Рішення

від 25.02.2013 по справі 910/637/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/637/13 25.02.13 За

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумацький шлях»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит»

Про стягнення заборгованості 188 636,36 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача Короленко Г.В. - директор

від відповідача не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чумацький шлях» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» про стягнення заборгованості в розмірі 188 636,36 грн., з яких сума основного боргу 177 687,56 грн., 3% річних у розмірі 1 824,80 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взятих на себе зобов'язань за транспортно-експедиторським договором № ТР 19 від 12.04.2010 року належним чином не виконав, зокрема, не в повному обсязі сплатив суми грошових коштів за надані йому позивачем послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.13р. порушено провадження у справі № 910/637/13 та призначено розгляд справи на 25.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2013 року відкладено розгляд справи на 25.02.2013 р..

В судовому засіданні 25.02.13 р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.02.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.02.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Чумацький шлях» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» (Клієнт) було укладено транспортно-експедиторський договір № ТР 19, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за дорученням, за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних із транспортно-експедиторським обслуговуванням внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів, порожнього рухомого складу клієнта, по державах СНД, країнах Балтії і третіх країнах, наданням додаткових послуг, зв'язаних з цими перевезеннями та попередньою оплатою їх клієнтом за погодженими ставками (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1.1 Договору клієнт зобов'язується не менш ніж за 7 робочих днів до початку перевезення надавати експедиторові письмові заявки на перевезення встановленої форми точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, вантажовідправника/вантажоодержувача, їх адреси, станції відправлення/призначення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором.

Згідно п. 3.1.2 Договору клієнт зобов'язався забезпечувати наявність 100% передоплати від загальної суми заявлених перевезень.

На виконання умов Договору, 18.10.2011 року клієнт надав експедитору Заявку № 4 на експедиторське обслуговування експортного перевезення 2 (двох) напіввагонів вантажів, що належить клієнту за вказаними в заявці даними.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за транспортно-експедиторським договором № ТР 19, що підтверджується Актом виконаних робіт № ОУП-000553 від 30.11.2011 року, підписаного та скріпленого печатками сторін, транспортною інструкцією від 18.10.2011 р., банківськими виписками про сплату ТОВ «Транзит».

Позивачем виставлені відповідачу рахунок - фактуру на оплату № 2345 від 20.10.2011 р. на суму 305 410,56 грн., рахунок - фактуру на оплату № 3015 від 26.12.2011 р. на суму 2 277,00 грн.

Відповідач скористався послугами позивача, зазначений факт підтверджується тим, що 26.10.2011 р. відповідач здійснив відправку двох на піввагонів: перша відправка № 687 51 064, друга - № 400 99 731.

Проте, оплату за надані послуги провів частково, оплатив суму послуг в розмірі 125 000,00 грн..

04.05.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою № 962 з проханням оплатити суму заборгованості за надані послуги.

20.07.2012 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією за вих.. № 99 від 20.07.2012 р. оплатити суму заборгованості за отримані послуги.

21.11.2012 року відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується випискою з банку № 74 від 21.11.2012 року.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється від виконання взятих зобов'язань щодо оплати наданих послуг, станом на день розгляду заборгованість відповідача складає 177 687,56 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконання митних формальностей тощо.

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору клієнт зобов'язується не менш ніж за 7 робочих днів до початку перевезення надавати експедиторові письмові заявки на перевезення встановленої форми точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, вантажовідправника/вантажоодержувача, їх адреси, станції відправлення/призначення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором.

Згідно п. 3.1.2 Договору клієнт зобов'язався забезпечувати наявність 100% передоплати від загальної суми заявлених перевезень.

Так, перелік послуг між сторонами за договором був визначений у Заявці № 4 на експедиторське обслуговування експортного перевезення 2 (двох) напіввагонів вантажів, що належить клієнту.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата провізних і додаткових платежів, послуг експедитора проводиться на рахунок експедитора по реквізитах, зазначених у розділі 11 Договору в гривнях, що обумовлено в додаткових угодах і зазначено в рахунках - фактурах.

З наданого позивачем Акту надання послуг (Звіт експедитора) № ОУП-000553 від 30.11.2011 року, вбачається що останнім належним чином виконано договірні зобов'язання, заперечень від відповідача не надходило, позивачем був виставлений відповідачу рахунок - фактуру на оплату № 2345 від 20.10.2011 р. на суму 305 410,56 грн., рахунок - фактуру на оплату № 3015 від 26.12.2011 р. на суму 2 277,00 грн.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У випадку, коли строк виконання не встановлений, або визначається моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання такого зобов'язання є правило, а боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Господарським судом міста Києва встановлено, що з повторною вимогою про оплату наданих послуг позивач до відповідача звернувся з претензією за вих.. № 99 від 20.07.2012 р., відповідачем претензія отримана 23.07.2012 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні. Таким чином, строк з якого починається прострочення з оплати наданих послуг, настав 28.07.2012 року.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що відповідач внаслідок несвоєчасної та неповної оплати суми за надані послуги порушив умови Договору та норми Цивільного кодексу України, тобто неналежним чином виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду не викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач вірно нараховує розмір 3% річних від простроченої суми за зазначений період у сумі 1 824,80 грн..

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами».

Відповідно до п. 5.11 Договору, при порушенні термінів оплати винна сторонами виплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,5% на всю суму заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач правомірно проводить розрахунок пені за зазначений період у сумі 9 124,00 грн., тому в цій частині вимога позивача є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 58, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» (04080, м. Київ, вул.. Фрунзе, 40, офіс 305; код ЄДРПОУ 36868052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумацький шлях» (02068, м. Київ, вул.. Срібнокільська, 8-а, кв. 88, код ЄДРПОУ 31413551) суму основного боргу в розмірі 177 687 (сто сімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 56 коп., пеню у розмірі 9 124 (дев'ять тисяч сто двадцять чотири) грн. 00 коп., 3% річних - 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн.. 80 коп., судовий збір у розмірі 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 73 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.02.13 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала