Рішення

від 28.02.2013 по справі 917/20/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2013 р. Справа №917/20/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракшина плюс", вул. Пушкіна, 2, кв. 169, смт. Солоницівка, Дергачівський район. Харківська область, 62370

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, поштова адреса: АДРЕСА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2)

про стягнення 13 000,00 грн.

Суддя Білоусов С. М.

Представники:

від позивача: Харитонов Р.А., дов. від 01.02.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть справи : розглядається позовна заява про стягнення 13 000,00 грн. - заборгованості за договором поставки товару № ПН-2606 12/1 від 26.06.2012 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 18.01.2013 року та від 05.02.2013 року не виконав.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року.)

З огляду на вищенаведене, відповідач є таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджатиме вирішенню спору (ч.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року).

За таких обставин, справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

26.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тракшина плюс", смт. Солоницівка (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Полтава (далі - відповідач) було укладено договір поставки товару №ПН-2606 12/1 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору Постачальник передає у власність Покупця товари (автошини до вантажної, сільськогосподарської та/або спецтехніки) в асортименті, кількості і за ціною в українській гривні згідно з заявкою Покупця, узгодженої Сторонами за допомогою факсимільного чи електронного зв'язку, або в усній формі, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору. Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником, яка після її підписання Сторонами, має юридичну силу Специфікації в розумінні ст.226 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2.2 договору моментом поставки товару вважається момент підписання представником Покупця видаткової накладної на поставлений товар.

Сторони у п. 4.3 договору погодили, що оплата товару здійснюється Покупцем на підставі даного Договору та на підставі видаткових накладних до нього шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів із моменту поставки.

Позивач на виконання договірних зобов'язань поставив відповідачу товар, а саме: шини НкШЗ NR 202 R22.5 315/70 в кількості 4 шт. на загальну суму 15 468,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №429 від 03.07.2012 р. (а.с.10).

Відповідач у повному обсязі не розрахувався з позивачем, сплативши 03.07.2012 р. лише 468,00 грн. та 04.10.2012 р. - 2000,00 грн. (копії банківських виписок а.с.12, 14).

Таким чином, заборгованість відповідача складає 13 000,00 грн. (розрахунок у тексті позовної заяви, а.с. 4).

При ухваленні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно з яким, в силу частини 1 статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір поставки є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві (постачальнику) вартість товару, який обумовлений договором; зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця (постачальника) передати покупцю товар та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманого товару та право його вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору поставки є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню повністю.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 32-33,43,49,75,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Глобус", м. Полтава МФО 380526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракшина плюс", вул. Пушкіна, 2, кв. 169, смт. Солоницівка, Дергачівський район. Харківська область, 62370 (п/р 26003000694377 в ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", м. Київ МФО 322001, ідентифікаційний код 36922456) борг у сумі 13 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2013 року

Суддя Білоусов С. М.