Постанова

від 18.02.2013 по справі 2а-7922/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2013 року № 2а-7922/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 простягнення 5463,57 грн.

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманої допомоги по безробіттю та вартості соціальних послуг у розмірі 5463,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не зважаючи на попередження про відповідальність, ОСОБА_1 під час подання заяви про надання статусу безробітного не повідомила про те, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець. Як зазначено в позові, відповідач безпідставно отримала статус безробітного, відповідно не мала права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю та соціальних послуг. Тому, на думку позивача, з відповідача належить стягнути на підставі статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" суму безпідставно отриманої допомоги по безробіттю та вартість навчання, всього у розмірі 5463,57 грн.

Представник позивача у судовому засіданні, 29 січня 2013 року, позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, представник повідомила суду, що центром зайнятості додатково було з'ясовано, що відповідач перебуваючи на обліку в службі зайнятості як безробітна одночасно надавала послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Розвиток - 21 сторіччя" за договором підряду та отримувала дохід, що також впливає на умови призначення та виплати відповідачу допомоги по безробіттю, надання соціальних послуг.

Відповідач до судового засідання не прибула, подала до суду заяву про здійснення судового розгляду справи без її участі з у рахуванням наданих нею документів.

У судовому засіданні, 29 січня 2013 року, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 КАС України судом ухвалено здійснювати судовий розгляду справи без участі відповідача за наявними в матеріалах судової справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 29 січня 2013 року, пояснення представника позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєструвалася 19.05.2011 р. в Солом'янському районному центрі зайнятості міста Києва як така, що шукає роботу. Наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 26.05.2011 р. №НТ110526 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

У заяві від 26.05.2011 р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує і не має права на пенсію за віком, в тому числі, на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років.

За заявою відповідача від 24.06.2011 р. на підставі договору від 25.08.2011 р. №290 відповідача направлено на курси перепідготовки до вищого професійного училища №33 з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 19.01.2012 р. №НТ120119 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю та у період професійного навчання, знято відповідача з обліку в службі зайнятості в зв'язку з самостійним працевлаштуванням.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13581051 ОСОБА_1, місце проживання: 03151, АДРЕСА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 10.05.2007 р. Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією, 21.11.2011 р. державним реєстратором в реєстрі здійснено запис про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством.

У зв'язку з виявленням подання відповідачем неправдивих відомостей, на підставі наказу від 24.04.2012 р. Солом'янським районним центром зайнятості відповідачу було надіслано повідомлення від 25.04.2012 р. №2409 з пропозицією повернути протягом 15 днів з моменту отримання повідомлення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 3228,36 грн., а також надіслано повідомлення від 27.04.2012 р. №2523 з пропозицією повернути протягом 15 днів з моменту отримання повідомлення вартості навчання у вищому професійному училищі №33 в розмірі 2235,21 грн.

Крім того, позивачем на виконання вимог статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, про що складено акт від 11.06.2012 р. №325.

Розслідуванням встановлено, що відповідач отримувала дохід відповідно до договору підряду від 01.12.2011 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток - 21 сторіччя".

Позивачем додано до матеріалів справи копію договору підряду від 01.12.2011 р., укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток - 21 сторіччя", предметом якого є надання відповідачем послуг по переміщенню товарів та матеріалів.

Згідно з актом приймання-здачі робіт від 31.12.2011 р. підрядник в особі ОСОБА_1 за виконання обумовлених договором від 01.12.2012 р. робіт у період з 25.12.2011 р. по 31.12.2011 р., отримала від замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток - 21 сторіччя" оплату в розмірі 722,60 грн.

Ухвалою суду від 29 січня 2013 року витребувано у Державної податкової служби України інформацію про отримання ОСОБА_1 доходів в період з 01.05.2011 р. до 20.01.2012 р. із зазначенням джерела їх походження.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби листом від 14.02.2013 р. №2116/9/10-15 (вх. №03-4/9391 від 15.02.2013 р.) повідомила суду що в період з 01.10.2011 р. по 31.03.2012 р. ОСОБА_1 отримувала дохід від ТОВ "Розвиток - 21 сторіччя". Також, з наданого державною податковою службою витягу з "Центральної бази даних" убачається, що відповідач у зазначений у витязі період з 01.04.2011 р. по 23.03.2012 р. перебувала в статусі підприємця.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (чинного на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, далі - Закон №803-XII) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб (підпункт "а"); громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" (підпункт "б"); обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях (підпункт "в"); які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу (підпункт "г"); які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах (підпункт "е"); працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій (підпункт "ж").

Разом з тим, статтею 2 Закону №803-XII встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

За змістом наведених норм фізична особа-підприємець належить до зайнятого населення, відповідно не має правових підстав для отримання статусу безробітного та відповідної допомоги.

Як уже зазначалось, відповідними наказами Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва ОСОБА_1 було надано статус безробітного, призначено їй виплату допомоги по безробіттю та надано соціальні послуги у вигляді направлення до навчального закладу на перепідготовку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на час подання відповідачем заяви до центру зайнятості про надання статусу безробітної та виплати допомоги по безробіттю, в якій позивач зазначила, що не є фізичною особою-підприємцем, вона фактично мала зазначений статус. Таким чином, відповідач, подаючи заяву, повідомила недостовірну інформацію щодо відсутності у неї статусу підприємця, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Крім того, відповідно до статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, в тому числі в разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (абзац шостий частини першої). Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (частина третя). Частиною п'ятою статті 49 цього Закону встановлено, що порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою-вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем декларацію про майновий стан і доходи від 28.09.2012 р. №63080, довідку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 28.09.2012 р. №794/17-2-2196827904 про результати позапланової невиїзної перевірки відповідача, заяву про припинення платника податків, та інші надані відповідачем документи, оскільки зазначеними доказами не спростовується обставина щодо перебування відповідача в статусі фізичної особи-підприємця станом на час звернення з заявою до Солом'янського центру зайнятості міста Києва та не підтверджується факту внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Згідно зі статтею 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Частиною третьою статті 36 Закону №1533-III встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 30 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14 січня 1998 року №16/98-ВР встановлено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо) (частина перша). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (частина друга).

Крім того, судом встановлено та підтверджується наявними у матеріалами справи доказами, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку у державній службі зайнятості як безробітна, одночасно виконувала роботу за договором про надання послуг та отримувала за виконану роботу винагороду, відповідно належала до категорії зайнятого населення, а отже не мала права на отримання допомоги по безробіттю.

За висновком суду, зазначена обставина свідчить про невиконання відповідачем, як застрахованою особою, обов'язків, щодо повідомлення органам державної служби зайнятості обставин, які спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та вказує на відповідні зловживання з боку відповідача в розумінні статті 36 Закону №1533-III та статті 30 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно сума допомоги по безробіттю та вартість соціальних послуг отримані ОСОБА_1 внаслідок такого зловживання та невиконання нею своїх обов'язків, з урахуванням обставини щодо перебування відповідача в статусі фізичної особи-підприємця на час звернення до служби зайнятості та отримання статусу безробітної, підлягає поверненню.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відповідно адміністративний позов Київського міського центру зайнятості слід задовольнити у повному обсязі.

Загальний розмір виплаченої на користь ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та вартість наданих соціальних послуг, згідно наданих позивачем розрахунків, склали відповідно, 3228,36 грн. та 2235,21 грн., а всього - 5463,57 грн., тому з відповідача слід стягнути на користь Київського міського центру зайнятості 5463,57 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості 5463,57 грн. (п'ять тисяч чотириста шістдесят три грн. 57 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець