Рішення

від 28.02.2013 по справі 914/399/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.13 Справа№ 914/399/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моддис», м.Львів

про: зобов'язання повернути обладнання загальною вартістю 32 900,20грн. та стягнення 29 116,68 грн. неустойки.

Представники :

Від позивача: Підбірний М.Я. - представник (Довіреність б/н від 11.02.13р.)

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс», м. Київ до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Моддис», м. Львів про зобов'язання повернути обладнання загальною вартістю 32 900,20грн. та стягнення 29 116,68 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 30.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.02.2013 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 13.02.2013 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив. Поштове повідомлення про вручення ТзОВ «Моддис» копії Ухвали суду від 30.01.2013 р. на адресу суду не повернулося.

Поштову кореспонденцію суд скеровував на адресу ТзОВ «Моддис», яка була вказана у позовній заяві, а також у Витязі з ЄДРЮО та ФОП: 79020, м. Львів, вул. Петра Панча, будинок 7, корпус Б.

Слід зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.07.2010 р. між сторонами у справі було укладено Договір про надання послуг № Д/10-21-М, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання надавати позивачу послуги з сприяння в організації просування товарів на ринок та планування збуту (мерчандайзинг та маркетинг), а також, за умови окремої домовленості сторін, надавати рекламні та інформаційні послуги щодо товарів (алкогольних та безалкогольних напоїв) виробництва позивача, що поставлені позивачем для реалізації кінцевому споживачу, на умовах, що передбачені Договором про діяльність в якості дистриб'ютора № Д/10-21, укладеного між сторонами 01.07.2010 р.

Умовами Договору № Д/10-21 про діяльність в якості дистриб'ютора від 01.07.2010 р., передбачалось надання позивачем відповідачу невиключного права і повноважень на реалізацію товару, який поставляється позивачем, на території, в об'ємах, по цінах і на умовах, визначених Договором.

У пункті 1.6 Договору про надання послуг передбачено, що з метою належного надання послуг позивач може надати у користування відповідачу торгівельне (холодильне) обладнання для розміщення товарів, що вказані у пункті 1.1 Договору, а також рекламні та інформаційні матеріали. Вищевказане обладнання та/або матеріали передаються відповідачеві на підставі актів прийому-передачі (додатки до Договору послуг, що є його невід'ємною частиною), в яких вказується заставна вартість одиниці обладнання, кількість обладнання та асортимент.

В процесі розгляду справи суд встановив, що на виконання умов пункту 1.6 Договору послуг позивач передав відповідачу торгівельне (холодильне) обладнання на загальну суму 758 156,69 грн. Факт передачі відповідачу обладнання підтверджується представленими суду Актами приймання-передачі торгового (холодильного) обладнання із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін, а саме: № СВ-0000601 від 01.12.2010 р. на суму 654 185,69 грн., № СВ-0000050 від 19.01.2011 р. на суму 12 000,00 грн. та № СВ-0000294 від 20.04.2011 р. на суму 91 971,00 грн.

Пунктом 5.4 Договору про надання послуг передбачено можливість розірвання Договору на вимогу позивача у випадку, якщо відповідач не усунув виявлені позивачем недоліки щодо об'ємів та якості наданих послуг або порушив свої обов'язки за даним Договором послуг.

Як вбачається із змісту позовної заяви, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору № Д/10-21 про діяльність в якості дистриб'ютора від 01.07.2010 р., а саме допущення заборгованості за поставлений товар, яка визнана Господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 02.08.2012 р. та Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р., позивач припинив постачання товару відповідачу та направив останньому Лист № 10/07 про розірвання Договору про надання послуг № Д/10-21-М від 01.07.2010 р. та зобов'язання повернути обладнання.

У вищевказаному листі позивач вказав, що за Договором № Д/10-21 про діяльність в якості дистриб'ютора від 01.07.2010 р. ТзОВ «Моддис» має прострочену заборгованість за поставлений йому товар в сумі 1 037 502,16 грн. Враховуючи те, що Договір про надання послуг № Д/10-21-М від 01.07.2010 р. є пов'язаним із Договором № Д/10-21 про діяльність в якості дистриб'ютора від 01.07.2010 р., а ТзОВ «Напої Плюс» більше не здійснює поставок товару ТзОВ «Моддис» у зв'язку із простроченою заборгованістю ТзОВ «Моддис», Договір про надання послуг має бути розірваним, а передане ТзОВ «Моддис» торгівельне (холодильне) обладнання має бути повернуто позивачу.

Із посиланням на вищевикладені обставини позивач повідомив відповідача, що Договір про надання послуг вважається розірваним з моменту отримання ТзОВ «Моддис» Листа № 10/07 та просив, відповідно до п. 2.7.6. Договору в термін 5 календарних днів з моменту розірвання Договору повернути ТзОВ «Напої Плюс» передане ТзОВ «Моддис» обладнання згідно переліку неповернутого обладнання, що додається.

Суд встановив, що лист позивача № 10/07 від 10.07.2012 р. про розірвання Договору відповідач отримав 17.07.2012 р., про що свідчить підпис представника ТзОВ «Моддис» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте, визначеного п. 2.7.6. Договору обов'язку щодо повернення обладнання відповідач не виконав.

Пунктом 4.8. Договору про надання послуг передбачено, що у випадку прострочення повернення холодильного обладнання, після закінчення строку, визначеного п. 2.7.6. Договору, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,5 % від заставної вартості торгівельного (холодильного) обладнання, за кожен день прострочення повернення майна.

На підставі вищенаведеного пункту Договору позивачем нараховано відповідачу неустойку на суму 29 116,68 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи 01.07.2010 р. між сторонами у справі було укладено Договір про надання послуг № Д/10-21-М та Договір № Д/10-21 про діяльність в якості дистриб'ютора, умови яких передбачали, зокрема, надання відповідачем позивачу послуг з сприяння в організації просування товарів виробництва позивача на ринок та планування їх збуту (мерчандайзинг та маркетинг).

Також суд встановив, що у відповідності до умов Договору про надання послуг № Д/10-21-М від 01.07.2010 р. відповідачу у користування було передано торгівельне (холодильне) обладнання для розміщення товарів на загальну суму 758 156,69 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі торгового (холодильного) обладнання № СВ-0000601 від 01.12.2010 р. на суму 654 185,69 грн., № СВ-0000050 від 19.01.2011 р. на суму 12 000,00 грн. та № СВ-0000294 від 20.04.2011 р. на суму 91 971,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 2.7.6. Договору про надання послуг сторони погодили, що відповідач зобов'язаний повернути передане йому позивачем холодильне обладнання протягом 5 календарних днів з моменту припинення дії Договору.

Як вбачається із матеріалів справи 10.07.2012 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 10/07 про розірвання Договору та зобов'язання повернути обладнання.

Одностороння відмова позивача від Договору про надання послуг мотивована неналежним виконанням відповідачем умов Договору № Д/10-21 про діяльність в якості дистриб'ютора від 01.07.2010 р., а саме допущення заборгованості за поставлений товар, факт наявності якої встановлено Господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 02.08.2012 р. та Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Можливість розірвання Договору про надання послуг на вимогу позивача передбачена п. 5.4. Договору, відповідно до якого Договір може бути припинений на вимогу позивача, у випадку, якщо відповідач не усунув виявлені позивачем недоліки щодо об'ємів та якості наданих послуг або порушив свої обов'язки за даним Договором послуг.

Із врахуванням вищевикладеного, суд погоджується із доводами позивача, що з моменту отримання відповідачем листа про розірвання Договору про надання послуг № Д/10-21-М від 01.07.2010 р., а саме з 17.07.2012 р. вказаний договір є припиненим.

Слід зазначити, що у випадку коли сторона відмовляється від договору або самостійно змінює його умови через порушення договірних зобов'язань іншою стороною, такої дії достатньо для розірвання чи зміни договору. Стягнення збитків та інші заходи, передбачені договором можуть бути реалізовані шляхом звернення із претензією до сторони, що порушила договір, або до суду. У цьому випадку в позові не може ставитись питання про зміну або розірвання договору, адже це вже відбулося вчиненням одностороннього акту. Позовні вимоги можуть стосуватись вже самої шкоди та відповідальності іншої сторони.

Як вже зазначалося, згідно п. 2.7.6. Договору протягом 5 календарних днів з моменту припинення дії Договору ТзОВ «Моддис» зобов'язане було повернути позивачу холодильне обладнання, яке було надано відповідачу у користування.

Проте, як встановлено в судовому засідання вищевказаного обов'язку відповідач не виконав.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Частина 4 ст. 231 ГК України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 4.8. Договору про надання послуг у випадку прострочення повернення холодильного обладнання, після закінчення строку, визначеного п. 2.7.6. Договору, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,5 % від заставної вартості торгівельного (холодильного) обладнання, за кожен день прострочення повернення майна.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобовязання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобовязань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань. (Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у Постанові від 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056).

Із врахуванням положень вищенаведених правових та з огляду на порушення відповідачем умов Договору про надання послуг № Д/10-21-М від 01.07.2010 р., суд, перевіривши розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язання щодо повернення обладнання суду не надав.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 199, 216, 217, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 599, 610, 612, 615, 627 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Моддис» (79020, м. Львів, вул. Петра Панча, буд. 7, корпус Б. Ідентифікаційний код 36906019) в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» (01033, м. Київ, Спортивна площа, 3, 2 під'їзд. Ідентифікаційний код 36843876) наступне обладнання:

1. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67009;

2. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67064;

3. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67070;

4. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67074;

5. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67077;

6. дисплей металевий, інвентаризаційний № 66981;

7. дисплей металевий, інвентаризаційний № 66985;

8. дисплей металевий, інвентаризаційний № 66993;

9. дисплей металевий, інвентаризаційний № 66996;

10. дисплей металевий, інвентаризаційний № 66999;

11. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67004;

12. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67007;

13. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67008;

14. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67017;

15. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67053;

16. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67056;

17. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67057;

18. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67058;

19. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67059;

20. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67060;

21. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67061;

22. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67063;

23. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67065;

24. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67066;

25. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67072;

26. дисплей металевий, інвентаризаційний № 67075;

27. холодильна шафа-вітрина (350) ТМ «Природне джерело», інвентаризаційний № 11.20731.063;

28. холодильна вітрина SEG 372 ТМ «Шейк», інвентаризаційний № WHO 7020474;

29. холодильна шафа «Інтер-501» ТМ «Природне джерело», інвентаризаційний № 229292;

30. холодильна шафа «Інтер-501» ТМ «Шейк», інвентаризаційний № 228140;

31. холодильна шафа USS 374 DTKL ТМ «Шейк», інвентаризаційний № M1200980100061300546;

.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моддис» (79020, м. Львів, вул. Петра Панча, буд. 7, корпус Б. Ідентифікаційний код 36906019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» (01033, м. Київ, Спортивна площа, 3, 2 під'їзд. Ідентифікаційний код 36843876) 29 116,68 грн. неустойки; 2 867,50 грн. судового збору

4. Наказ на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.03.2013 р.

Суддя Ділай У.І.