Рішення

від 22.02.2013 по справі 230/4291/12

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 230/4291/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 лютого 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Гаврищука А.В.,

при секретарі Вішньовій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради, треті особи ОСОБА_4, Жмеринська державна нотаріальна контора про визнання заповіту, заяви про відмову від спадщини та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради (далі - відповідачі, окремо відповідач) про визнання заповіту, заяви та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними, визнання права власності на 1/2 будинку, та права власності в порядку спадкування на 1/4 частини житлового будинку та виділення 3/4 частин будинку в натурі.

В подальшому з урахуванням заяв про зменшення та збільшення позовних вимог поданих представником позивача в судовому засіданні 22.02.2013 року в остаточній редакції позовних вимог позивач просила визнати заповіт, заяву про відмову від спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 05.05.2010 року помер її чоловік та батько відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5. Після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Миру, 12, в с. Руданська Шаргородського району Вінницької області, земельну ділянку та на майновий пай. Як зазначає позивач, усе вище зазначене майно було набуто чоловіком під час їхнього шлюбу і відповідно ст.ст. 60, 61 СК України та ст.ст. 368, 370 ЦК України, ст. 71 ЗУ «Про нотаріат» є спільною сумісною власністю подружжя. Як стверджує позивач вона мала намір прийняти спадщину після смерті свого чоловіка, однак, на день відкриття спадщини існував заповіт її чоловіка від 10.03.2009 року посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_4 згідно якокого спадкоємцями майна ОСОБА_5 було визначено ОСОБА_6 (після зміни прізвища ОСОБА_2) та ОСОБА_7. Вподальшому Жмеринською державною нотаріальною конторою на підставі вказаного заповіту було видано свідоцтва на право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 згідно яких відповідач отримала спадщину у розмірі 100% житлового будинку, земельної ділянки, майнового паю. Позивач вважає, що при видачі вказаних свідоцтв порушено її право оскільки все зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя тому її позбавлено права на належну їй 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя. Крім того, позивач зазначає, що спірний заповіт було складено з порушенням норм чинного законодавства (ст. 203 ЦК України), оскільки заповідач заповіт не підписував, а замість нього це зроблено позивачем.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_8 позовні вимоги, підтримали в редакції від 22.02.2013 року посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області голова сільської ради ОСОБА_9 позов визнав.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову в остаточній редакції не заперечувала, зазначивши при цьому, що бажає укласти з позивачем мирову угоду.

Третя особа ОСОБА_4 проти задоволення позову не заперечував.

Третя особа Жмеринська державна нотаріальна контора не заперечувала проти задоволення позовних вимог, до суду направила клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Судом було поставлено на обговорення клопотання відповідача ОСОБА_2 щодо укладення мирової угоди. Позивач та представник позивача заперечували проти мирової угоди, просили позов задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради та третя особа ОСОБА_4 залишили вирішення вказаного клопотання на розсуд суду. У зв'язку із відсутністю згоди позивача на примирення, суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання відповідача ОСОБА_2

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що 05.05.2010 року помер ОСОБА_5 /а.с. 8/.

На день смерті ОСОБА_5 на праві власності належав житловий будинок у с. Руданське Шаргородського району Вінницької області по вул. Миру, 12 /а.с.15/; земельна ділянка площею 1,44 га на території ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району вінницької області /а.с. 60-62/; майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) у розмірі 3420 грн. або 0,14 відсотків від пайового фонду майна КСП ім. Котовського /а.с. 63/.

Вказане майно ОСОБА_5 було набуте під час проживання у шлюбі з позивачем ОСОБА_1, зокрема:

- житловий будинок з господарськими спорудами, який розташовано в с. Руданське Шаргородського району Вінницької області по вул. Миру, 12, було набуто ним у власність на підставі рішення Шаргородської районної ради від 22.10.1987 року № 244 доказом чого являється свідоцтво на право власності /а.с.43/.

- земельна ділянка площею 1,44 га на території ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області була набута ОСОБА_5 у власність на підставі державного акту Серія ВН №067375 від 15.06.2003 року /а.с. 60/.

- майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) у розмірі 3420 грн. або 0,14 відсотків від пайового фонду майна КСП ім. Котовського був набутий ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ВІ ХХVI № 024937 від 20.09.2001 року /а.с. 63/.

Доказом того, що вище перераховане майно набувалося ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 є відмітка в паспорті позивача згідно якої шлюб з спадкодавцем було нею зареєстровано 14.01.1968 року /а.с. 7/.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно заповіту від 10.03.2009 року посвідченого секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_4 /а.с. 10/ ОСОБА_5 усе належне йому на день смерті майно в рівних частинах заповідав ОСОБА_6 (після зміни прізвища ОСОБА_2) та ОСОБА_7.

Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_7 відмовилася від прийняття спадщини за заповітом про, що подала відповідну заяву до Жмеринської державної нотаріальної контори /а.с. 35/.

ОСОБА_1 також подала до вказаної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини /а.с. 36/.

ОСОБА_2 спадщину прийняла та отримала відповідні свідоцтва на право на спадщину за заповітом, а саме:

- свідоцтво від 06.04.2011 року зареєстроване в реєстрі за № 2-189 про право ОСОБА_2 на спадщину за заповітом на житловий будинок, який розташовано в с. Руданське Шаргородського району Вінницької області по вул. Миру, 12, що належав спадкодавцеві /а.с. 48/

- свідоцтво від 15.04.2011 року зареєстроване в реєстрі за №2-246 про право ОСОБА_2 на спадщину за заповітом на земельну ділянку №764, кадастровий номер 0525387200:02:003:0074, площею 1,44 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області /а.с 65/

- свідоцтво від 15.04.2011 року зареєстроване в реєстрі за №2-248 про право ОСОБА_2 на спадщину за заповітом на пайовий фонд КСП ім. Котовського села Руданське Шаргородського району Вінницької області частка якого визначена в розмірі 3420 грн., ща становить 0,14 відсотка від загальної вартості майна пайового фонду підприємства. /а.с 66/

Таким чином, при видачі вказаних свідоцтв не було враховано положень ст.ст. 60 61 СК України про спільну сумісну власність подружжя та в порушення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видано свідоцтва на право на спадщину за заповітом.

Відповідно до п. 214 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882 (чинного на момент здійснення нотаріальних дій) нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

Згідно із п. 224 вказаної інструкції нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно ст. 71 ЗаконуУкраїни «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Судом втановлено, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано з порушенням зазначених вище норм законодавства.

Крім того, доводи позивача, що зазначений вище заповіт ОСОБА_5 від 10.03.2010 року ним не підписувався знайшли своє підтвердження доказами наявними в матеріалах справи.

Так зокрема, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 28/29/13-21 від 04.20.2013 року встановлено, що підпис у заповіті від 10.03.2009 року, від імені ОСОБА_5 посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_4 і зареєстрованому в книзі реєстрації нотаріальних дій за №12 та в журналі реєстрації нотаріальних дій ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області з 2003 року за номером 12, виконано самою ОСОБА_1 /а.с. 99-103/.

Вказана обставина підтверджена також і самим ОСОБА_4, який пояснив, що дійсно в порушення вимог законодавства щодо порядку складання заповіту та вимог ст. 1247 ЦК України, за проханням спадкодавця підпис у заповіті замість ОСОБА_5 проставила ОСОБА_1. При цому свідків не було та вимоги ст. 1252 ЦК України було порушено.

Згідно ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно частин 7-8 ст. 1252 ЦК України заповіти осіб, зазначених у частинах першій - шостій цієї статті, посвідчуються при свідках. До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2- 6 ст. 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що заповіт від 10.03.2010 року укладений від імені ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради ОСОБА_4, і зареєстрований в реєстрі за №12 є недійсним.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсною заяви позивача про відмову від прийняття спадщини поданої нею до Жмеринської нотаріальної контори судом встановлено.

Заява про відмову від спадщини подавалася позивачем під час прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_2, вказаний заповіт даним рішенням визнано недійсним.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Отже, жодні дії вчинені сторонами під час дії недійсного правочину не можуть породжувати, встановлювати чи скасовувати для цих осіб прав чи обов'язків.

Зважаючи на викладене суд не вбачає підстав для визнання недійсною заяви про відмову від спадщини поданої ОСОБА_1 до Жмеринської державної контори, оскільки така заява не створює для неї жодних прав та обов'язків.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 213-215, 367 ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 16, 202, 203, 215, 225, 229 368, 370, 1216, 1218, 1223, 1234, 1268, 1270, 1301 суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 10 березня 2009 року, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради ОСОБА_4, і зареєстрованому в книзі реєстрації нотаріальних дій за №12 та в журналі реєстрації нотаріальних дій ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області з 2003 року за номером 12.

Визнати недійсним свідоцтво видане Жмеринською державною нотаріальною конторою від 06.04.2011 року зареєстроване в реєстрі за № 2-189 про право ОСОБА_2 на спадщину за заповітом на житловий будинок, який розташовано в с. Руданське Шаргородського району Вінницької області по вул. Миру, 12, що належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області 28.01.2011 року зареєстрованого в КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 28.01.2011 року, реєстровий номер 32751608, номер запису 140 в книзі 1.

Визнати недійсним свідоцтво видане Жмеринською державною нотаріальною конторою від 15.04.2011 року зареєстроване в реєстрі за №2-246 про право ОСОБА_2 на спадщину за заповітом на земельну ділянку №764, кадастровий номер 0525387200:02:003:0074, площею 1,44 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Шаргородського району Вінницької області і належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №067375 виданого 15.06.2003 року Шаргородською районною державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №764.

Визнати недійсним свідоцтво видане Жмеринською державною нотаріальною конторою від 15.04.2011 року зареєстроване в реєстрі за №2-248 про право ОСОБА_2 на спадщину за заповітом на пайовий фонд КСП ім. Котовського села Руданське Шаргородського району Вінницької області частка якого визначена в розмірі 3420 грн., ща становить 0,14 відсотка від загальної вартості майна пайового фонду підприємства, що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майнового сертифікату) серії ВІ ХХVІ № 024937 виданого ОСОБА_3 сільською радою 20.09.2001 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: