Рішення

від 20.02.2013 по справі 914/136/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           20.02.13                                                                                 Справа№ 914/136/13 Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання  М.Скірі, розглянув справу за позовом: Державного підприємства «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля», (ДП «Укрндівуглезбагачення) м. Луганськ; до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», с. Селець, Сокальського району Львівської області; про: стягнення 11   663 грн. 00 коп. У судовому засіданні взяли участь представники: позивача: не з'явився; відповідача: не з'явився. Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 11.01.2013 року порушено провадження у справі за позовом Державного підприємства «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення заборгованості в розмірі 11   663 грн. 00 коп. Розгляд справи призначено на 04.02.2013 року. У судове засідання 04.02.2013 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача подав клопотання  про відкладення розгляду справи, з позовними вимогами позивача не погодився. Розгляд справи відкладено на 20.02.2013 року. У судове засідання 20.02.2013 року представники сторін не з'явилися. Відповідачем подано відзив, відповідно до якого він визнав наявність у нього боргу в розмірі заявлених позовних вимог та просив суд розстрочити виконання рішення на 10 місяців рівними частинами з огляду на важке фінансове становище. Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У судовому засіданні 20.02.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Державне підприємство «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» звернулося до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 11   663 грн. 00 коп. У позовній заяві вказується, що між позивачем і відповідачем укладено договір № 29402-050 від 14 травня 2009 року на виконання робіт, а саме: виконавець Державне підприємство «Укрндівуглезбагачення» прийняло на себе зобов'язання розробити та втілити технологію збагачення первинних шламів на збагачувальній фабриці Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», а замовник зобов'язується сплатити вартість робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в розмірі 78 000 грн. Однак, відповідачем порушено вимоги п. 2.4, 3.6 Договору щодо сплати вартості робіт і на момент подання позову не сплачено за виконану роботу 11663,00 грн. Відповідач доказів здійснення оплати не представив, наявність боргу підтвердив. У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 14 травня 2009 року між Державним підприємством «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» (надалі по тексту рішення – позивач) та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (надалі по тексту рішення – відповідач) укладено договір на виконання робіт № 29402-050 (надалі по тексту рішення – договір). Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе роботу: розробити та втілити технологію збагачення первинних шламів на збагачувальній фабриці Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія». Відповідно до п. 1.2 договору строк здачі роботи за договором становить 30.12.2009 року. Згідно з п. 2.1 договору за виконану роботу замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну 65   000 грн., крім цього, ПДВ – 13   000 грн. Відповідно до п. 2.3 замовник перераховує виконавцю у 15-денний строк з моменту підписання договору аванс у розмірі 30   000 грн. і ПДВ – 6   000 грн., разом 36   000 грн. Оплата виконаних робіт (етапів), як зазначено у п. 2.4, проводиться замовником на основі актів прийому-здавання роботи платіжним дорученням чи іншим шляхом, узгодженим сторонами при прийомі роботи (етапів) протягом 20 банківських днів із дня здачі роботи. На момент звернення до суду робота за договором призупинена і сторони домовилися, що замовник сплачує виконавцю затрати в сумі 11   663 грн., що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції № 2 від 27.12.2011 року. Вказана сума узгоджена сторонами і в акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2012 року між Державним підприємством «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія». Докази оплати вище встановленого боргу в матеріалах справи відсутні. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались. Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне: Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Як встановлено судом, 14 травня 2009 року сторони уклали договір № 29402-050 на виконання робіт, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.        Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до п. 2.4 договору оплата виконаних робіт (етапів) здійснюється замовником на основі актів приймання-здачі роботи платіжним дорученням або іншим шляхом, узгодженим сторонами при прийманні (етапу) на протязі 20-ти банківських днів з дня здачі роботи. Відповідно до акту здачі – приймання науково-технічної продукції сторони домовились призупинити подальше виконання роботи з відшкодуванням відповідачем позивачу фактично понесених витрат по етапу № 2 в розмірі 11663 грн. У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У своєму відзиві № 2/143 від 19.02.2013 року відповідач посилається на те, що причиною зволікання оплати є важкий фінансовий стан та брак фінансування з боку держави. Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором № 29402-050 і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи по суті, відповідач свої зобов'язання по договору № 29402-050 на виконання робіт (послуг) від 14.05.2009 року не виконав, суму заборгованості в розмірі 11663 грн. 00 коп. за виконані роботи не сплатив, що є порушенням договірних зобов'язань щодо здійснення оплати вартості виконаних робіт і підставою для захисту судом прав за охоронюваних законом інтересів позивача. Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення 11 663 грн. У поданому відповідачем відзиві № 2/143 від 19.02.2013 року Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» просить суд розстрочити виконання рішення на 10 місяців. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Як зазначено у п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці країни та інші обставини. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до 7.2. Постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Отже, при прийнятті рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. Як вбачається із заяви боржника, він обґрунтовує неможливість виконання судового рішення важким фінансовим становищем Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», що підтверджує балансом на 31.12.2012 року, звітом про фінансові результати за 2012 рік, листом РВ ФДМУ по Львівській області від 29.01.2012 року про проведення процедури приватизації підприємства. Суд вважає дані обставини, такими, що є недостатніми для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення. Економічна криза в Україні торкається кожної господарської одиниці, як боржника, так і позивача. Посилання заявника на важке фінансове становище не є підставою для невиконання договірних зобов'язань, які взяв на себе відповідач укладаючи договір. Також суд звертає увагу позивача і на те, що останній акт здачі-приймання (№ 2) був підписаний сторонами 27.12.2011 року. На момент підписання цього акту відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу понесені ним збитки в розмірі 11663 грн. Отже, у відповідача було достатньо часу для погашення заборгованості. Однак доказів намагання повернення ним коштів хоча б частинами відповідачем не подано. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці країни та інші обставини. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про розстрочку виконання рішення. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача. Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд - в и р і ш и в : Позов задоволити повністю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, код ЄДР 35879807) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» (91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, 61, код ЄДР 00185755) 11   663 грн. 00 коп. боргу та 1609 грн. 50 коп. судового збору. Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, код ЄДР 35879807) в доход державного бюджету 111 грн. 00 коп. недоплаченого судового збору за розгляд справи господарським судом. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складене та підписане 22.02.2013 року. Суддя                                                                                           Р.Матвіїв