Рішення

від 26.02.2013 по справі 0538/7406/2012

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 0538/7406/2012

Провадження № 2/265/109/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т. С.,

при секретарі Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Донецьке регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", третя особа Приватне підприємство "Азовмех", про визнання недійсними договору застави майнових прав № 83 ИП/0907 від 14 вересня 2007 року, договору від 11 грудня 2007 року про зміну умов № 1 до договору застави майнових прав № 83 ИП/0907 від 14 вересня 2007 року та договору від 25 січня 2008 року про зміну умов № 2 до договору застави майнових прав № 83 ИП/0907 від 14 вересня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Донецьке регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про визнання недійсним договору застави майнових прав, укладеного між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" 14 вересня 2007 року. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 17 червня 1978 року уклали шлюб. 18 квітня 2011 року ОСОБА_3 помер. Після відкриття спадщини вона подала заяву про прийняття спадщини і є спадкоємцем її батька ОСОБА_3 У 2006-2007 роках за рахунок грошових коштів, що набуті під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя, кожен з батьків відкрив депозитні рахунки та уклав депозитні договори з Маріупольським відділенням філії Донецького Регіонального Управління ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”. 24 січня 2007 року ОСОБА_2 відкрила депозитний рахунок та уклала договір про банківський строковий вклад на суму 1700000 гривень, 14 вересня 2007 року вона же уклала договір застави майнових прав на частину грошових коштів, що знаходилися на депозитному рахунку у сумі 1341000 гривень. Вказаний договір застави майнових прав та договір від 25 січня 2008 року про зміну умов № 2 до договору застави майнових прав укладалися без письмової згоди ОСОБА_3 Така згода була отримана лише 26 квітня 2009 року при укладанні договору про зміну умов № 3 до договору застави майнових прав та визначенні нового розміру застави майнових прав на суму 604770,4 гривень шляхом підписання заяви на тексті договору. Вважає, що договір застави був укладений відповідачами з недодержанням закону та ЦК України, що суперечить вимогам, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України, порушує законні права її батька і її права як його спадкоємця, тому як значно зменшує розмір спадкового майна.

В подальшому позивачка та її представник, діючий на підставі довіреності, уточнювали та збільшували позовні вимоги, в остаточній редакції позовних вимог просили визнати недійсними договір застави майнових прав № 83 ИП/0907 від 14 вересня 2007 року, договір від 11 грудня 2007 року про зміну умов № 1 до договору застави майнових прав № 83 ИП/0907 від 14 вересня 2007 року та договір від 25 січня 2008 року про зміну умов № 2 до договору застави майнових прав № 83 ИП/0907 від 14 вересня 2007 року, укладені між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит”.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, пояснив, що грошові кошти, списання яких відбулося 23 березня 2009 року на підставі заяви ОСОБА_2, були отримані під час шлюбу та є спільним майном подружжя ОСОБА_2. 24 квітня 2009 року між відповідачами був укладений договір про зміну умов № 3 до договору застави від 14 вересня 2007 року, яким була змінена вартість майнових прав, тобто фактично укладений новий договір. Просив задовольнити позовні вимоги та поновити строк позовної давності, визнавши поважними причини його пропуску, посилаючись на те, що з того моменту, як ОСОБА_3 стало відомо про порушення свого права, тобто з 24 квітня 2009 року, протягом двох років до моменту смерті він тяжко хворів на атеросклероз мозку та різноманітні хвороби серця, через що його фізичний та розумовий стан були вкрай слабкими.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала повністю та пояснила, що в 2006 році її чоловік ОСОБА_3 захворів, вони продали свою фірму і вирішили займатися лікуванням. Суму грошових коштів, що залишилася від продажу фірми, вони поділили навпіл та положили на депозитні рахунки. 14 вересня 2007 року до них звернувся їх зять ОСОБА_1 та попросив їх із чоловіком бути його поручителями. Договір застави майнових прав вона підписувала сама у кабінеті Банку, чоловік на це згоди не надавав. Наступного дня у її сина було весілля і вона не розуміла, що відбувається. У Банку вони пробули до 22.00 години. Вони домовлялися з ОСОБА_1, що вона підписує договір застави тільки на свої грошові кошти, а щоб грошові кошти її чоловіка залишилися незайманими. Вона погодилася на списання грошових коштів на прохання зятя ОСОБА_1, так як останній обіцяв повернути вказані гроші через два місяці, але ніхто нічого не повернув, тоді вони із чоловіком дуже посварилися, і помер чоловік від того, що не міг всього цього пережити. Про те, що вона підписала договори та дала згоду на списання грошових коштів, вона розповіла чоловіку у 2009 році. Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_5, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, позовні вимоги визнав повністю та підтримав пояснення, надані ОСОБА_2

Представник відповідача публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" ОСОБА_6, діюча на підставі довіреності, позовні вимоги не визнала у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень пояснила, що в забезпечення виконання за кредитними договорами, укладеними між Банком та ПП “Азовмех”, 14 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави майнових прав № 83/ИП/0907, відповідно до умов якого остання передала в заставу Банку право вимоги повернення депозитного вкладу в сумі 1341000 гривень. 11 грудня 2007 року та 25 січня 2008 року до вказаного договору були укладені Договір про зміну умов № 1 та Договір про зміну умов № 2, відповідно. Дійсно, вказані договори були укладені без письмової згоди чоловіка ОСОБА_2 – ОСОБА_3 Однак, 24 квітня 2009 року до Договору застави майнових прав від 14 вересня 2007 року було укладено Договір про зміну умов № 3, який є невід'ємною частиною вказаного договору застави. Відповідно до заяви, яка розміщена на останній сторінці Договору про зміну умов № 3, ОСОБА_3 підтвердив свою згоду з умовами вказаного договору. Таким чином, вважає, що ОСОБА_3, ознайомившись з умовами Договору застави майнових прав від 14 вересня 2007 року та договорів про зміну умов до нього, надав свою згоду на укладання Договору застави майнових прав № 83ИП/0907 від 14 вересня 2007 року з усіма змінами до нього. Крім того, 14 січня 2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого остання відступила Банку майнові права вимоги за Депозитним договором у разі порушення будь-якого з зобов'язань з боку ПП “Азовмех” за Кредитними договорами. 24 квітня 2009 року до вказаного договору укладено Договір про зміну умов № 1, який є його невід'ємною частиною і на останній сторінці якого міститься заява ОСОБА_3, якою останній підтверджує свою згоду з умовами вказаного договору. Таким чином, оскільки Договір про зміну умов № 1 від 24 квітня 2009 року є невід'ємною частиною Договору про відступлення права вимоги від 14 січня 2009 року, згода ОСОБА_3 надана як на укладання Договору відступлення права вимоги (цесії) від 14 січня 2009 року, так і Договору про зміну умов № 1 від 24 квітня 2009 року, тобто на укладення Договору цесії з усіма змінами до нього, тобто ОСОБА_3 добровільно надав згоду на списання грошових коштів за Депозитним договором у рахунок сплати заборгованості за Кредитними договорами ПП “Азовмех”. Крім того, зазначила, що за заявленими вимогами сплив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Також вважає, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_3 його права на Депозитний вклад були припинені та не можуть перейти до спадкоємців. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст..129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов‘язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 576 ЦК України предметом застави можу бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Статтею 578 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в заставу лише за згодою усіх співвласників.

          Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Закону України “Про заставу” майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників.

Як вбачається із роз'яснень, викладених в п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № % “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”, при оспор енні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, і належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Судом встановлено, що 14 вересня 2007 року для забезпечення виконання зобов'язань ПП “Азовмех” за Кредитними договорами, укладеними з ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” 26 квітня 2006 року, 06 червня 2006 року, 16 серпня 2006 року, 28 грудня 2006 року, 26 січня 2007 року та 14 вересня 2007 року, між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” і ОСОБА_2 укладено договір застави майнових прав № 83/ИП/0907.

Пунктом 1 вказаного договору сторони погодили, що предметом застави є належні ОСОБА_2 майнові права вимоги, які виникли на підставі договору № 1-12/98031878-Ст про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К “Стандарт” в гривні від 24 січня 2007 року – право вимоги повернення депозитного вкладу в сумі 1341000 гривень, в строк по 29 січня 2008 року. Загальна сума вкладу складає 1700000 гривень. Узгоджена сторонами вартість майнових прав становить 1341000 гривень. Вказаний договір укладений без згоди чоловіка ОСОБА_2 – ОСОБА_3

Судом встановлено та сторонами не заперечувався той факт, що грошові кошти, покладені на депозитний рахунок ОСОБА_2 придбані під час знаходження в шлюбі з ОСОБА_3

11 грудня 2007 року між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” і ОСОБА_2 укладено договір про зміну умов № 1 до Договору застави майнових прав № 83/ИП/0907 від 14 вересня 2007 року. Вказаним договором внесені зміни у п.2, в якому зазначено в забезпечення повернення кредитів за якими кредитними договорами передані в заставу майнові права.

25 січня 2008 року між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” і ОСОБА_2 укладено договір про зміну умов № 2 до Договору застави майнових прав № 83/ИП/0907 від 14 вересня 2007 року. Вказаним договором внесені зміни у п.1 щодо строку повернення депозитного вкладу, п. 2, в якому зазначено в забезпечення повернення кредитів за якими кредитними договорами передані в заставу майнові права, та у п. 5.6 щодо строку сплати комісії з ПДВ за реєстрацію застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Вказані договори про зміну умов № 1 від 11 грудня 2007 року та № 2 від 25 січня 2008 року також укладені без згоди чоловіка ОСОБА_2 – ОСОБА_3

14 січня 2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого остання відступила Банку майнові права вимоги за Депозитним договором у разі порушення будь-якого з зобов'язань з боку ПП “Азовмех” за Кредитними договорами. 24 квітня 2009 року до вказаного договору укладено Договір про зміну умов № 1, який є його невід'ємною частиною і на останній сторінці якого міститься заява ОСОБА_3, якою останній підтверджує свою згоду з умовами вказаного договору.

24 квітня 2009 року між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” і ОСОБА_2 укладено договір про зміну умов № 3 до Договору застави майнових прав № 83/ИП/0907 від 14 вересня 2007 року. Вказаним договором внесені зміни у п.1 щодо вартості майнових прав, а саме сторони погодили, що предметом застави є належні ОСОБА_2 майнові права вимоги, які виникли на підставі договору № 1-12/98031878-Ст про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К “Стандарт” в гривні від 24 січня 2007 року, Додаткової угоди б/н від 28 листопада 2007 року, Додаткової угоди б/н від 23 березня 2009 року, – право вимоги повернення депозитного вкладу в сумі 604770,04 гривень, в строк по 01 грудня 2009 року. Узгоджена сторонами вартість майнових прав становить 604770,04 гривень.

При цьому, відповідно до заяви від 24 квітня 2009 року, яка розміщена на останній сторінці Договору про зміну умов № 3 від 24 квітня 2009 року та підписана ОСОБА_3, останній є чоловіком ОСОБА_2, та на підставі ст.. 65 Сімейного Кодексу України підтверджує свою згоду з умовами цього договору.

Отже, кінцева редакція договору застави майнових прав № 83/ИП/0907, укладеного між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” і ОСОБА_2, є існуючою з 24 квітня 2009 року, тому як змінені за згодою сторін пункти договору замінюють пункти договору минулої його редакції. Згідно умов договору, існуючого на теперішній час та на час звернення позивачки із позовом до суду, сторони погодили, що вартість майнових прав становить 604770,04 гривень, на що інший з подружжя – ОСОБА_3 надав свою письмову згоду відповідно до вимог діючого законодавства.

Судом встановлено, що 18 квітня 2011 року ОСОБА_3 помер, після його смерті із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник просять визнати недійсним договір застави майнових прав № 83/ИП/0907, укладений між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” і ОСОБА_2 в редакції станом на 14 вересня 2007 року, де інший з подружжя не надавав своєї згоди, тобто в тій редакції, в якій на теперішній час спірний договір не існує.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи, що договір застави майнових прав № 83/ИП/0907 в кінцевій його редакції ніким не оскаржувався, вимоги про визнання недійсним договору про зміну умов № 3 до Договору застави майнових прав № 83/ИП/0907 від 14 вересня 2007 року, не заявлялися, суд вважає, що відсутній предмет спору та відмовляє у задоволенні позовних вимог в цілому.

Слід зазначити, що 30 вересня 2009 року відкрите акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” було перейменоване у Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит”.

Розглядаючи заяву відповідачки про пропущення строку позовної давності, який представник позивача просив поновити, а представник відповідача публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" наполягала на його застосуванні, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

За ч.4,5 ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог по суті, суд вважає недоцільним розглядати заяву про поновлення строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Донецьке регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", третя особа Приватне підприємство "Азовмех", про визнання недійсними договору застави майнових прав № 83 ИП/0907 від 14 вересня 2007 року, договору від 11 грудня 2007 року про зміну умов № 1 до договору застави майнових прав № 83 ИП/0907 від 14 вересня 2007 року та договору від 25 січня 2008 року про зміну умов № 2 до договору застави майнових прав № 83 ИП/0907 від 14 вересня 2007 року, укладених між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит”, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                        Т.С. Адамова