Рішення

від 27.02.2013 по справі 2/1005/1145/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/1005/1145/2012 Головуючий у І інстанції Величко В.П. Провадження № 22-ц/780/977/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В. Категорія 4 27.02.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Таргоній Д.О.

при секретарі: Черненко І.Ю.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 правонаступником якої є ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Бориспільської міської ради Київської області, відділу Держкомзему у м. Бориспіль Київської області про скасування рішень міської ради, скасування державного акту на право власності та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2007 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2, Бориспільської міської ради Київської області, відділу Держкомзему у м. Бориспіль Київської області про скасування рішень міської ради, скасування державного акту на право власності та зобов'язання вчинити дії. Посилалась на те, що її чоловіку ОСОБА_6 ще на підставі наказу радгоспу «Бориспільський» від 20 травня 1961 року №183 надано в користування земельну ділянку загальною площею 0,15 га, з яких 0,06 га під забудову та 0,09 га під городництво та орку. При цьому на вказаній земельній ділянці ОСОБА_6 було збудовано криницю, яку в подальшому, на думку позивача, самовільно захопив ОСОБА_2 разом із частиною наданої чоловіку в користування земельної ділянки, та оформив право власності на земельну ділянку, до якої входить і захоплена ним частина земельної ділянки. ОСОБА_2, крім того, встановлено паркан, чим чиняться перешкоди в користуванні криницею. Позивач просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 перенести паркан на межу, яка визначена в 1961 році згідно плану Переяслав-Хмельницького міжміського бюро технічної інвентаризації від 19 червня 1961 року та схеми зображеної в додатку№ 6 до первісної позовної заяви.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2012 року ОСОБА_4 залучено до участі у справі як правонаступника позивача.

Рішеням Бориспільського міськрайонному суду Київської області 28 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним та скасувано рішення Бориспільської міської ради Київської області від 02 березня 2006 року №3855-ХХХУІІ-ІУ "Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 без погодження зовнішніх меж громадянкою ОСОБА_3." Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №750470, виданий 14 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0966 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташованої в АДРЕСА_1, акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010733700510. Зобов'язано ОСОБА_2, який проживає АДРЕСА_1, повернути до відділу Держкомзему у місті Борисполі Київської області (м. Бориспіль, вул. Верхній Вал, 10, ідентифікаційний код 24216518) оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №750470, виданий 14 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0966 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташованої в АДРЕСА_1, акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010733700510. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Бориспільської міської ради Київської області та відділу Держкомзему у місті Борисполі Київської області, - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 та з Бориспільської міської ради Київської області на користь держави України суму судового збору в розмірі 51 грн., по 25 грн. 50 коп. з кожного. Стягнути з ОСОБА_2, та з Бориспільської міської ради Київської області на користь держави України суму витрат на інформаційно-технічне обслуговування розгляду справи в розмірі 30 грн., по 15 грн. з кожного.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 липня 2010 року рішення Бориспільського міськрайонному суду Київської області 28 грудня 2009 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року рішення Бориспільського міськрайонному суду Київської області 28 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 01 липня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому позивач уточнила свої вимоги, просила частково скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області від 03 листопада 2005 року №2722-ХХХ-ІУ в частині п.58 щодо надання безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 в розмірі 0,966 га. Скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області щодо надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в розмірі 0,966 га без дозволу ОСОБА_3 Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку земельну ділянку по АДРЕСА_1 в розмірі 0,966 га, виданого на ім'я ОСОБА_2 Зобов'язати відділ Держкомзему у місті Борисполі погодити межі земельних ділянок позивача та відповідача та при цьому відштовхуватися від первинних документів 1957 та 1961 років. Зобов'язати відділ земельних ресурсів встановити межі самовільно зайнятої ОСОБА_2 земельної ділянки ОСОБА_3

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 правонаступником якої є ОСОБА_4 частково задоволено. Частково скасовано рішення Бориспільської Міської ради №2722-ХХХ-ІУ від 03 листопада 2005 року в частині п.58, а саме передання безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 в загальному розмірі 0,0966 га. Скасовано рішення Бориспільської міської ради про надання дозволу на виготовлення державного акту без погодження зовнішніх меж з громадянкою ОСОБА_3 Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_2 Зобов'язано ОСОБА_2 повернути до відділу Держкомзему у місті Борисполі Київської області оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 750470, виданий 14 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 0,0966 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташованої в АДРЕСА_1. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та з Бориспільської міської ради Київської області на користь держави України судові витрати в розмірі 81 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 правонаступником якої є ОСОБА_4, визнаючи недійсним та скасовуючи рішення Бориспільської міської ради Київської області від 02 березня 2006 року №3855-ХХХУІІ-ІУ «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 без погодження зовнішніх меж громадянкою ОСОБА_3», визнаючи недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №750470, виданий 14 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0966 га, , суд першої інстанції виходив з того, що Бориспільською міською радою Київської області, ОСОБА_2 порушено право землекористування ОСОБА_3, яка була власником будинку АДРЕСА_2 та щодо якої 26 травня 2005 року Бориспільською міською радою було прийнято рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 площею 0,10 га (0,02 під забудову та 0,08 під ріллю).

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що АДРЕСА_1 раніше мала назву АДРЕСА_2, про що свідчить наявна технічна документація на обидва будинки сторін, що виготовлялась до 1990 року.

Вперше земельна ділянка по АДРЕСА_2 наділялась ОСОБА_6 20 травня 1961 року на підставі наказу по радгоспу «Бориспільський» №183, згідно якого чоловіку ОСОБА_3 наділено під забудову 0,06 га та під ріллю 0,09 га (а.с. 36, том 1). Згідно даного розпорядження Переяслав-Хмельницьке міжміське бюро технічної інвентаризації 19 червня 1961 року розробило та затвердило план земельної ділянки щодо відведення в безстрокове користування під забудову 0,06 га (600 кв.м, а.с. 39, том 1).

В свою чергу батьку відповідача - ОСОБА_8, згідно рішення засідання правління колгоспу ім. Сталіна в м. Борисполі від 02 квітня1957 року, протокол №7, заяву останнього задоволено на вирішено наділити йому земельну ділянку в розмірі 0,08 га для забудови житлового будинку, по вулиці в АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_8 разом з закріпленими геотехнічними знаками та відведена в натурі, про що свідчить відповідний Акт Переяслав-Хмельницького міського бюро технічної інвентаризації від 16 травня 1957 року. Також Переяслав-Хмельницьким міським бюро технічної інвентаризації розроблено та затверджено 16 травня 1957 року план земельної ділянки для забудови площею 800 кв.м. (а.с. 71-73, том 1).

Судом встановлено, що будинок та будівлі, які розташовані по АДРЕСА_1, перейшли у власність до ОСОБА_2 на підставі цивільно-правової угоди шляхом вчинення 30 травня 2005 року договору дарування ОСОБА_9, яка в свою чергу, отримала частину будинку в спадок від ОСОБА_8, а іншу 1/2 в порядку ст. 22 КпШС України, як частину спільної сумісної власності подружжя. Будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований в бюро технічної інвентаризації 29 червня 2005 року (а.с. 73, 74, 78-80, том 2).

Після оформлення права власності на будинок по АДРЕСА_1 в 2005 році, ОСОБА_2 03 серпня 2005 року звернувся до Бориспільської міської ради щодо передачі земельної ділянки площею 0,0966 га по вказаній адресі у приватну власність з метою будівництва та обслуговування житлового будинку зважаючи на фактичні розміри землекористування (а.с. 135, том 1).

Згідно рішення Бориспільської міської ради Київської області від 03 листопада 2005 року №2722-ХХХ- ІУ ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0966 га, з них 0,02 га під забудову та 0,0766 га ріллі (а.с. 134, том 1).

Відповідно до рішення Бориспільської міської ради від 02 березня 2006 року №3855-ХХХУП-ІУ, розглянувши заяву ОСОБА_2 та пропозиції постійної комісії з питань комунального господарства та землекористування, а також приймаючи до уваги, те, що громадянка ОСОБА_3 без поважних причин не підписує акт встановлення меж, було прийнято рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 без погодження зовнішніх меж з ОСОБА_3 (а.с. 153, том 1).

Таким чином, Бориспільська міська рада надала дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку з урахуванням фактичного розміру землекористування ОСОБА_2. При цьому членам постійної комісії, які надали свої висновки та пропозиції, а також ОСОБА_2 було достовірно відомо, що ОСОБА_3 не бажає підписувати акт погодження меж зважаючи на їх порушення, на думку останньої, з боку відповідача у справі, оскільки, як вказали представники ОСОБА_4 спір існував з приводу користування криницею, що розташована на межі земельної ділянки.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №750470, виданий 14 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0966 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташованої в АДРЕСА_1, та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010733700510.

Право власності на будинок по АДРЕСА_2 Київської області перейшло ОСОБА_3 так само у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_6 (1/2 частина) та на підставі ст. 22 КпШС України, про що свідчать відповідні свідоцтва про право власності (а.с. 32, 33 том 2). Право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_3 19 грудня 2005 року (а.с. 38 том 2).

В свою чергу ОСОБА_3 подарувала вказаний будинок доньці - ОСОБА_4, про що свідчить договір дарування від 22 лютого 2006 року, а право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано в бюро технічної інвентаризації 20 березня 2006 року (а.с. 39-41, том 2).

Згідно із ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до п.п. „ґ" п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільноправових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК України в редакції Закону України від 05 листопада 2009 р. N 1702-VI.

Судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано висновків викладених Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 29 лютого 2012 року щодо права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_3 правонаступником якої є ОСОБА_4, ОСОБА_2 зазначав, що з укладенням договору дарування будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_3 втратила право користування земельною ділянкою, посилаючись на приписи ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України.

Згідно з ч.2 статті 377 ЦК України ( в редакції, чинній на час укладення договору дарування) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Однак, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону, дійшов помилкового висновку про визнання недійсним та скасування рішення Бориспільської міської ради Київської області від 02 березня 2006 року №3855-ХХХУІІ-ІУ «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 без погодження зовнішніх меж громадянкою ОСОБА_3», недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №750470, виданий 14 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0966 га, оскільки на момент прийняття вищезазначеного рішення Бориспільської міської ради Київської області, ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4) не набула права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, тому її право не було порушено.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України позивач не надав доказів того, під час оформлення права власності відповідача на земельну ділянку було порушено його право, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 правонаступником якої є ОСОБА_4 не відповідає обставинам справи та не грунтується на вимогах закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 правонаступником якої є ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Бориспільської міської ради Київської області, відділу Держкомзему у м. Бориспіль Київської області про скасування рішень міської ради, скасування державного акту на право власності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: