинна містити відомості про те, яка частка голосів передається представникові для участі і голосуванні на загальних зборах. В іншому разі не можна буде чітко визначити обсяг голосів, які можуть використовуватись представником при голосуванні на загальних зборах, а відповідно і його дії при голосуванні не можна розглядати як конкретні та здійсненні.

Згідно із частиною 1 статті 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчинити дії відповідно до змісту даного йому доручення. Частиною 1 статті 241 ЦК України, передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

З урахування змісту наведених вище норм, довіреність на право участі та голосування на загальних зборах товариства повинна також містити відомості про те, яким чином представник уповноважений голосувати на загальних зборах щодо питань, включених до порядку денного, оскільки дії, які належить вчинити повіреному мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Таким чином, якщо у довіреності не буде зазначено про те, яким чином представник (повірений) мав голосувати, а учасник заперечуватиме проти голосування представником відповідним чином, посилаючись на перевищення ним наданих йому повноважень, це може братися до уваги при визначені впливу голосування представником волевиявлення при прийнятті загальними зборами рішення.

Виходячи зі змісту наявних в матеріалах справи довіреностей виданих учасниками Товариства ОСОБА_19 та ОСОБА_13, які у сукупності володіють 15 % голосів, на ім'я ОСОБА_8, останні не містять відомостей про кількість переданих ними голосів та порядку голосування ОСОБА_8 з питань порядку денного.

Водночас, як свідчить зміст наданих третіми особами пояснень з приводу заявлених позовних вимог, останні заперечують проти того, як саме представником використане надане йому право голосу.

Господарський суд на ці обставини уваги не звернув, а отже дійшов помилкового висновку про наявність кворуму для прийняття рішення про відчуження основних фондів Товариства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про допущення суттєвих порушень відповідачем-1 при скликанні та проведенні загальних зборів ТОВ «Луганськ-Інвест», що є підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ «Луганськ-Інвест», оформлених протоколом № 14 від 23.08.11 р.

Помилковими є висновки суду першої інстанції, що позивач на час звернення до суду не є учасником товариства, у зв'язку з передачею долі іншій особі.

Так, суд першої інстанції послався на заяву позивача про відсутність матеріальних претензій до товариства і передачу долі іншому учаснику ( а.с. 80, т.с. 2), протокол загальних зборів від 04.11.2011 за № 2 (а.с. 76 т.с. 2), витяг з реєстру, зміни до установчих документів.

Але, якщо проаналізувати текст заяви позивача (а саме з подачею до товариства заяви про вихід пов'язується момент виходу зі складу учасників) можливо дійти висновку, що позивач не виходив зі складу учасників, оскільки в заяві позивача товариство лише інформується про передачу долі іншій особі та відсутність матеріальних претензій до товариства.

Разом з тим, жодного документу, який би підтверджував, що зазначена доля була дійсно передана від позивача до іншого учасника, окрім посилання у тексті протоколу № 2 загальних зборів від 04.11.2011 року, матеріали справи не містять (а.с. 76, т.с. 2). Натомість, заявою від 08.11.2011 р. на ім.`я ОСОБА_5 та загальних зборів учасників ТОВ «Луганськ-Інвест», ОСОБА_25, який був вказаний позивачем в своїй заяві про передачу долі, як особа якій ця доля передається, повідомив, що фактично передача корпоративних прав у розмірі 23% статутного капіталу підприємства ОСОБА_5 на користь ОСОБА_25 не відбулася, дану частку в підприємстві останній не прийняв і бажання бути учасником (засновником) ТОВ «Луганськ-Інвест» він бути не бажає.

Якщо проаналізувати текст протоколу № 2 загальних зборів від 04.11.2011 р. (а.с. 76, т.с. 2), то питання щодо виходу зі складу учасників позивача дійсно розглядалося, але рішення з цього приводу не прийнято взагалі. Відразу було прийняте рішення про перерозподіл часток у статутному капіталі.

За таких обставин, можливо дійти висновку, що позивач, на час звернення до суду, не подавав заяву про вихід з товариства, рішення загальних зборів товариства про виключення позивача з числа учасників не приймалося, а отже фактично позивач залишився учасником ТОВ «Луганськ-Інвест».

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу, колегія суддів зазначає наступне.

Припиняючи провадження в цій частині місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки позивач не є учасником товариства, вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу не стосуються його корпоративних прав як за суб`єктним складом так і за предметом позову, у зв`язку з чим не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно п. 6 Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року за № 13 усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

У пункті 51 Пленуму зазначено, що Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

З огляду на приписи п. 6 та п. 51 Пленуму та враховуючи, що позивач обґрунтовує свої вимоги щодо недійсності договору, порушенням своїх прав на отримання відповідного прибутку, можливо дійти висновку, що припинення провадження по справі в цій частині є неправомірним і позовні вимоги необхідно розглядати по суті.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання договору купівлі-продажу недійсним, у зв'язку з відсутністю повноважень у представника юридичної особи, яка вчинила спірний правочин, слід мати на увазі, що визнання недійсним рішення загальних зборів, на яких було обрано на посаду особу яка в подальшому вчинила такий договір, не тягне за собою визнання недійсним договору, який було укладено на виконання цього рішення, якщо тільки під час розгляду справи не буде доведено, що покупець знав чи за всіма обставинами не міг не знати про відсутність повноважень у особи, яка підписує договір, під час його укладання. Це слідує з системного аналізу ст.ст. 92, 203, 241ЦК України. Про це неодноразово наголошував Верховний суд України в узагальненні практики та в при наданні роз'яснень про практику розгляду корпоративних спорів судами, зокрема в п.42 Пленуму №13.

Позовні вимоги обґрунтовуються саме недійсністю рішення загальних зборів, на яких було прийняте рішення про можливість відчуження основних фондів товариства та директором було призначено ОСОБА_22, і уповноважено його підписати договір на відчуження майнового комплексу «Старобільська нафтобаза». Враховуючи, що особа, яка підписала договір купівлі-продажу від імені покупця - директор ТОВ «Луганськ-Інвест» таж сама, що головувала на спірних загальних зборах першого відповідача, які визнаються недійсними, а саме ОСОБА_8, правомірно вважати, що про всі порушення, які були допущені під час проведення таких зборів, ця особа була обізнана, тому враховуючи ст. ст. 92, 203, 215, 241 ЦК України спірний договір має бути визнаний недійсним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи, рішення прийнято при неповному з`ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставами для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49, п. 11 ст. 111-11 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та подання апеляційної скарги покладаються на відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 10.09.2012 р. у справі № 30пн-к/5014/599/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.09.2012 р. у справі № 30пн-к/5014/599/2012 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов ОСОБА_5, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ - Інвест», с. Чмирівка Старобільського району Луганської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугапромтрейд», м. Луганськ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: ОСОБА_19, м. Старобільськ Луганської області, ОСОБА_12, м. Старобільськ Луганської області, ОСОБА_13, с. Ювілейне, м. Луганськ, ОСОБА_14, м. Луганськ, ОСОБА_8, м. Луганськ про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Інвест" оформленого протоколом № 14 від 23.08.2011 р., визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу «Старобільська нафтобаза», зареєстрованого за № 2648 від 11.10.2011 р. - задовольнити.

Визнати недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Інвест", с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, оформленого протоколом № 14 від 23.08.2011р.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу «Старобільська нафтобаза», зареєстрований за № 2648 від 11.10.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськ - Інвест», с. Чмирівка Старобільського району Луганської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапромтрейд», м. Луганськ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ - Інвест», с. Чмирівка Старобільського району Луганської області (код ЄДРПОУ 35844109) на користь ОСОБА_5, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 536,50 грн., судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 268,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугапромтрейд», м. Луганськ (код ЄДРПОУ 32968223) на користь ОСОБА_5, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 536,50 грн., судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 268,25 грн.

Зобов`язати господарський суд Луганської області видати відповідні судові накази.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено - 25.02.2013 р.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: З.П. Азарова

О. О. Радіонова