Рішення

від 28.02.2013 по справі 262/225/13- ц

ПРОЛЕТАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Справа № 2/262/358/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2013 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Клімовій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-будівельна компанія «Фенікс» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що з 15.08.2011 року він працював у ТОВ «ГБК «Фенікс» гірничим працівником із повним робочим днем. 29.07.2012 року його було звільнено за власним бажанням. Однак під час звільнення повного розрахунку із ним по заробітній платі проведено не було. Так, згідно відомостей табуляграми йому нарахували 1771,11 грн., а фактично перерахували 1766,62 грн. Крім того, йому не виплатили компенсацію за невикористану відпустку за 2010 рік. Більш того, у період 29.05.2012 року до 27.06.2012 року він перебував на лікарняному, після видужання приніс лікарняний лист на підприємство, однак адміністрація підприємства його загубила та період знаходження на лікарняному не оплатило. Через неправомірні дії відповідача він зазнав сильного душевного хвилювання, його звичний уклад життя було змінено та вимагав додаткових зусиль для організіції свого життя. Тому просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Оскільки ані на момент звільнення, ані на теперішній час повний розрахунок із ним не проведено, просив суд стягнути на його користь середню заробітну плату за час затримки у розрахунку при звільненні з 30.07.2012 року та до моменту вирішення спору судом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - ТОВ «ГБК «Фенікс» - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що остаточний розрахунок із ОСОБА_1 було проведено 31.08.2012 року, а не у день звільнення через фінансові труднощі на підприємстві, тому він визнав позов у частині стягнення середньої заробітної плати за час затримки у розрахунку при звільненні у розмірі 1670,4 грн., при цьому зазначив, що ОСОБА_1 у період з 29.05.2012 року до 27.06.2012 року перебував у відпустці за власним бажанням, про що свідчить його заява, лікарняного листа до підприємства не приносив. Компенсації за невикористану відпустку за 2010 рік ТОВ «ГБК «Фенікс» виплачувати позивачу не повинно, оскільки у той період ОСОБА_1 працював на ТОВ «Горизонт», тому повинен заявляти позовні вимоги до цього підприємства. Таким чином, на теперішній час заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 підприємство не має, тому вважав, що підстав для стягнення моральної шкоди немає.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді гірничого працівника у ТОВ «ГБК «Фенікс» з 15.08.2012 року та 29.07.2012 року був звільнений за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.5-6) .

На момент звільнення 29.07.2012 року із ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку, заборгованість по заробітній платі складала 292,6 грн., що підтверджується копією довідки.

Однак, зазначена сума боргу була перерахована підприємством за власною ініціативою 31.08.2012 року, що не оспорювали сторони у судовому засіданні. Таким чином, повний розрахунок із ОСОБА_1 було проведено 31.08.2012 року.

Доводи позивача про те, що підприємство не компенсувало йому невикористану відпустку за 2010 рік, суд вважає необґрунтованими, оскільки із трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 01.03.2010 року ОСОБА_1 було прийнято на ТОВ «Гірничо-будівельна компанія «Горизонт», а 14.08.2011 року було звільнено за власним бажанням. 15.08.2011 року ОСОБА_1 було прийнято гірничим працівником на ТОВ «ГБК «Фенікс». При цьому яких-небудь доказів того, що ТОВ «ГБК «Фенікс» є правонаступником ТОВ «ГБК Горизонт» сторонами суду не надано.

Вирішуючи питання про стягнення сум у зв»язку із знаходженням ОСОБА_1 на лікарняному, суд зазначає про те, що 29.05.2012 року ОСОБА_1 власноруч написав заяву про надання йому безоплатної відпустки у період з 29.05.2012 року до 28.06.2012 року, на підставі якої було видано наказ про надання відпустки. Зазначений факт не оспорювали сторони у судовому засіданні. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за час знаходження у безоплатній відпустці немає.

Відповідно до ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв"язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред"явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, оцінюючи наведене, суд приходить до висновку про те, що під час звільнення ОСОБА_1 адміністрацією підприємства було несвоєчасно проведено з ним розрахунок при звільненні, при цьому відповідачем ніяких доказів щодо відсутності їх вини з цього приводу не надано, остаточний розрахунок проведено 31.08.2012 року, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку з 30.07.12 року (першого робочого дня після звільнення) до 31.08.2012 року, що становить 24 робочих дня.

Визначаючи розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1, суд бере до уваги умови трудового договору № 1\37 від 15.08.2011 року між ТОВ ГБК «Фенікс» та ОСОБА_1, відповідно до п. 4.1. якого за виконання посадових обов»язків, передачених у додатку до цього договору , працівнику встановлюється посадовий оклад (тарифна ставка) у розмірі 69,6 грн. на день.

Таким чином, суд вважає, що розмір середньої заробітної плати за несвоєчасний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 складає 1670,4 грн. (24 робочих дня * 69,6 грн.), яку і необідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Доводи позивача про те, що розмір його заробітної плати був значно вищий, ніж зазначено у трудовому договорі, що підтверджується випискою з карткового рахунку, а також табулеграмами, суд до уваги не бере, оскільки табулеграми, на які посилається позивач, не містять будь-яких реквізитів підприємства, підписів чи печаток, тому не можуть бути визнані судом як належні докази. Що стосується виписки з карткового рахунку позивача, то з нього вбачається, що підприємством було перераховано ОСОБА_1 заробітна плата у розмірі, що відповідає відомостям, наданим підприємством, усі інші суми зазначені як надходження від третіх осіб, тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Крім того, відповідно до ст. 237-1 Кодексу Законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено у судовому засіданні, ТОВ ГБК «Фенікс» були порушені законні права позивача щодо своєчасного розрахунку при звільненні, який тривав один місяць, що призвело до зміни у звичному образі його життя, нервових переживань та стресу, тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 229,7 грн.

На підставі викладеного, ст.116, 117, 233, 237-1 КЗпП, Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-будівельна компанія «Фенікс» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-будівельна компанія «Фенікс» ЕДРПОУ 37670100 м. Донецьк, вул. Будьонівських партизан, 34\31 з р\р 26005329721600 в АТ «УкрСіббанк» м. Харків МФО 351005 на користь ОСОБА_1 м. Донецьк, вул.. 19 Парз»їзду, 29 середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні у розмірі 1670,4 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 грн., а всього 2170,4 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-будівельна компанія «Фенікс» ЕДРПОУ 37670100 м. Донецьк, вул. Будьонівських партизан, 34\31 з р\р 26005329721600 в АТ «УкрСіббанк» м. Харків МФО 351005 на користь держави судові витрати у розмірі 229,7 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Ю.О. Пивоварова