Рішення

від 26.02.2013 по справі 5/5007/1402/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" лютого 2013 р. Справа № 5/5007/1402/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (м.Малин)

до Комунального підприємства "Доброчин-Плюс" (с.Федорівка, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 7407,14 грн.

Публічне акціонерне товариство "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Доброчин Плюс" 7407,14 грн., з яких 3024,00 грн. заборгованості та 4383,14 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі №5/5007/1402/12 призначено розгляд справи на 24.01.2013 р.

24.01.2013р. розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді по справі Ляхевич А.А. на лікарняному. Ухвалою від 28.01.2013 р. розгляд справи перепризначено на 11.02.2013 р.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, ухвалою суду від 11.02.2013 р. продовжено строк розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 26.02.2013 р.

В засідання суду сторони своїх представників для участі в судовому процесі не направили.

Від представника ПАТ "Вайдманн-МПФ", який був належним чином повідомлений про відкладення слухання справи на 26.02.2013р., про що свідчить додаток до протоколу судового засідання від 11.02.2013р. (а.с.48), надійшло факсом клопотання за вих.№461 від 25.02.2013р. (вх.№3047 від 25.02.2013р., а.с.51) про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника позивача.

Судом розглянуто вказане клопотання та відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, за змістом наведених положень, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

При цьому, слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

А тому, неможливість явки у зв'язку з хворобою представника юридичної особи не може вважатися судом безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідач про причини неявки в суд не повідомив, письмового відзиву на позову та витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду спарви був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 13.02.2013 р.

При цьому, щодо неявки в засідання суду представників сторін суд також враховує, що про розгляд справи №5/5007/1402/12 сторони були повідомлені, мали час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав сторони по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, відповідач - подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що як позивач, так і відповідач мали можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази на підтвердження позовних вимог чи у їх спростування.

Судом враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд зважає на те, що розгляд справи вже відкладався господарським судом, в т.ч. зважаючи на нез"явлення в засідання суду представника відповідача; те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також те, що строк розгляду позовної заяви, вже з урахуванням його продовження відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, сплинув (позовна заява надійшла до суду 10.12.2012р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу. З огляду на викладене, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" (орендодавець) та Комунальним підприємством "Доброчин-Плюс" (орендар) укладено договір №SЕ5-50400611 оренди приміщення (а.с.9-13), згідно п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування (оперативну оренду) частину другого поверху будівлі управління (старої контори) загальною площею 14,0 кв.м. згідно додатку №1 до даного договору (а.с.14), який є невід'ємною його частиною (приміщення, що орендується). Адреса приміщення, що орендується: м.Малин Житомирської області. вул.Гагаріна, 2 (п.1.2. договору).

В розділі 4 договору сторонами обумовлено орендну плату та порядок розрахунків, а саме визначено: - щомісячний розмір орендної плати за приміщення, що орендується, становить 20,00 грн. (без ПДВ) за один квадратний метр (п.4.1. договору); орендна плата сплачується орендарем у готівковому (в касу орендодавця) або безготівковому (на розрахунковий рахунок орендодавця) порядку, щмісячно не пізніше 15 числа місяця, за який проводиться розрахунок (п.4.4. договору).

Відповідальність визначена сторонами у розділі 8 договору. Зокрема, в пункті 8.1. договору встановлено, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочки. Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за умовами цього договору нараховується на весь час невиконання орендарем такого зобов'язання. При виникненні боргу за орендоване приміщення при надходженні грошових коштів від орендаря в рахунок сплати орендної плати в першу чергу погашається пеня, потім сума заборгованості по орендній платі.

У відповідності до п.3.1. договору, строк дії даного договору - до 30 вересня 2012 року.

Згідно п.10.1. договору, даний договір набуває чинності з дати підписання його сторонами.

За змістом п.10.2. договору, даний договір може бути розірваний до закінчення його дії за взаємною згодою сторін, крім випадків, передбачених п.п.3.3. та 9.1. даного договору.

Відповідно до п.3.2. договору, даний договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін (в односторонньому порядку) даний договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду і разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених даним договором та законодавчими актами України, в т.ч. і законодавчими актами, дія яких розпочалася в період дії даного договору.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що даний договір припиняє свою дію: у випадку, передбаченому в п.4.2. даного договору; якщо орендар не утримує приміщення, що орендується, у повній справності, в належному санітарному стані; у разі невиконання орендарем вимоги орендодавця про усунення порушень умов даного договору протягом 10 календарних днів з моменту отримання першим зазначеної вимоги, а також в інших випадках, передбачених даним договором.

У відповідності до п.9.1. договору, орендодавець може достроково (в односторонньому порядку) розірвати даний договір, в т.ч. у разі якщо орендар не сплатив орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до умов договору оренди позивачем нараховано відповідачу до сплати за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року в загальній сумі 3024,00 грн., виходячи з розміру орендної плати за місяць 336,00 грн.

В свою чергу, орендар - КП "Доброчин-Плюс", взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати не виконав.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язаннь за договором оренди, 30.06.2012 р. позивач надіслав КП "Доброчин-Плюс" листа за №2079 від 22.06.2012 р. про розірвання договору оренди (а.с.18), в якому, посилаючись на умову пункту 9.1. договору, факт несплати відповідачем орендної плати за договором оренди з жовтня 2011 року та наявність заборгованості в сумі 3024 грн., вказав про дострокове, в односторонньому порядку, припинення дії договору та вимагав звільнення орендованого приміщення за актом приймання передачі.

Як зазначив, позивач у позовній заяві, 30.06.2012 р. відповідач звільнив займані приміщення, проте, акт передачі приміщення підписати відмовився.

Таким чином, позивач не заперечує факт звільнення орендованого за договором приміщення відповідачем, водночас, предметом даного господарського спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди та нарахованої за договором пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті орендної плати.

Розглядаючи питання обгрунтованості заявлених по справі позовних вимог, господарський суд враховує вищевикладені встановлені обставини справи та наступне.

Договір №SЕ5-50400611 оренди приміщення від 01.10.2011 р. є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173,174,175 Господарського кодексу України, ст.ст.11,202,509 Цивільного кодексу України, які згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно наявних у справі матеріалів підтверджується факт передачі орендарем приміщення в оренду відповідачу, користування останнім цим приміщенням, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за користування наданим в оренду приміщенням.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст.285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України встановлює, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Однак, в порушення умов договору оренди від 01.10.2011р. щодо строків здійснення платежів за договором, відповідач у повному обсязі не здійснював свої зобов'язання, в результаті чого за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року виникла заборгованість з орендної плати, яка, згідно поданих до справи доказів, становить 3024,00 грн. та не погашена на момент прийняття рішення у справі.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про законність позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 3024,00 грн. та необхідність задоволення позову в цій частині.

Стосовно вимоги про стягнення нарахованої у відповідності до умов договору пені в сумі 4383,14 грн., господарський суд приймає до уваги таке.

Як уже зазначалось, умовою пункту 8.1. договору сторони передбачили сплату орендарем за несвоєчасну сплату орендної плати пеню в розмірі 0,5 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочки.

При цьому, вищевикладеними встановленими обставинами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №SЕ5-50400611 оренди приміщення від 01.10.2011р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У даному випадку, передбачена пунктом 8.1. договору відповідальність у вигляді пені, яка відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, в цьому ж пункті договору сторонами встановлено, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за умовами цього договору нараховується за весь час невиконання орендарем такого зобов'язання.

Слід зазначити, що на вимогу ухвал суду щодо подання обгрунтованого розрахунку пені 11.02.2013 р. позивачем подано до справи розрахунок пені за період з 01.10.2011 р. по 11.02.2013 р. включно на суму 373,18 грн. (а.с.28), в той час як у позовній заяві пеню нараховано за загальний період з 16.10.2011 р. по 01.12.2012 р. в сумі 4383,14 грн. (виходячи з розміру 0,5 % від суми орендної плати) (а.с.3). Водночас, позивачем не подано будь-якої заяви про зменшення чи зміну позовних вимог, тому позовні вимоги розглядаються в межах, вказаних у позовній заяві.

Оскільки позивачем не було надано обгрунтованого розрахунку пені, який би відповідав як вимогам чинного законодавства, так і обставинам справи, суд, здійснивши відповідний розрахунок, встановив, що правомірним є нарахування пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені, на суму щомісячної заборгованості з орендної плати, що виникала кожного місяця з 16-числа (відповідно до умов п.4.4. договору), наступним чином:

- на суму заборгованості з орендної плати за жовтень 2011 року 336,00 грн. за період з 16.10.2011 р. по 01.12.2012р. (412 днів прострочки) - пеня складає 57,49 грн.;

- на суму заборгованості з орендної плати за листопад 2011 року 336,00 грн. за період з 16.11.2011 р. по 01.12.2012 р. (381 день прострочки) - пеня складає 53,07 грн.;

- на суму заборгованості з орендної плати за грудень 2011 року 336,00 грн. за період з 16.12.2011 р. по 01.12.2012 р. (351 день прострочки) - пеня складає 48,76 грн.;

- на суму заборгованості з орендної плати за січень 2012 року 336,00 грн. за період з 16.01.2012 р. по 01.12.2012 р. (320 днів прострочки) - пеня складає 44,37 грн.;

- на суму заборгованості з орендної плати за лютий 2012 року 336,00 грн. за період з 16.02.2012 р. по 01.12.2012 р. (289 днів прострочки) - пеня складає 39,96 грн.;

- на суму заборгованості з орендної плати за березень 2012 року 336,00 грн. за період з 16.03.2012 р. по 01.12.2012 р. (260 днів прострочки) - пеня складає 35,83 грн.;

- на суму заборгованості з орендної плати за квітень 2012 року 336,00 грн. за період з 16.04.2012 р. по 01.12.2012 р. (229 днів прострочки) - пеня складає 31,53 грн.;

- на суму заборгованості з орендної плати за травень 2012 року 336,00 грн. за період з 16.05.2012 р. по 01.12.2012 р. (199 днів прострочки) - пеня складає 27,40 грн.;

- на суму заборгованості з орендної плати за червень 2012 року 336,00 грн. за період з 16.06.2012 р. по 01.12.2012 р. (168 днів прострочки) - пеня складає 23,13 грн.,

а в загальній сумі 361,54 грн.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 361,54 грн., щодо стягнення решти суми пені у позові суд відмовляє.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції. Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. В даному випадку, відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог не надав, не використавши в повній мірі наданих йому процесуальним законом прав щодо змагальності під час розгляду спору.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3024,00 грн. основного боргу та 361,54 грн. пені. В решті позову суд відмовляє.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Доброчин-Плюс" (11600, с.Федорівка, Малинського району Житомирської області, ідентифікаційний код 34082421) на користь Публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (11602, Житомирська область, м.Малин, вул.Приходька, буд.66, ідентифікаційний код 00278735):

- 3024,00 грн. основного боргу,

- 361,54 грн. пені,

- 735,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам (реком.)