Рішення

від 18.02.2013 по справі 916/31/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р.Справа № 916/31/13-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Булгаров С.Г.,

від відповідача - Алмурзіна Н.В., Карцева М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Селянського (фермерського) господарства „Дельта" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сортнасіннєовоч" про стягнення 173 722,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 18.01.2013 р. та 04.02.2013 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Селянське (фермерське) господарство „Дельта" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сортнасіннєовоч" про стягнення 185 322,10 грн., посилаючись на наступне.

Між селянським (фермерським) господарством „Дельта" та ТОВ „Сортнасіннєовоч" було укладено договори виконання робіт по вирощуванню насіння овочевих та баштанних рослин № 6-А від 03.03.2011 р. та № 7-А від 02.05.2011 р.

Так, згідно договору № 6-А позивач за дорученням відповідача повинен був надати послуги з вирощування насіння моркви сорту „Натська Харківська" та передати вирощене насіння відповідачеві, а відповідач повинен був прийняти насіння та провести розрахунок з позивачем у строк передбачений договором. Згідно договору № 7-А СФГ „Дельта" за дорученням відповідача повинен був надати послуги з вирощування насіння огірка сорту „Слов'янський" та передати вирощене насіння відповідачеві, а відповідач повинен був прийняти насіння та провести розрахунок з позивачем у строк, передбачений договором (п. 1.1 договору).

Також згідно договору № 7-А позивач за дорученням відповідача повинен був надати послуги з вирощування насіння огірка сорту „Славянський" та передати вирощене насіння відповідачу, а відповідач повинен був прийняти насіння та провести розрахунок з позивачем у строк, передбачений договором (п. 1.1 договору).

Як стверджує позивач, з боку позивача всі умови договорів було виконано. Так, насіння було передано відповідачеві за довіреністю № 11 від 31.10.2011 р. Після виконання всіх обов'язків за договорами між позивачем та відповідачем було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0003 та № ОУ-0004 від 21.11.2011 р.

Згідно вказаних актів від 21.11.2011 р. вартість робіт з вирощування насіння складає: 176 836,50 грн. - за послуги по вирощуванню насіння огірків; 46 485,60 грн. - за послуги по вирощуванню насіння моркви та буряку, у т.ч. 20 865,6 грн. - за послуги по вирощуванню насіння моркви та 25 620,00 грн. - за послуги по вирощуванню насіння буряку.

При цьому, позивач вказує, що послуги по вирощуванню насіння буряку були виконані позивачем без підписання окремого договору, а роботи були передані тільки за актом здачі-прийняття робіт.

Проте, як вказав позивач, не зважаючи на те, що всі роботи з боку позивача було виконано вчасно та якісно, про що свідчить підписання сторонами вищевказаних, однак відповідач так і не розрахувався за надані послуги у повному об'ємі.

З огляду на невиконання належним чином з боку відповідача умов укладених між сторонами договорів позивачем було направлено відповідачу претензію від 19.03.2012 р. з вимогою погасити заборгованість, але жодної відповіді на зазначену претензію позивачем отримано не було.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за послуги за договорами до 16.12.2011 р., а за послуги по вирощуванню насіння буряку до 31.03.2012 р. (сім днів з моменту отримання претензії). Загальна сума заборгованості складала 223322,10 грн., проте на момент подачі позову відповідач не погасив виниклу заборгованість в сумі 185322,10 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2013 р. позовну заяву Селянського (фермерського) господарства „Дельта" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/31/13-г та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач частково визнав позовні вимоги, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 25-27), посилаючись на те, що ТОВ „Сортнасіннєовоч" частково погасило свої грошові зобов'язання, про що свідчать додані до відзиву на позов платіжні доручення. Так, відповідач зазначає, що загальна сума сплачених відповідачем коштів складає 49 660,00 грн., в свою чергу сума грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, яка підлягає сплаті, складає 173722,10 грн. При цьому відповідач вказує, що відповідач надіслав позивачу для підписання акт звірки, проте позивач відмовився підписувати акт звірки, мотивувавши це тим, що він має право витребувати будь-яку ціну. Одночасно відповідач наголосив, що між відповідачем та ВАТ „Гомельсортнасіннєовоч" було укладено договір № 46 від 21.03.2011 р. на поставку елітного насіння овочевих культур для розмноження селекційного матеріалу. ТОВ „Сортнасіннєовоч" за договором № 7-А від 02.05.2011 р. передало СГ „Дельта" на вирощування саме те насіння огірка „Слов'янський", яке було передано ВАТ „Гомельсортнасіннєовоч" відповідачу. Проте, ВАТ „Гомельсортнасіннєовоч" повідомив відповідача, що у нього недостатньо коштів для виконання умов договору, підписаного між ними, тому ТОВ „Сортнасіннєовоч" не мало можливості в повній мірі розрахуватися з СГ „Дельта". Крім того, за доводами відповідача, даний вид робіт є сезонним і прибуток з нього можливо отримувати лише в період з березня по серпень, тому відповідач не має на даний час коштів для того, щоб погасити заборгованість. З огляду на вказане відповідач просить суд надати йому розстрочку на оплату боргу строком на 12 місяців.

04.02.2013 р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог (а.с. 85), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 173 722,10 грн.

Також позивачем були надані до суду письмові пояснення по справі (а.с. 86-89), в яких позивач додатково обґрунтував підстави заявлених позовних вимог та заперечує проти надання відповідачу розстрочки виконання свого зобовязання щодо сплати боргу на 12 місяців, оскільки відповідач мав достатньо часу погасити заборгованість, та сам позивач знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сортнасіннєовоч" (замовник) та Селянським (фермерським) господарством „Дельта" (виконавець) були укладені договори виконання робіт по вирощуванню насіння овочевих та баштанних рослин № 6-А від 03.03.2011 р. (а.с. 7-8, 66-67) та № 7-А від 02.05.2011 р. (а.с. 9-10, 68-69), відповідно до п. 1.1 яких позивач як виконавець зобов'язується за дорученням відповідача як замовника вирощувати насіння моркви „Натська Харківська" та насіння огірка сорту „Славянський" та передати вирощене насіння відповідачу у власність, а відповідач повинен прийняти насіння та провести розрахунок з позивачем у строк, передбачений договором.

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 договорів № 6-А та № 7-А оплата товару проводиться протягом 20 банківських днів після підписання акту приймання-передачі робіт.

Згідно п. 5.2 договору № 6-А строк його дії починається з 03.02.2011 р. та закінчується 31.12.2012 р. Аналогічно в п. 5.2 договору № 7-А зазначено, що строк його дії починається з 02.05.2011 р. та закінчується 31.12.2012 р.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладені між сторонами по справі договори про надання послуг по вирощуванню насіння овочевих та баштанних рослин № 6-А від 03.03.2011 р. та № 7-А від 02.05.2011 р. є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказані договори є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, позивач згідно п. 2.1 договорів № 6-А та № 7-А зобов'язався виростити репродукційне насіння згідно технології і передати його відповідачу з відповідними документами в обумовлені строки. В свою чергу замовник згідно п. 2.5, 2.6 вказаних договорів зобов'язаний прийняти роботу та оплатити її, а також забезпечити виконавця посівним матеріалом.

Наразі під час розгляду справи судом було встановлено, що між відповідачем та ВАТ „Гомельсортнасіннєовоч" було укладено договір № 46 від 21.03.2011 р. (а.с. 29-30) на поставку елітного насіння овочевих культур для розмноження селекційного матеріалу. Так, ТОВ „Сортнасіннєовоч" за договором № 7-А від 02.05.2011 р. передало позивачу на вирощування саме те насіння огірка „Слов'янський", яке було передано ВАТ „Гомельсортнасіннєовоч" відповідачу.

Як з'ясовано судом та підтверджується сторонами, позивачем на виконання укладених з відповідачем договорів № 6-А та № 7-А було вирощено відповідне насіння, яке було передано уповноваженому представнику відповідача за довіреністю № 11 від 31.10.2011 р. (а.с. 11, 70). У зв'язку з цим позивачем було видано відповідачу накладну № 6 від 10.11.2011 р. (а.с. 15, 74), а також позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 6 від 10.11.2011 р. на оплату вказаних послуг в сумі 223 322,10 грн. (а.с. 14, 73).

При цьому на виконання умов договорів позивачем та відповідачем були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0003 та № ОУ-0004 від 21.11.2011 р. (а.с. 12-13, 71-72). Так, згідно вказаних актів від 21.11.2011 р. вартість робіт з вирощування насіння складає: 176 836,50 грн. - за послуги по вирощуванню насіння огірків; 46 485,60 грн. - за послуги по вирощуванню насіння моркви та буряку, у т.ч. 20 865,6 грн. - за послуги по вирощуванню насіння моркви та 25 620,00 грн. - за послуги по вирощуванню насіння буряку.

Наразі, як зазначає позивач та з'ясовано судом, послуги по вирощуванню буряку були надані позивачем без підписання окремого договору, однак вказані послуги були прийняті відповідачем за вищезазначеним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.11.2011 р. без зауважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Оскільки законом не встановлена особлива форма договору про надання послуг, суд доходить до висновку про фактичне укладення сторонами договору про надання послуг по вирощуванню насіння буряку у спрощений спосіб шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), адже сторонами було досягнута згода стосовно усіх істотних умов договору, зокрема, визначений предмет і ціна послуг. В свою чергу вказаний договір, до якого застосовуються загальні положення глави 63 ЦК „Послуги", є також підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно є обов'язковим для виконання його сторонами.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем послуг по вирощуванню насіння овочевих та баштанних рослин є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги на підставі оформлених сторонами актів приймання-передачі робіт, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства.

Як зазначено в розділах 3 договорів № 6-А та № 7-А оплата товару проводиться протягом 20 банківських днів після підписання акту приймання-передачі робіт.

До того ж згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, за надані послуги по вирощуванню насіння моркви та огірків за договорами № 6-А та № 7-А відповідач мав розрахуватися з позивачем до 16.12.2011 р., а за послуги по вирощуванню насіння буряку протягом 7 днів від дня пред'явлення вимоги з огляду на те, що в акті здачі-прийняття робіт не встановлено строк оплати послуг.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу претензію від 19.03.2012 р. з вимогою погасити заборгованість (а.с. 17, 76) за договорами № 6-А від 03.03.2011 р. та № 7-А від 02.05.2011 р., акту звірки взаєморозрахунків та довіреності, про що свідчать надані позивачем копії фіскального чеку № 4325 від 19.03.2012 р. (а.с. 18, 77) з описом вкладення (а.с. 19, 78) та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20, 79).

Однак, відповідач надані позивачем послуги по вирощуванню насіння овочевих та баштанних рослин сплатив частково лише в сумі 49600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 58 від 20.01.2012 р. на суму 8000,00 грн. (а.с.33), № 109 від 26.03.2012 р. на суму 5000,00 грн. (а.с.34), № 119 від 05.04.2012 р. на суму 10000,00 грн. (а.с.35), № 128 від 11.04.2012 р. на суму 10000,00 грн. (а.с.36), № 138 від 13.04.2012 р. на суму 5000,00 грн. (а.с.37), № 163 від 11.05.2012 р. на суму 10000,00 грн. (а.с.38), № 254 від 20.09.2012 р. на суму 1600,00 грн. (а.с.39). Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані вищевказані послуги складає 173722,10 грн. (223322,10 грн. - 49600,00 грн.), яка заявлена позивачем до стягнення.

Між тим несплатою вказаної суми заборгованості за вищевказаними договорами про надання послуг по вирощуванню насіння овочевих та баштанних рослин відповідач порушив умови цих договорів, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 173722,10 грн. При цьому слід зазначити, що вказану суму заборгованості відповідач визнав повністю.

Між тим відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 25-27) просив суд надати ТОВ „Сортнасіннєовоч" розстрочку на оплату боргу на 12 місяців у зв'язку з тяжким фінансовим становищем і відсутністю грошових надходжень, обґрунтовуючи тим, що основна господарська діяльність відповідача має сезонний характер.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Між тим підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до положень п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як випливає з доводів відповідача, в обґрунтування підстав для надання розстрочки виконання цього рішення суду відповідач посилається на неможливість виконання цього рішення з огляду на тяжке фінансове становище. Однак, заявником не надано жодного доказу в підтвердження доводів щодо наявності обставин, які є підставою для розстрочки виконання цього рішення суду. Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявник не навів суду переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин, які б тягли за собою необхідність розстрочки виконання рішення суду на строк до 12 місяців.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Селянського (фермерського) господарства „Дельта" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сортнасіннєовоч" про стягнення 173 722,10 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сортнасіннєовоч" (65085, м. Одеса, вул. Дальницьке шосе, 2; код ЄДРПОУ 00492339) на користь Селянського (фермерського) господарства „Дельта" (68820, Одеська область, Ренійський район, с. Котловина, вул. Леніна, 154; код ЄДРПОУ 19198708) заборгованість в сумі 173722/сто сімдесят три тисячі сімсот двадцять дві/грн. 10 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3474/три тисячі чотириста сімдесят чотири/грн. 44 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2013 р.

Суддя Петров В.С.