Ухвала

від 27.02.2013 по справі 1/5005/6311/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"27" лютого 2013 р. Справа № 1/5005/6311/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В., (доповідач) Євсіков О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 року (складене 15.10.2012 року) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року (складена 07.12.2012 року)

у справі № 1/5005/6311/2012 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міана", м. Дніпропетровськ

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

2. Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

3 . Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

4 . Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування, визнання частково незаконними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міана" про визнання недійсним договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування, визнання частково незаконними та скасування рішень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 року у справі № 1/5005/6311/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі № 1/5005/6311/2012 господарського суду Дніпропетровської області.

Вказана касаційна скарга була подана 10.01.2013 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду про, що свідчить відбиток штампу суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року, вважає її такою, що не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.

Згідно ч. 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, статтею 4 якого визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду на судові рішення.

Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду, ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік у місячному розмірі з 1 січня становить 1 147 грн.

Дніпропетровська міська рада просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 року (складене 15.10.2012 року) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року (складена 07.12.2012 року) у справі № 1/5005/6311/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Позовними вимогами в даній справі є визнання недійсним договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування, визнання частково незаконними та скасування рішень. Вказаний предмет спору відноситься до позовів немайнового характеру.

Отже, в даному випадку належний розмір сплати судового збору повинен складати 802, 90 грн., а тому у поданій касаційній скарзі мало бути сплачено судовий збір саме в цій сумі, тоді як фактично за платіжним дорученням № 1683 від 25.12.2012 року перераховано лише 751, 10 грн. При цьому, судова колегія враховує, що фактичне подання касаційної скарги відбулось 10.01.2013 року про, що свідчить відбиток штампу Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, частинами першою і другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі указати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Всупереч вимог, викладених у п. 4 частини першої ст. 111 ГПК України, касаційна скарга Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року містить лише загальні посилання на норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно питань, пов'язаних з установленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тобто питань, розгляд та вирішення яких з урахуванням наведених приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України перебувають поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Пунктом 6 частини першої ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111, п. 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі № 1/5005/6311/2012 повернути скаржнику, справу № 1/5005/6311/2012 повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя О.О. Євсіков