Рішення

від 25.02.2013 по справі 5017/3827/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2013 р.Справа № 5017/3827/2012

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "СНІГУРІВСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ СКЛАД";

До відповідачів: 1. Одеська залізниця; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС"

про стягнення 17922,7 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: - - не з'явився;

Від відповідача 1: Баштовий В.Б. - по довіреності № 16 від 02.01.2013р - не з'явився;

Від відповідача 2: - не з'явився;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад" звернулось до господарського суду з заявою до Державного підприємства „Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуголь-Альянс" про стягнення 17922,7 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2012 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад" до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/3827/2012.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників позивача та Державного підприємства „Одеська залізниця".

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донуголь-Альянс" з невідомих причин жодного разу не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності його представника.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 25.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад" (далі -ТОВ „Снігурівський паливний склад") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" (далі -ДП „Одеська залізниця") та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуголь-Альянс" (далі -ТОВ „Донуголь-Альянс") вартості нестачі антрациту в розмірі 17922,7 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ „Снігурівський паливний склад" посилається на ст.ст.526,611,924 ЦК України, ст.ст.110,113,114,115 Статуту залізниць України, залізничну накладну від 16.08.2012 р. № 50496587, комерційний акт від 21.08.2012 р. АА 021538/16/16.

ДП „Одеська залізниця" у відзиві на позов просить у задоволенні вимог до неї відмовити, оскільки відправником, силами та засобами якого здійснювалось завантаження вагону, не вжито обов'язкових за змістом п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, параграфів 1,3 розд.2 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі заходів по розрівнянню, ущільненню вугілля та нанесенню на нього захисного маркування.

ТОВ „Донуголь-Альянс" надав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні вимог до відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників ТОВ „Снігурівський паливний склад" та ДП „Одеська залізниця", господарський суд встановив:

На виконання договору від 13 серпня 2012 року укладеного між Позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «Снігурівський паливний склад» - як Покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Донуголь-Альянс» - як Постачальником № 13-08/12-1, відповідно до умов якого та умов Специфікації № 1 від 13.08.2012 року останній зобов'язався поставити у власність Покупця вугільну продукцію залізничним транспортом навалом у відкритих полувагонах на умовах СРТ станція Снігурівка Одеської залізниці (в редакції ІНКОТЕРМС 2010 року) за ціною 950,00 грн. за тонну. Відповідно до залізничної накладної № 50496587 від 16.08.2012 року постачальником на адресу одержувача (позивача) - ТОВ «Снігурівський паливний склад» на станцію призначення було відправлено вугілля марки антрацит АС (6-13) у полувагоні №60732567 в кількості 66700кг.

Відмітки у накладній свідчать про те, що антрацит завантажено у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3,4,7,8 гл.1 дод.14, параграфами 3-5 розділу 2 Технічних умов; вугілля марковано вапном.

21.08.2012 р. на станції Миколаїв Одеської залізниці представниками перевізника було складено комерційний акт АА № 021538/16/16 від 21.08.2012 року, відповідно до якого при огляді вантажу встановлено, що завантаження у полувагоні рівномірне нижче бортів 100-200 мм, вантаж марковано вапном. Зліва над 6 і 7 люками заглиблення довжиною 3000 мм, шириною 1500 мм, глибиною 1000 мм. Протікання вантажу немає. З лівої сторони по ходу потяга між лівою боковою обв'язкою кришки сьомого люка і проміжною балкою утворилася щілина шириною 45 мм, довжиною 600 мм. На цьому ж люці між передньою обв'язкою кришки люка и нижньою обв'язкою кузова утворилася щілина шириною 60 мм, довжиною 450 мм. Вагон прибув в технічному відношенні справний, в комерційному відношенні згідно акту загальної форми № 270 від 18.08.2012 року станції Ясинувата Донецької залізниці. Вантажовідправником порушено ППВ ч. 1 розділ 15 п.п.5,6 та ТУ розділ 2 параграфи 1,3.

Після складання комерційного акту вантаж направлено до місця призначення, видано його одержувачу.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченої під час перевезення продукції у розмірі 17922,70 грн..

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 16.08.2012 р. № 50496587 свідчить про укладення між ТОВ „Донуголь-Альянс" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „Снігурівський паливний склад".

Зі змісту залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 60732567 здійснювалося відправником, який за змістом ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Як зазначено вище, відмітки у накладній свідчать про те, що антрацит завантажено у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3,4,7,8 гл.1 дод.14 до УМВС, параграфами 3-5 розділу 2 Технічних умов; вугілля марковано вапном.

Відмітки у накладній суперечать відомостям акту загальної форми та комерційного акту, відповідно до яких: вантаж не марковано; вантажовідправником порушено ППВ ч.1 р.15 п.п.5,6 та ТУ р.2 параграфи 1,3.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, передбачено, що „перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу... У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу".

В п.3.21 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) визначено „... Відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із „шапкою", а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування. Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із „шапкою", нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без „шапки", без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу".

Відповідно до параграфу 19 р.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно із п.3.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) „... Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону.

З урахуванням наведеного, змісту комерційного акту від 21.08.2012 р. АА 021538/16/16, акту загальної форми з висновками відносно порушення відправником приписів законодавства під час завантаження антрациту у вагон відкритого типу, неподання сторонами заперечень на вказані акти в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), того, що саме комерційний акт та акт загальної форми відповідно до ст.129 Статуту залізниць України є тими документами, в яких фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, господарський суд визнає відправника вантажу винним у втраті вантажу під час перевезення.

Разом з тим, документально підтвердженим є те, що ДП „Одеська залізниця" не перевірило як фактичну правильність здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної, що за відсутності доказів виникнення недостачі з незалежних від перевізника обставин свідчить про необхідність покладення відповідальності за втрату вантажу під час перевезення й на ДП „Одеська залізниця".

За таких обставин, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок винних дій кожного з відповідачів, господарський суд відзначає, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення грошових коштів з відправника та перевізника в рівних частинах.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці -за ціною вантажовідправника, а відносно відправника -за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме -сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)".

Таким чином, з урахуванням правильності розрахунку до позовної заяви, ст.114 Статуту залізниць України щодо відшкодування перевізником дійсної вартості втраченого вантажу, специфікації №1 до договору, яка є належним доказом ціни товару за правилами ст.115 Статуту залізниць України, з ДП „Одеська залізниця" потрібно стягнути кошти в сумі 8961,35 грн.

Одночасно суд звертає увагу на те, що позов по відношенню до ТОВ „Донуголь-Альянс" є вимогою про відшкодування реальних збитків.

Відповідач-2 (ТОВ «Донуголь-Альянс») здійснюючи навантаження вугілля у полувагон № 60732567 на виконання умов договору постачання № 13-08/12-1 від 13 серпня 2012 року укладеного з ТОВ «Снігурівський паливний склад» зобов'язаний був неухильно керуватися саме нормами Статуту залізниць України. Згідно ч. 2 ст. 31 Статуту залізниць України - Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Виходячи з правил ч. 3 ст. 909 ЦК України, ч. 2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна № 50496587 від 16.08.2012 свідчить про укладення між ТОВ «Донуголь-Альянс» (вантажовідправник) і ДП «Одеська залізниця» (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ «Снігурівський паливний склад». Зі змісту залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 60732567 здійснювалося відправником, який за змістом ч. 3 ст. 308 ГК України, ч. 1 ст. 918 ЦК України, ст. 32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Відмітки у накладній свідчать про те, що антрацит завантажено у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3,4,7,8 гл.1 дод.14 до УМВС, параграфами 3-5 розділу 2 Технічних умов; вугілля марковано вапном.

Відмітки у накладній суперечать відомостям акту загальної форми та комерційного акту АА № 021538/16/16 від 21.08.2012 року, відповідно до яких: вантаж марковано вапном; вантажовідправником порушено ППВ ч.1 р.15 п.п.5,6 та ТУ р.2 параграфи 1,3.

Крім того, Відповідач-2 не навів жодного доказу вчинення ним дій спрямованих на підготовку вантажу та вагону до перевезення, забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Відповідно до ч. 3 п. 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» із змінами та доповненнями - у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, покладається на відправника. Доказів відмови від використання несправного вагону Відповідач-2 не надав.

Крім того, неправомірні дії вантажовідправника (Відповідача-2) щодо завантаження вугілля до вагону з порушенням існуючих Технічних умов та Правил завантаження, перевезення вантажів, ігнорування вимог та норм Статуту залізниць України, не вчинення ним дій щодо запобігання втраті вантажу вугілля, свідчить про неналежне виконання Відповідачем-2 змісту договірних відносин, згідно договору постачання № 13-08/12-1 від 13 серпня 2012 року, що тим самим порушило право Позивача на отримання вантажу вугілля обумовленої кількості.

Твердження Відповідача-2 про те що Позивач не вживав заходів щодо повідомлення

вантажовідправника про недостачу вантажу у полувагоні № 60732567 та вирішення питання в досудовому порядку не відповідає дійсності. Так, саме в день отримання вантажу Позивач в телефонному режимі повідомив відправника про виниклу недостачу відправленого вантажу

та неодноразово звертався з відмовою у прийманні зазначеного спірного вагону з втраченим

вантажем. Саме, завдяки запевненням Відправника та усної домовленості сторін Позивач мав сплатити вартість тільки в сумі за отриманий вантаж, а решту після вирішення даного

спірного питання в господарському суді. Підтвердженням вищезазначеного служить платіжне доручення № 266 від 03.09.2012 року про перерахування частини коштів в розмірі 50506,00грн. лише 03.09.2012р. та відсутність претензій постачальника про повернення залишку коштів до теперішнього часу.

Таким чином, з урахуванням правильності розрахунку до позовної заяви, відповідно до норм чинного законодавства України з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуголь-Альянс" потрібно стягнути кошти в сумі 8961,35 грн.

На підставі ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код 01071315; п/р 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк", МФО 328801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад" (57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Інгулецька, 14; код 32333383; р/р 26005021372001 в МФ АТ „Імексбанк" м. Миколаїв, МФО 326825) 8961,35грн. вартості недостачі товару, 804,75грн.. судового збору.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуголь-Альянс" (94503, Луганська обл., м. Красний луч, вул. Переверзєва, 91; код 35367792 р/р 2600021008 в Луганській філії АБ „Укргазбанк", МФО 304621) на Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад" (57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Інгулецька, 14; код 32333383; р/р 26005021372001 в МФ АТ „Імексбанк" м. Миколаїв, МФО 326825) 8961,35грн. вартості недостачі товару, 804,75грн.. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2013р.

Суддя Літвінов С.В.