Рішення

від 12.02.2013 по справі 5015/5170/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа№ 5015/5170/12

За позовом : Товриства з обмеженою відповідальністю «Д. Транс», м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Міст-Експрес", м.Львів

про стягнення 13 263грн. 72коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники :

від позивача: Коверник Д.М., Чіп Я.М.

від відповідача : Глодан І.М.

Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Д. Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Міст-Експрес" про стягнення 13263грн. 72коп. транспортних послуг та 1500грн. 00коп. вартості послуг адвоката.

Ухвалою суду від 07.12.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.01.2013р. З метою надання сторонам додаткової можливості реалізувати право на захист своїх інтересів, ухвалою суду від 15.01.2013р. відкладено розгляд справи на 29.01.2013р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 29.01.2013р. продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 12.02.2013р. та зобов"язано сторони провести звірку взаєморозрахунків.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, просять позов задоволити. Також представники позивача визнали, що на їхній рахунок кошти поступили, але стверджують, що призначення платежу в платіжних дорученнях не дозволяє їм зарахувати зазначені кощти в оплату по інших актах.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №20/2013 від 09.01.2013р., зазначив, що позивачем не доведено порушення термінів оплати наданих послуг, а отже наявності заборгованості відповідача. Також зазначив, що в платіжних дорученнях на загальну суму 6500грн. 00коп. (№10661 від 14.08.2012р. на суму 1000 грн. 00коп.; №10924 від 22.08.2012р. на суму 1000грн.00коп.; №11123 від 30.08.2012р. на суму 1000грн. 00коп.; №11340 від 05.09.2012р. на суму 1000грн.00коп.; №11803 від 18.09.2012р. на суму 1000грн. 00коп.; №12869 від 22.10.2012р. на суму 1500грн. 00коп.), які підтверджують часткову сплату заборгованості за транспортні послуги згідно акту від 15.01.2012р. призначенням платежу „по акту від 15.01.2012р." ним вказано помилково, вказані кошти були перераховані для погашення загальної заборгованостя перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

24.10.2011р. сторонами було укладено договір про надання транспортних послуг із МГВ та ПВ №24/10, відповідно до п.1.1 якого виконавець (позивач) зобов'язався надати замовнику (відповідачу) транспортні послуги щодо перевезення листів, бандеролей та посилок, а також малогабаритних відправлень різного формату (палети, коробки, тощо), а замовник (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити надані належним чином послуги.

На виконання умов зазначеного договору, позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги із перевезення вантажів згідно актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 16 977грн. 53коп.: №ДН0000171 від 31.01.2012р. на суму 4870грн. 14коп.; №ДН0000163 від 15.01.2012р. на суму 3713грн. 81коп.; №ДН0000148 від 06.01.2012р. на суму 8393грн. 58коп.

п. 3.4. договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг до 20 числа місяця за період з 1 по 15 число місяця та до 5 числа місяця наступного за звітним за період з 16 по 30 (31) число на підставі складеного та підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг згідно додатку №4.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг належним чином не виконав, частково сплативши 28.03.2012р. суму в розмірі 2000грн. 00коп., за надані послуги згідно акту здачі-прийняття робіт №ДН0000163 від 15.01.2012р., що підтверджується долученим до матеріалів справи звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача з 01.03.2012р. по 31.03.2012р.

07.06.2012р. позивачем направлено відповідачу претензію №06/12-1 з вимогою в десятиденний термін сплатити заборгованість за надані послуги.

Відповідач гарантійним листом від 27.06.2012р. визнав заборгованість за договором №24/10 від 24.10.2011р. в розмірі 14977грн. 53коп. та зобов"язувався її погасити протягом липня 2012 року.

30.07.2012р. відповідачем перераховано ще 2000грн. 00коп. заборгованості згідно акту здачі-прийняття робіт №ДН0000163 від 15.01.2012р.

Як стверджує позивач, відповідач за актом здачі-приймання робіт №ДН0000171 від 31.01.2012р. на суму 4870грн. 14коп. та акту здачі-приймання робіт №ДН0000148 від 06.01.2012р. на суму 8393грн. 58коп. не розрахувався, станом на 28.11.2012р. його заборгованість становила 13263 грн. 72коп.

12.02.2013р. відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень: №10661 від 14.08.2012р. на суму 1000 грн. 00коп.; №10924 від 22.08.2012р. на суму 1000грн.00коп.; №11123 від 30.08.2012р. на суму 1000грн. 00коп.; №11340 від 05.09.2012р. на суму 1000грн.00коп.; №11803 від 18.09.2012р. на суму 1000грн. 00коп.; №12869 від 22.10.2012р. на суму 1500грн. 00коп., які підтверджують часткову сплату заборгованості за транспортні послуги згідно акту від 15.01.2012р. на загальну суму 6500грн. 00коп.

Позивач визнає, що на його рахунок вказані кошти поступили, але стверджує, що призначення платежу в платіжних дорученнях не дозволяє йому зарахувати зазначені кошти в оплату по інших актах.

Відповідач у зв'язку з цим зазначив, що призначення платежу у вищенаведених платіжних дорученнях як оплата за транспортні послуги по акту №ДН0000163 від 15.01.2012р. вказано помилково, а перераховані кошти слід вважати сплаченими як погашення загальної заборгованості за договором №24/10.

Таким чином, заборгованість відповідача з урахуванням часткової оплати становить 6477 грн. 53коп.

Відповідно до п.2.3.4 договору замовник зобов'язаний згідно із умовами договору своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунок за надані виконавцем послуги.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 1500грн. 00коп. витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, суд вважає прийшов до висновку про те, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне:

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги №07/06/12-1, який укладений позивачем з адвокатом Чіпом Ярославом Миколайовичем, відповідно до п. 1.1. якого адвокат зобов'язувався надати правову допомогу щодо захисту та представництва інтересів ТзОВ „Д.Транс" в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в органах судової влади з приводу надання правової допомоги при врегулюванні питання неналежного виконання контрагентом клієнта - ТзОВ Торговий дім „Міст Експрес" умов договору про надання транспортних послуг із перевезення МГВ та ПВ № 24/10 від 24.10.2011р.

Пунктом 5.1. договору, передбачено, що за надання правової допомоги передбаченої умовами цього договору позивач сплачує адвокату авансовий гонорар в розмірі 1500грн. 00коп.

Як вбачається з платіжного доручення №58 від 20.11.2012р. позивачем на виконання вказаного договору перераховано адвокату 1500грн. 00коп.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В п.12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

В абзаці третьому пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1500грн. 00коп. є обгрунтованим та таким, що відповідає принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат та усталеній практиці розміру таких витрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем по справі не надано жодних документально підтверджених доказів, які б свідчили про підстави відстрочки або розстрочки виконання рішення.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат пов"язаних з розглядом справи

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 8 477грн. 53коп. основного боргу та 1500грн. 00коп. за оплату правової допомоги адвоката. В частині стягнення решти суми позову - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.526,530, 549, 929 ЦК України, ст.ст.174, 193, 229-231, 307, 316 ГК України, ст.ст.33,34,43, 44,49,82,84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім «Міст Експрес", м. Львів, вул. Зелена, 147 (ідентифікаційний код 36152228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Транс», м.Дніпропетровськ, вул. Колодзяна, 2а (ідентифікаційний код 37899956) 6477грн. 53коп. основного боргу, 1500грн. 00коп. за оплату правової допомоги адвоката та 786грн. 02коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення решти суми позову - відмовити.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 22.02.2013р.