Постанова

від 18.02.2013 по справі 820/529/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 лютого 2013 р. Справа № 820/529/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю: представника позивача - Савві Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС" (надалі за текстом - ТОВ "Атіс", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення, які винесене Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001931510 від 12.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 30589,00 грн., та зараховано штрафну санкцію в розмірі 7647,25 грн..

В обґрунтування позову вказано, що викладені у акті перевірки висновки, на підставі якого відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0001931510 від 12.11.2012 року не відповідають вимогам податкового законодавства та прийняті з довільним застосуванням податковим органом норм чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду адміністративної справи був повідомлений судом належним чином та вчасно, однак в судове засідання не прибув, надав до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 18.02.2013 року заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки, без зазначення причин.

Положеннями ч. 2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Суд наголошує, що доказів поважності неявки в судове засідання представника відповідача - суб'єкта владних повноважень до клопотання не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, суд зазначає, що підстав для відкладення розгляду справи, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України не вбачається.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, тому вважає за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 363391, ТОВ "Атіс", місцезнаходження: 61038, м. Харків, вул. М. Батицького, 4, ЄДРПОУ 30959950, зареєстровано 31.10.2000 року за № 1 480 120 0000 009628, та взято на податковий облік до ДПІ у Московському районі м. Харкова, правонаступником якої є відповідач по справі, 08.11.2000 року.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена камеральна перевірка ТОВ "Атіс", ЄДРПОУ 30959950, податкової звітності з податку на прибуток за І півріччя 2012 року по декларації з податку на прибуток.

За результатами перевірки фахівцями податкового органу було складено акт № 2575/15-107/30959950 від 26.10.2012 р., яким було встановлено порушення позивачем абз. 4 п. 153.8 ст. 153, п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) (надалі за текстом - ПК України); пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, а саме: порядок відображення р.01.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» у сумі 860559,00 грн., що призвело до завищення суми збитку від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами по ряд. 01 додатку Цінні папери за 1 півріччя 2012 р. на 645419,00 грн., відображення по р. 3.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» у сумі 1021349,00 грн., що призвело до завищення суми збитків від операцій з векселями по ряд. 03.3 за 1 півріччя 2012 р. на 766012,00 грн., що привело до заниження прибутку від операцій з векселями по р. 3 на суму 145663,00 грн., а саме: 2.1 занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток в Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 р. на 30589 грн.; 2.2 завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1411431 грн..

Позивачем 01.11.2012 р. до податкового органу було надано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001931510 від 12.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 30589,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 7647,25 грн..

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПС у Харківській області, однак скарга залишена без задоволення, відповідно до рішення ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги №128/10/10.2-17 від 14.01.2012 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем була подана до відповідача податкова декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року (№ 9046439068 від 06.08.2012 p.).

Позивач у поданій декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року (№ 9046439068 від 06.08.2012 p.) задекларував від'ємний фінансовий результат від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами (ряд. 1.3 додатку Цінні папери за 1 півріччя 2012 р.) у розмірі 860559,00 грн., та від'ємний фінансовий результат від операцій з векселями у розмірі 1021349,00 грн. (р. 3.3. додатку Цінні папери до декларації за 1 півріччя 2012 р.).

Вказаний від'ємний фінансовий результат у рядках 1.3, 3.3. додатку ЦП до декларації був сформований за рахунок відповідних від'ємних фінансових результатів попередніх податкових періодів.

Відповідно до абз. 5 п. 153.8 ст. 153 ПК України встановлено, що якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Положеннями ст. 150 ПК України встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Виходячи з аналізу вище зазначених положень ПКУ суд приходить до висновку, що позивач правомірно переніс від'ємний фінансовий результат попередніх податкових періодів від від'ємний фінансовий результат від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами у розмірі 860559 грн., та від'ємний фінансовий результат від операцій з векселями у розмірі 1021349 грн. на зменшення фінансового результату від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами та з векселями наступного звітного періоду - за І півріччя 2012 року та задекларувало його у додатку Цінні папери до поданої декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року (№ 9046439068 від 06.08.2012 p.)

В акті перевірки зазначено, що у відповідності до ст. 150 ПК України, позивач повинен був відобразити в декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 р. тільки 25 відсотків від суми від'ємного значення, задекларованого на 01.01 2012 р., тобто на думку відповідача, по рядку рядку 1.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами» враховано не в повному обсязі у сумі 860559 грн., а лише у розмірі 25% - 215140 грн. (860559*25%=215140).

По рядку 3.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду від операцій з векселями» враховано не в повному обсязі у сумі 1021349 грн., а лише у розмірі 25% - 255337 грн. (1021349*25%=255337).

Зважаючи на викладене, відповідач прийшов до висновку, що позивачем завищено від'ємний значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1441431 грн., та відповідно занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток в Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року на 30589 грн..

Однак, суд вважає помилковим такий висновок відповідача помилковим та сформованим на підставі довільного тлумачення податкового законодавства, з огляду на те, що порядок включення до витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування не має відношення до формування позивачем від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами, стосовно яких позивач веде відокремлений облік фінансових результатів згідно із п. 153.8 ст. 153 ПК України.

Отже, від'ємний фінансовий результат від операцій з цінними паперами не є від'ємним значенням об'єкта оподаткування, це різні поняття, у зв'язку із чим при перенесенні від'ємного фінансового результату від операцій з векселями позивач не повинен був застосовувати положення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI від 24.05.2012 р..

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на ті обставини, що при перенесенні зазначеного від'ємного фінансового результату ТОВ «АТИС» повинно було застосовувати положення ст. 150 ПК України зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI від 24.05.2012 р., то суд прийшов до висновку, що вказане посилання податкового органу законодавчо необґрунтоване, зважаючи на ті обставини, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI від 24.05.2012 р. не було внесено ніяких змін до положень ст. 150 ПКУ. Вказаним Законом було викладено у новій редакції пункт 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким визначений порядок застосування пункту 150.1. ст. 150 ПКУ у 2012 - 2015 роках при включенні до витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування, сформованого платником податку з доходом за 2011 рік 1 мільйон та більше станом на 1 січня 2012 року.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України від 12.11.2012 року № 0001931510.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС" (61038, м. Харків, вул. М. Батицького, 4, р/р 26000000001268, МФО 300175, ЄДРПОУ 30959950) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 382 (триста вісімдесят дві) гривень 37 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде складено 22.02.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун