Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-12317/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-12317/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012р. по справі № 2а-12317/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Пласт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-ПЛАСТ", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з вимогою щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р"№0006032305 від 20 липня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012р. задоволено позов.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0006032305 від 20.07.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони по справі у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Т-ПЛАСТ" (код 32759393) з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Інтехмаш" ( код 37263473) їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 2556/2305/32759393 від 07.07.2012 р.(а.с. 6-9), відповідно до якого відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п.201.1, п. 201.4, ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 17327,0 грн., в тому числі за березень 2011 р. на суму 17327,0 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від №0006032305 від 20.07.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17327,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупцем) та ТОВ "Інтехмаш" (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу № 2012/01 від 20.12.2010 р., відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець, ТОВ "Т-ПЛАСТ", зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору .

На виконання умов Договору № 2012/01 від 20.12.2010 року ТОВ "Інтехмаш" було поставлено на адресу позивача зазначений товар, що підтверджується виписаними податковою та видатковою накладними (том № 1 а.с. 38-49).

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ "Інтехмаш" для документального оформлення виконання умов договорів поставки поліграфічної продукції, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

На підставі отриманої податкової накладної ТОВ "Т-ПЛАСТ" сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту за березень 2011 року.

Розрахунок по договору відбувався у безготівковій формі з розрахункового рахунку ТОВ "Т-ПЛАСТ" на розрахунковий рахунок ТОВ "Інтехмаш", про що свідчать банківські виписки наявні в матеріалах справи (том № 1, а.с. 56-67).

Крім того, між ТОВ "Т-ПЛАСТ" та ТОВ Транспортна компанія "САТ" було укладено договір перевезення вантажів №2548 від 10.01.2011 року та відповідно до умов договору клієнт (ТОВ "Т-ПЛАСТ") надає для перевезення вантажі, а перевізник зобов'язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом.

Доставка товару здійснювалась на склад покупця, що розташований, згідно з договором оренди нежитлових приміщень №70-10 від 01.06.2010 р., за адресою: м. Харків, пров. Мовчанівський, 29.

Факт реальності укладеної угоди підтверджується виписаними накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том № 1, а.с. 70-77).

В подальшому продукція отримана ТОВ "Т-ПЛАСТ" від ТОВ "Інтехмаш" була частково реалізована наступним контрагентам: Державна акціонерна холдингова компанія "Артем"(договір №21 від 07.10.2009 р.), ПП "Профіт-Електро"(договір куплі-продажу №8 від 10.01.2011 р.), ТОВ "Спецснабкомплект"(договір купівлі-продажу №4 від 06.01.2011 р.), ПАО "Волчанський МЕЗ"(договір постачання №443 від 01.09.2010 р.), ТОВ "Індустрія"(договір постачання №1 від 04.01.2011 р.), ТОВ "Гелелектросервіс"(договір купівлі-продажу"№37 від 03.03.2011р.), ТОВ "Аверс плюс"( договір купівлі-продажу № 44 від 24.03.2011 р.), ПАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат"( договір купівлі-продажу №41 від 21.03.2011 р.), ТОВ "Кабельний завод"(договір купівлі-продажу №40 від 14.03.2011 р.), ВАТ "Сумське НПО ім. М.В.Фрунзе"(договір №21-10 від 19.01.2011 р.), ЗАТ "Северодонецьке об'єднання Азот"( договір № ПФ 26 сн/15-3 від 28.02.2010 р.), ПАТ "Днепропетровський металургійний завод імені Комінтерна"( договір купівлі-продажу №12/828 від 23.02.2011 р.), ВАТ "Завод "Фіолент"( договір купівлі-продажу №495 від 28.05.2010 р.).

Крім того, щодо доводів апеляційної скарги, стосовно відсутності фактів реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.8 КАС України зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ "Т-ПЛАСТ" та ТОВ "Інтехмаш" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ТОВ "Т-ПЛАСТ" та ТОВ "Інтехмаш" є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012р. по справі № 2а-12317/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.