Постанова

від 14.02.2013 по справі 0670/6187/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/6187/12

категорія 6.2

14 лютого 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С., Никифоренко В.В.,

Прохорчуку П.С.,

за участю позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом в якому просить визнати неправомірними дії Відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області щодо відмови в реєстрації права власності на земельну ділянку відповідно свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, виданого нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області 07.12.2010 року ВРД543230, зареєстрованого в реєстрі № 4245 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 793472, виданого Брусилівської районною державною адміністрацією 22.08.2007 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010720500409 кадастровим номером земельної ділянки 1820983000:03:000:0100. Крім того, просить зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що являється спадкоємцем по заповіту на земельну ділянку (пай) померлого ОСОБА_3. У порядку та спосіб визначений законом, вона отримала від нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, а саме земельну ділянку (пай), що належав спадкодавцеві на праві приватної власності відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 793472, виданого Брусилівської районною державною адміністрацією 22.08.2007 року.

Після отримання свідоцтва про право власності на спадщину, вона звернулася до відповідача із заявою для реєстрації права власності на спадкову земельну ділянку. В державній реєстрації їй було відмовлено з незрозумілих причин, оскільки нею було подано всі необхідні документи. Тому вважає такі дії відповідача неправомірними.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, мотивуючи їх вищенаведеними підставами, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні. Вказав, що державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку не була проведена по причині розбіжностей у правовстановлюючих документах, а саме: за даними Житомирської філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" за кадастровим номером 1820983000:03:000:0100 земельна ділянка належить іншій особі. Тому, вважає що в даному випадку дії відділу є правомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", який був залучений як спеціаліст, дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, виданого нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області 07.12.2010 року ВРД543230, зареєстрованого в реєстрі № 4245, ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 3,7050 га, яка знаходиться на території Новоозерянської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 793472, виданого Брусилівської районною державною адміністрацією 22.08.2007 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010720500409 кадастровим номером земельної ділянки 1820983000:03:000:0100.

ОСОБА_2 звернулася до відділу Держкомзему в Брусилівському районі (на даний час Відділ Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області) із заявою про здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку за заповітом.

Листом від 26.04.2012 року № 01-08/05/421 відповідач відмовив в проведенні державної реєстрації, мотивуючи це тим, що Житомирською регіональною філією ДП "Центр ДЗК" було відмовлено у виконанні заявки позивача, у зв"язку з невідповідністю даних в АС ДЗК (кадастрового плану та площі земельної ділянки) до даних в правовстановлюючих документах заявника.

Також, було виявлено той факт, що відповідно до розпорядження голови Брусилівського райдержадміністрації від 01.03.2006 року № 74 на земельну ділянку гр. ОСОБА_3, яка розташована на території Новоозерянської сільської ради, затверджено площу 4,4264 га ділянка під № 408, що суттєво відрізняється від даних в державному акті.

Однак, суд вважає такі дії відповідача протиправними з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до 1 ст.1255 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст.1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Зокрема, ст. 182 ЦК визначає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" від 05.03.2009 року № 1066-VI, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що документами, що посвідчують право на земельну ділянку є, зокрема, державний акт, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, відповідно якої право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або свідоцтвом про право на спадщину.

Частиною 6 цієї статті визначено, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року № 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку" (далі-Порядок).

Зокрема, п.4 Порядку територіальний орган Держземагентства за місцем знаходження земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності на земельну ділянку проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності.

Мотивуючи свою відмову в реєстрації переходу права власності за зверненням ОСОБА_2 відділ Держземагентва в Брусилівському районі вказав на невідповідність даних в АС ДЗК (кадастрового плану та площі земельної ділянки) до даних в правовстановлюючих документах заявника.

В той же час, в письмових запереченнях, які відповідач подав на адміністративний позов, та в усних поясненнях в судовому засіданні представник відповідача вказав, що причиною відмови в реєстрації переходу права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 являється розбіжність у правовстановлюючих документах наданих заявницею та базою даних Житомирської обласної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" в АС "ДЗК", оскільки за кадастровим номером 1820983000:03:000:0100 земельна ділянка належить ОСОБА_4.

Однак, суд не приймає такі доводи відповідача до уваги з огляду на таке.

Відповідно до п.2 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 року № 749 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Разом з тим, як вбачається з наданих представником відповідача архівних копій державних актів на право власності на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3, вказаній земельній ділянці при видачі державного акту присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 1820983000:03:000:0100, а земельна ділянка, що належить ОСОБА_4 зареєстрована за іншим кадастровим номером 1820983000:03:000:0102. Тобто, ці ділянки є різними, а вказані доводи відповідача безпідставні.

Крім того, з вказаних архівних копій державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 серії ЯГ № 793472 та ОСОБА_4 серії ЯГ 793476, які видані на підставі розпорядження голови Брусилівської РДА від 01.03.2006 року № 74, вбачається, що зазначені земельні ділянки не межують між собою, а відтак не можуть накладатися одна на одну.

Вказані обставини підтверджені також представником Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", який був залучений як спеціаліст, при огляді в судовому засіданні карти розпайованих земельних ділянок, наданої представником відповідача.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам зазначених норм, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів своїх заперечень, а тому, зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що його дії, які виразилися у відмові ОСОБА_2 в реєстрації права власності на земельну ділянку є протиправними.

Крім того, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, про який він просить, буде зобов"язання відповідача зареєструвати право власності на земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області щодо відмови в реєстрації права власності на земельну ділянку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області 07.12.2010 року ВРД543230 зареєстрованого в реєстрі №4245 та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №793472 виданого Брусилівською районною державною адміністрацією 22.08.2007 року зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за №010720500409, кадастровим номером земельної ділянки 1820983000:03:000:0100.

3обов"язати Відділ Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області зареєструвати право власності на земельну ділянку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області 07.12.2010 року ВРД543230 зареєстрованого в реєстрі №4245 та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №793472 виданого Брусилівською районною державною адміністрацією 22.08 2007 року зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за №010720500409, кадастровим номером земельної ділянки 1820983000:03.000:0100.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 21 лютого 2013 р.