Ухвала

від 26.02.2013 по справі 918/102/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2013 р. Справа № 918/102/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Рівненського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в особі Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" Рівненської обласної ради (м.Рівне)

до відповідача Приватного підприємства фірма "Лотус" (м.Рівне)

про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 3 724,52 грн.

Представники:

від позивача : представник Деркач Т.А. (довіреність №140 від 18.01.13р.)

від відповідача : представник не з"явився;

від органу прокуратури: Урбанович Р.М. (посвідчення №005672 від 25.09.2012 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рівненський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" Рівненської обласної ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Лотус" (далі - відповідач) про стягнення 3724,52грн. заборгованості, з яких 3491,95грн. - основного боргу за послуги водопостачання та водовідведення, 181,32 грн. - пені та 51,25 грн. - 3 % річних.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Надіслане на адресу відповідача (м.Рівне, вул.Ст.Бандери, 28) поштові повідомлення з ухвалами про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи повернулись до господарського суду Рівненської області з довідкою відділення підприємства зв'язку: "за закінченням терміну зберігання". Адреса, на яку направлялись ухвали підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 21.01.2013 року.

Чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, керуючись статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд встановив та дослідив зокрема такі обставини.

01.08.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір №4219 "На подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію" (далі - Договір), відповідно до якого водоканал забезпечує водопостачання абонента до місця приєднання останніх до комунальних водопроводів, а також приймає стічні води у комунальну каналізацію та очищає їх.

Згідно пунктів 3.1. та 3.6. Договору, кількість води, використаної абонентом визначається за показниками перевірених і опломбованих водолічильників. Абонент проводить оплату за отримані послуги згідно даного договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, який вказаний у рахунку за послуги водопостачання та водовідведення, протягом 3 днів з дня його отримання; при цьому абонент самостійно отримує рахунок до 10 числа кожного наступного місяця. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується неустойка; 2) у другу чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до пунктів 6.1. та 6.2. Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного року. Договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії будь-яка із сторін письмово не повідомила другу сторону про його припинення.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено відбитками печаток сторін та, відповідно до пункту 6.2, був чинним на момент існування спірних правовідносин.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач відповідно до умов договору надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, в свою чергу відповідач частково сплатив за надані послуги, проте станом на час розгляду справи за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 3491,95 грн. за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року включно.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням положень статтей 509, 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманих від позивача послуг по водопостачанню і відведенню стічних вод та відсутність у відповідача права на односторонню відмову від такого зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.2. Договору у разі неоплати або часткової оплати послуг Водоканалу у встановлені цим договором строки абоненту нараховується пеня за кожний календарний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який оплачується пеня.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, за період прострочення з 14.01.2012 року по 14.01.2013 року, на суму боргу нарахував відповідачу пеню в сумі 181,32 грн. Даний розрахунок судом перевірено, визнано законним та обгрунтованим. При цьому, позивачем здійснено нарахування пені окремо по кожній належній до оплати відповідачем сумі заборгованості за відповідний місяць, у якому надавались послуги по водопостачанню і відведенню стічних вод, з врахуванням шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, відповідно до статті 625 ЦКУ за період прострочення сплати основного боргу з 14.01.2012 року по 14.01.2013 року нарахував відповідачу 51,25 грн. 3% річних, даний розрахунок судом перевірено, визнано законним та обгрунтованим.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу розмірі 3491,95грн. пені в сумі 181,32 грн. та 3 % річних на суму 51,25 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Рівненського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лотус" (33000, м. Рівне, вул. Ст.Бандери, 28, код ЄДРПОУ 24169583) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. С.Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678) 3491,95грн. - основного боргу за послуги водопостачання та водовідведення, 181,32 грн. - пені та 51,25 грн. - 3 % річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Лотус" (33000, м. Рівне, вул. Ст.Бандери, 28, код ЄДРПОУ 24169583) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.02.2013 року

Суддя Качур А.М.