Постанова

від 18.02.2009 по справі 377/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 17/496 головуючий суддя у 1-й

категорія статобліку- 6.11 інстанції -Таран С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2009 р. м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Туркіна Л.П.

суддів: Мірошниченка М.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Галоян О.Г.

за участі представників сторін:

позивача -не прибув

відповідача -не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Манжурка», с. Семидуби Голованіського району Кіровоградської області

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2007 року

у справі №17/496

за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Манжурка», с. Семидуби Голованіського району Кіровоградської області

про стягнення 5555,37 грн., -

Встановила:

У жовтні 2007 року Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовом про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Манжурка», с. Семидуби Голованіського району Кіровоградської області (далі СГТОВ «Манжурка») адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 5555,37 грн. (5272,55 грн. адміністративно-господарські санкції, 282,82 грн. пені). Вимогу обґрунтовано невиконанням підприємством у 2006 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2007 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач не довів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення порушень зобов'язань, покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі Закон №875-ХІІ).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Згідно п.4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Так як законом не визначено розмір пені за несвоєчасну сплату адміністративно -господарських санкцій, в тому числі штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, беручи до уваги, що Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений Міністерством праці та соціальної політики України №223 від 15.05.2007р., не є законом, стягнення з підприємства 282,82 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно -господарських санкцій суперечить ст.. 230, п.4 ст.231 ГК України і є незаконним.

За таких обставин, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим її слід скасувати, у позові відмовити.

Позивач заперечень на апеляційну скаргу до суду не надав.

Представники позивача та відповідача до суду не прибули, про час та місце розгляду спору були повідомлені належним чином.

Проаналізувавши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову господарського суду скасувати, позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

СГТОВ «Манжурка»є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

СГТОВ «Манжурка»було подано до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік , копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників СГТОВ «Манжурка»у 2006 році склала 102 особи. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 4 осіб. Фактично на підприємстві відповідача у 2006 році були працевлаштовані інваліди у кількості 3 осіб.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як свідчить звіт відповідача за формою 10-ПІ розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві у 2006 році складав 5272,00 грн. Отже сума адміністративно-господарських санкцій, нарахованих згідно ст. 20 названого Закону, повинна складати 5272,00 грн.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем.

Загальні принципи застосування відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності визначені у Господарському кодексі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно абз. 3 ст. 19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Ст. 18 Закону №875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію , необхідну для організації працевлаштування інвалідів , і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином працевлаштування інвалідів пов'язано не тільки із обов'язками органів держави, а також зумовлено виконанням норм ст. 18 Закону №875-ХІІ суб'єктами господарювання.

Будь -яких доказів, які б свідчили про вжиття заходів СГТОВ «Манжурка», щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році, до суду відповідачем не надано.

Відповідач не надав до суду доказів інформування державної служби зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення, відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може застосовуватись праця інвалідів, та доказів створення ним робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах визначених законодавством.

Тобто, передбачених Законом заходів щодо працевлаштування інвалідів підприємство не здійснювало.

Отже, ні центр зайнятості, ні інші органи, на які законом покладено обов'язок працевлаштування інвалідів, не могли сприяти відповідачу у працевлаштуванні інвалідів, оскільки не мали протягом 2006 року інформації щодо наявності у останнього відповідних вакансій для такої категорії громадян.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вчинено правопорушення, а саме не здійснено працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено.

Таким чином, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 5282,55 грн.

Щодо стягнення пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в чому числі за рішенням суду.

Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 282,82 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Отже, рішення господарського суду не відповідає нормам матеріального права, що є підставою для його скасування.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2007 р. -скасувати, позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 5282,55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства,

колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Манжурка», с. Семидуби Голованіського району Кіровоградської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2007 р. скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Манжурка», 26524, Кіровоградська область Голованіський район, с. Семидуби (код ЄДРПОУ 05530702) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7 а ( код ЄДРПОУ 23228680) 5272 грн. 55 коп. (п'ять тисяч двісті сімдесят дві гривні п'ятдесят п'ять копійок) адміністративно-господарських санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанова оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 26.02.2009 року.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Судді: М.В. Мірошниченко

О.А. Проценко