Рішення

від 27.02.2013 по справі 903/132/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2013 р. Справа № 903/132/13-г за позовом дочірнього підприємства "Камінь-Каширська автоколона ВАТ "АТП -10706", м. Камінь-Каширський

до відкритого акціонерного товариства "Волиньвтормет", м. Луцьк

про стягнення 11076,82 грн.

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: Кубах А.М. - юрисконсульт (дов. № 32 від 25.02.2013р.),

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 11076,82 грн., з них: 8954 грн. заборгованості за переданий на підставі договору від 27.09.2010р. металобрухт, 1584,85 грн. збитків, завданих інфляцією, 537,97 грн. процентів річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги в частині стягнення 8954 грн. заборгованості за переданий на підставі договору від 27.09.2010р. металобрухт підтримала; від позову в частині стягнення 1584,85 грн. збитків, завданих інфляцією, 537,97 грн. процентів річних відмовилась.

Відмова від позову - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

Оскільки часткова відмова представника позивача від позову не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача чи третіх осіб, заявлена представником, який має право на часткову відмову згідно з довіреністю, часткову відмову судом прийнято, правові наслідки згідно з ч.2 ст.80 ГПК України роз'яснено.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог суду (ухвала від 24.12.2010р.) подати письмові пояснення на заявлений позов не виконав.

Відповідач в судове за сідання повноважного представника не направив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду він отримав 11.02.2013р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

в с т а н о в и в:

27.09.2010 року між дочірнім підприємством "Камінь-Каширська автоколона ВАТ "АТП -10706" як продавцем і ВАТ "Волиньвтормет" як покупцем було укладено договір, згідно з п.1.1. якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти металобрухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні".

Пунктом 1.2. договору визначено, що ціна товару визначається за домовленістю сторін, обумовлюється в письмовій формі у вигляді специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з 4.1. договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється на протязі одного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця, якщо продавець не буде замовляти матеріальні цінності на суму поставленого товару.

На виконання умов договору від 27.09.2010 року позивач передав відповідачу металобрухту на загальну суму 14382 грн., що підтверджується актами приймання металів чорних (вторинних) №№180, 181 від 28.12.2010р., підписаним сторонами, скріпленим їх печатками.

Відповідач зобов'язання з оплати товару виконав частково, перерахувавши позивачу: 26.04.2011р. - 4000 грн., 19.07.2011р. - 3218 грн., 25.07.2011р. - 3000 грн., а всього 10218 грн., що підтверджується виписками про рух коштів з банківського рахунку позивача за 26.04.2011р., 19.07.2011р., 25.07.2011р.

Перераховуючи ці кошти, відповідач в рядку «Призначення платежу» чітко вказував, що він перераховує кошти за металобрухт згідно з актами №№180,181 від 28.12.2010р.

Відповідно до п. 3.8 розділу 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року N 22, реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Згідно з п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу (Постанова Вищого господарського суду від 15.09.2011, справа № 5015/1494/11).

А тому позивач був зобов'язаний віднести ці кошти саме в рахунок оплати відповідачем за металобрухт, зданий за актами №№180,181 від 28.12.2010р., а не в рахунок погашення попередньої заборгованості як пояснила представник позивача.

Договором від 27.09.2010 року, укладеним між сторонами у справі, не передбачено права зараховувати проведені відповідачем оплати в рахунок погашення попередньої заборгованості.

За таких обставин слід вважати, що зобов'язання щодо оплати вартості металобрухту, зданого позивачем за актами №№180,181 від 28.12.2010р., виконано відповідачем в розмірі 10218 грн., а залишок заборгованості становить 4164 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності із ст.610, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання по оплаті вартості зданого позивачем металобрухту, вимога про стягнення з відповідача 4164 грн. залишку заборгованості за зданий металобрухт обґрунтована і підлягає до задоволення.

У задоволенні позову на суму 4790 грн. (8954 - 4164) заборгованості слід відмовити.

Оскільки від позову про стягнення 537,97 грн. процентів річних, 1584,85 грн. збитків, завданих інфляцією, представник позивача відмовилась, відмову судом прийнято, провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.

Звертаючись з позовною заявою до суду, позивачем було сплачено 1720,50 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №2817 від 23.01.2013р. (оригінал знаходиться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" визначені умови повернення судового збору, зокрема, у разі закриття провадження у справі.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.4.12. постанови №18 від 26.12.2012 року у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

А тому позивачу слід повернути сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру припинених позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44,49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову в частині стягнення суми заборгованості судовий збір слід покласти на відповідача, в частині відмови в позові - на позивача (пропорційно до задоволеної та відмовленої суми).

Керуючись ст.ст. 526, 599, 610, 611, 612, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Волиньвтормет" (м. Луцьк, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 30912032) на користь дочірнього підприємства "Камінь-Каширська автоколона ВАТ "АТП -10706" (44500, Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. 1-го травня, 57, код ЄДРПОУ 30912039) 4164 грн. заборгованості, 646 грн. 74 коп. судового збору.

3. В позові про стягнення 4790 грн. заборгованості відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 537 грн. 97 коп. процентів річних, 1584 грн. 97 коп. збитків, завданих інфляцією, припинити.

5. ГУ ДКСУ у Волинській області повернути дочірньому підприємству "Камінь-Каширська автоколона ВАТ "АТП-10706" (44500, Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. 1-го травня, 57, код ЄДРПОУ 30912039) 329 грн. 55 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №2817 від 23.01.2013р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №903/132/13-г).

Повний текст рішення складено: 01.03.2013р.

Суддя І. О. Якушева