Рішення

від 12.02.2013 по справі 910/373/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/373/13 12.02.13

За позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс плюс»

про стягнення 42 339,60 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Марковська В.В. (за довіреністю)

від відповідача Сінозацький В.І. (за довіреністю)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Київенерго» з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс плюс» 42 339,60 грн., а саме: основного боргу в сумі 41 003,67 грн., збитків від інфляції в сумі 19,09 грн. та 3% річних в сумі 1 316,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого обв'язку по оплаті наданих за умовами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541859 від 11.11.2010 року послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2011 року по 01.12.2012 року.

У листі № 352 від 24.01.2013 року, адресованому господарському суду, відповідач зазначив, що станом на дату розгляду справи в суді основний борг, стягнення якого є предметом даного спору, фактично відповідачем сплачений, про що позивачу направлено лист про зарахування коштів № 343 від 18.01.2012 року, та вказав на те, що спірна заборгованість виникла в зв'язку з різницею сплати кубів гарячої води мешканцями будинку та використаних Гкал теплової енергії, яка іде на споживання гарячої води. Також відповідач зазначив, що в спірну заборгованість увійшла теплова енергія, яка використана на центральне опалення в листопаді 2012 року, а споживачі теплової енергії (мешканці будинку) оплачують теплову енергію, яку спожили в листопаді 2012 року, в грудні 2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року порушено провадження у справі № 910/373/13.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

11.11.2010 року позивач (енергопостачальна компанія) та відповідач (абонент) уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541859 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (Додатки №№ 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними Додатку № 1 до Договору.

Згідно з п. 2.3.1 Договору відповідач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Як слідує з матеріалів справи, за період з 01.10.2011 року по 01.12.2012 року позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 196 203,20 грн.

Факт отримання послуг на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями облікових карток за спірний період та підписаними відповідачем протоколами (відомостями) обліку теплової енергії за спірний період.

Додатком 1 до Договору сторонами погоджені обсяги постачання теплової енергії.

Згідно з Додатком 2 до Договору (тарифи та порядок розрахунків):

- у разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4) (п. 2);

- у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії відповідача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначних цими приладами обліку, відповідачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 Додатку 1 (п. 3);

- дата зняття відповідачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця (п. 4);

- відповідач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ-1 за адресою: Жилянська, 63 - не пізніше 28 числа поточного місяця (п. 5);

- у разі відсутності у відповідача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням температури теплоносія (п. 8);

- відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати в РТ-1 за адресою: Жилянська, 63, оформлений позивачем рахунок - фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9);

- відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10).

Позивач при зверненні до суду зазначив, що відповідачем в рахунок оплати послуг наданих протягом спірного періоду перераховано 155 096,09 грн., з огляду на що заборгованість відповідача за спірні послуги становить 41 003,67 грн. (196 203,20 грн. - 155 096,09 грн.).

Водночас, як слідує з наданої самим позивачем Довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ТОВ «Житлосервіс плюс» за період з грудня 2012 року по січень 2013 року в рахунок погашення спірної заборгованості відповідачем в грудні 2012 року перераховано позивачу 16 187,36 грн.

Отже, фактично, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом (29.12.2012 року) заборгованість відповідача за надані протягом спірного періоду послуги становила 24 816,31 грн. (41 003,67 грн. - 16 187,36 грн.).

У січні 2013 року відповідач продовжував перераховувати кошти позивачеві і листом № 342 від 18.01.2013 року просив позивача зарахувати в рахунок спірної заборгованості отримані кошти в сумі 22 333,16 грн. (в дану суму увійшли вказані вище кошти в сумі 16 187,36 грн. та кошти, які були перераховані позивачеві за період з 8.01.2013 року по 16.01.2013 року включно в сумі 6 145,80 грн.) та в сумі 18 670,51 грн., які перераховані платіжним дорученням № 30094 від 18.01.2013 року з призначенням платежу: «Погашення заборгованості за теплову енергію на 01.12.2012 року по договору № 1541859 від 11.11.2010 у т.ч. ПДВ 3 111,69 грн.».

За таких обставин, фактично, станом на дату винесення рішення по справі заборгованість відповідача за спірні послуги становить 0,36 грн. (41 003,67 грн. -22 333,16 грн. - 18 670,51 грн.), при чому частина з коштів, якими відповідач частково оплатив спірну заборгованість, перерахована до дати звернення до суду з даним позовом (16 187,36 грн.), а частина в сумі 24 815,95 грн. - після звернення до суду з даним позовом, тобто під час розгляду справи в суді.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 24 815,95 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, а в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 16 187,36 грн. судом відмовлено.

Станом на дату прийняття рішення не оплачено за поставлену за спірний період теплову енергію 0,36 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що плата за теплову енергію оплачується мешканцями, які оплачують її фактично в місяці наступному після її споживання, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку за умовами Договору боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця - сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10 Додатку 2), а отже, він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті наданих послуги.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права у встановленому законодавством порядку звернутись до позивача з пропозицією щодо внесення змін до Договору в частині оплати наданих за його умовами послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт наявності у відповідача заборгованості за надані за умовами Договору за період з 01.10.2011 року по 01.12.2012 року послуги в сумі 0,36 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 0,36 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 19,09 грн. та 3% річних в сумі 1 316,84 грн. грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс плюс» (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17, код 33347018) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) основний борг в сумі 0 (нуль) грн. 36 коп., збитки від інфляції в сумі 19 (дев'ятнадцять) грн. 09 коп., 3% річних в сумі 1 316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 062 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 75 коп.

3. Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 24 815,95 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 27.02.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова