Постанова

від 20.02.2013 по справі 826/883/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/5

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2013 року 15:53 № 826/883/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 р. № 0004454120 та № 0004464120, за участі представників сторін:

представник позивача Безродний А.Ю.;

представник відповідача Мороз О.Г.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (далі - позивач, ТОВ "Альянс Холдинг") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 р. № 0004454120 та № 0004464120 (далі - ППР № 0004454120, ППР № 0004464120).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/883/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/883/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 08.10.2012 р. по 22.10.2012 р. ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС, на підставі наказу від 08.10.2012 р. № 593, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з будівельно-виробничим підприємством "Строитель-плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" (код ЄДРПОУ 32841299), колективним підприємством "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. та приватним підприємством "Елітград" (код ЄДРПОУ 37077000) за період з 01.01.2010 р. по 01.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 22.10.2012 р. № 1212/41-20/34430873 (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки відповідачем було зазначено, що на підставі актів ДПІ у м. Сімферополі від 06.04.2012 р. № 8/22/32841299 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "Акрополь", від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП "Альянс", від 18.04.2012 р. № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП "Строитель-плюс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., та акту ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС від 25.06.2012 р. № 520/23-212/37077000 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Елітград" та постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 р., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, встановлено, що вказана кримінальна справа порушена відносно, зокрема, директора БВП "Строитель-плюс" ОСОБА_4 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_5 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ним в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_5, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Отже, укладені між позивачем та БВП "Строитель-плюс", ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс" та ПП "Елітград" договори відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і згідно ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Господарські операції між БВП "Строитель-плюс", ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс" та ПП "Елітград" та контрагентами-постачальниками, покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Так, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 891,00 грн., та в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 193.1 ст. 193, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму 524 345,00 грн. ПДВ.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийнято ППР № 0004454120, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 523 415,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 130 599,75 грн., всього на суму 654 014,75 грн. та прийнято ППР № 0004464120, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 131 624,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 6 651,00 грн., всього на суму 138 275,00 грн.

Позивач вважає ППР № 0004454120 та ППР № 0004464120 протиправними, вимоги відповідача по донарахуванню податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV); Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 283/97-ВР); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР).

Позивач вказував на те, що в період з травня по липень 2009 року БВП "Строитель-плюс" надало позивачу відповідні товари та послуги, а саме воду та транспортні послуги на загальну суму 1 519,20 грн., в тому числі ПДВ на суму 253,20 грн. Вартість придбаних товарів та послуг (без врахування ПДВ) віднесена до складу валових витрат за II квартал 2009 року в сумі 1 266,00 грн. БВП "Строитель-плюс" надало позивачу податкові накладні № 2051 від 31.05.2009 р. та № 2700 від 30.06.2009 р. на загальну суму ПДВ 253,20 грн. Сума ПДВ по вказаним податковим накладним була віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

У січні 2009 року ТОВ "БК "Акрополь" надало позивачу послуги з доставки піску на загальну суму 4 563,60 грн., в тому числі ПДВ 760,60 грн. Вартість послуг без ПДВ в сумі 3 803,00 грн. було віднесено позивачем до складу валових витрат за І квартал 2009 року. ТОВ "БК "Акрополь" надало позивачу податкову накладну № 93 від 29.01.2009 р. на суму ПДВ 760,60 грн. Сума ПДВ по вказаній податковій накладній була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у січні 2009 року.

В період з 2010 року по І квартал 2012 року між позивачем та КП "Альянс" було укладено наступні договори: від 18.02.2010 р. № 18/02/101, від 12.07.2010 р. № 965, від 12.07.2011 р. № 803, від 27.09.2011 р. № 1149. На виконання укладених договорів КП "Альянс" надало позивачу послуги по збору та підготовці документації для проведення експертизи 19 об'єктів та обладнання підвищеної небезпеки, електровимірювальні роботи, підрядні роботи, прибирання території АЗС та прилеглої території від будівельного сміття, погрузка та вивіз будівельного сміття, виготовлення металевих контейнерів для сміття, будівельно - монтажні роботи тощо на загальну суму 3 143 705,06 грн., в тому числі ПДВ -523 950,80 грн.

Позивачем було віднесено до складу валових витрат загальну суму 481 387,00 грн.:

- за І квартал 2010 року в сумі 36 667,00 грн.;

- за II квартал 2010 року в сумі 2 500,00 грн.;

- за III квартал 2010 року в сумі 32 683,00 грн.;

- за IV квартал 2011 року в сумі 409 537,00 грн.

Вартість будівельно-монтажних робіт на суму 2 138 367,00 грн. було віднесено позивачем на збільшення балансової вартості основних засобів, що підлягають амортизації. Нарахована амортизація віднесена до складу витрат на загальну суму 88 138,00 грн., в тому числі по кварталах:

- ІІІ квартал 2011 року на суму 10 556,00 грн.;

- IV квартал 2011 року на суму 36 517,00 грн.;

- І квартал 2012 року на суму 41 065,00 грн.

КП "Альянс" надало позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ - 523 150,84 грн. Сума ПДВ по наданим податковим накладним була віднесена позивачем до складу податкового кредиту в період з 2010 року по І квартал 2012 року.

У листопаді 2011 року ПП "Елітград" реалізувало позивачу відповідні товари, а саме перегородку скляну на загальну суму 1 586,00 грн., в тому числі ПДВ 264,33 грн. Вартість придбаних позивачем товарів віднесено до вартості основних засобів, що підлягають амортизації. В податковому обліку до складу витрат позивачем було віднесено нараховану амортизацію на загальну суму 83,00 грн., в тому числі за І квартал 2012 року в сумі 83,00 грн. ПП "Елітград" надало позивачу податкову накладну № 54 від 23.11.2011 р. на суму ПДВ 264,33 грн. Сума ПДВ по вказаній податковій накладній була віднесена позивачем до складу податкового кредиту в листопаді 2011 року.

Разом з тим, судом встановлено, що 02.04.2012 р. стосовно, зокрема, директора контрагента позивача БВП "Строитель-плюс" ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу № 69-0146 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Директор БВП "Строитель-плюс" ОСОБА_4 обвинувачувався у фіктивному підприємництві - створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_5 в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ним в умисному ухиленні від сплати податків.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009 - 2012 рр. на території АР Крим діяла група осіб, яка згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на "підставних" осіб, зокрема: БВП "Строитель-плюс", ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс" з метою прикриття незаконної діяльності.

При цьому, як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України передбачено, що амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд вважає доцільним зазначити, що будь-яку первинну документацію, окрім взаємовідносин з КП "Альянс" на підставі договорів від 18.02.2010 р. № 18/02/101, від 12.07.2010 р. № 965, від 12.07.2011 р. № 803, від 27.09.2011 р. № 1149, на вимогу суду позивачем надано не було.

При цьому, доказів сплати позивачем відповідних грошових сум на рахунки КП "Альянс" за надані послуги по збору та підготовці документації для проведення експертизи 19 об'єктів та обладнання підвищеної небезпеки, за електровимірювальні роботи, підрядні роботи, прибирання території АЗС та прилеглої території від будівельного сміття, погрузку та вивіз будівельного сміття, виготовлення металевих контейнерів для сміття, будівельно - монтажні роботи на підставі вищевказаних договорів, на рахунки БВП "Строитель-плюс" за поставлену воду та транспортні послуги, на рахунки ТОВ "БК "Акрополь" за надані послуги з доставки піску, на рахунки ПП "Елітград" за поставку перегородки скляної позивач суду не надав.

Відсутність доказів сплати позивачем сум переданого йому у власність товару та наданих послуг його контрагентами, доказів транспортування, зберігання та подальшої реалізації (використання), на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договору у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Альянс Холдинг" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова