Постанова

від 26.02.2013 по справі 5382/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 2а-5382/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Петлюченка Д.І.,

представника відповідача - Попелишка Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Вектор" до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання прпотиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Вектор" (далі - позивач, ПП "Вектор") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голопристанському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. № 0000072300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 15742 грн., з яких за основним платежем на 12594 грн., за штрафними санкціями на 2148,50 грн.

Свої вимоги мотивує безпідставністю висновків ДПІ у Голопристанському районі стосовно визнання нікчемними правочинів, вчинених з ПП "Фіто Сервіс Плюс", оскільки у позивача наявні всі податкові та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, та на підставі яких було сформовано податковий кредит ПП "Вектор". Зазначає, що до компетенції податкових органів не входить визнання нікчемними правочинів, це є прерогативою суду. Позивач вважає, що не може та не повинен нести відповідальність за порушення законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, вказавши на те, що підставою збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням стало визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ПП "Фіто Сервіс Плюс". Вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ПП "Фіто Сервіс Плюс", оскільки для цього потрібно рішення суду. На думку представника позивача, відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Позивачем під час перевірки надавалися всі первинні документи щодо підтвердження господарських відносин з цим контрагентом, а тому ПП "Вектор" правомірно включило ПДВ по відносинам з ПП "Фіто Сервіс Плюс" до податкового кредиту.

Представник відповідача проти позову заперечував, так як позивач для формування податкового кредиту використав безтоварні операції з поставки товарів від ПП "Фіто Сервіс Плюс". Підставою для висновків акта перевірки ПП "Вектор" став акт перевірки його контрагента - ПП "Фіто Сервіс Плюс", яке не знаходиться за юридичною адресою, не має необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності. Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використовувати їх в оподаткованій господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 11.06.2012 р. по 15.06.2012 р. проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Вектор" з питання підтвердження господарських відносин з ПП "Фіто Сервіс Плюс" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "Фіто Сервіс Плюс" за травень-грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.10.2012 р. № 8/22/31827577.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. ч.1-3, 5-6 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Вектор" при придбанні товару у постачальника ПП "Фіто Сервіс Плюс" у травні 2011 року та включеного у податковий кредит декларації з податку на додану вартість у лютому 2012 року на загальну суму ПДВ 12594 грн.;

2. п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ПК України, внаслідок чого завищено залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) декларації з ПДВ за лютий 2012 року на суму 96606 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голопристанському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. № 0000072300, яким позивачу збільшено суму грошових зобов"язань з податку на додану вартість на 15742,50 грн., з яким за основним платежем на 12594 грн., за штрафними санкціями на 3148,50 грн.

Під час перевірки відповідачем використано акт ДПІ у м.Херсоні "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., їх реальності та повноти відображення в обліку" від 12.01.2012 р. № 13/15-2/36671297.

За змістом акта ДПІ у Голопристанському районі його висновки ґрунтуються саме на вказаному акті перевірки ПП "Фіто Сервіс Плюс", яке було контрагентом-постачальником позивача в перевіреному періоді. Податковим органом зазначено, що відповідальними за фінансово-господарську діяльність ПП "Фіто Сервіс Плюс" були: з 22.12.2010 р. по 20.06.2012 р. ОСОБА_3, з 20.06.2011 р. ОСОБА_4 Проведенням обстеження податкової адреси ПП "Фіто Сервіс Плюс" - АДРЕСА_1, встановлено, що за даною адресою підприємство не знаходиться (офісного приміщення не має). З пояснень ОСОБА_5 слідує, що за вказаною адресою фактично проживає ОСОБА_6 (керівник підприємства з 10.09.2009 р. по 22.12.2010 р.). Також було опитано ОСОБА_3, яка повідомила, що дійсно була керівником ПП "Фіто Сервіс Плюс" з 22.12.2010 р. по 20.06.2011 р., складських приміщень, транспортних засобів у підприємства не має. ОСОБА_4 у своїх поясненнях заперечував причетність до фінансово-господарської діяльності ПП "Фіто Сервіс Плюс".

В ході дослідження ланцюгів постачання ПП "Фіто Сервіс Плюс" встановлено, що кредитоформуючими підприємствами по декларації за січень 2011 року були ПП "Стилет-Юг" та ПП "Альтекс-Юг", стосовно керівників яких порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

За даними контролюючого органу в ході проведення перевірок встановлено неможливість фактичного здійснення ПП "Фіто Сервіс Плюс" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, порушення ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що між ПП "Фіто Сервіс Плюс" та ПП "Вектор" було укладено договір поставки № 160501 від 16.05.2011 р., відповідно до якого ПП "Фіто Сервіс Плюс" продав, а ПП "Вектор" придбав запасні частини до поливних агрегатів загальною вартістю 655200 грн., в тому числі ПДВ 109200 грн.

Поставка запчастин здійснювалася згідно рахунку-фактури № СФ-240501 від 24.05.2011 р., видаткової накладної № РН-240501, податкової накладної № 150 від 24.05.2011 р.

Перевезення запчастин здійснювалося ПП "Вектор" на власному та орендованому транспорті. Зокрема, 24.05.2011 р. частина запчастин була перевезена автомобілем УАЗ 32206 д.н. НОМЕР_3, який є власністю ПП "Вектор", що підтверджується довідкою-рахунком № 700030 і накладною № 8 від 25.03.2011 р., товарно-транспортною накладною № РН-240492/1 від 24.05.2011 р., подорожнім листом вантажного автомобіля від 24.05.2011 р.

Інша частина запчастин перевезена автомобілем КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_2, який позивач орендував у ФЛП ОСОБА_7 згідно договору № 1 оренди автомобіля, акту приймання-передачі транспортного засобу від 17.01.2011 р., товарно-транспортної накладної № РН-240501/1 від 24.05.2011 р., подорожнього листа вантажного автомобіля від 24.05.2011 р.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів.

Отримані від ПП "Фіто Сервіс Плюс" запчастини реалізовано позивачем підприємствам-нерезидентам України: УП "Трактородеталь-Сервіс" (Республіка Білорусь) за контрактом № 2/03 від 12.04.2011 р., ТОО "БелАгро" (Республіка Казахстан) за контрактом № 3/04 від 29.04.2011 р.

Відвантаження запчастин вказаним покупцям-нерезидентам підтверджується вантажно-митними деклараціями типу ЕК 10 від 30.05.2011 р. № 3137, від 01.07.2011 р. № 4136 та СМR - міжнародними товарно-транспортними накладними на перевезення вантажів від 30.05.2011 р. № 008155, від 01.07.2011 р. № 009273.

Таким чином, рух товару від ПП "Фіто Сервіс Плюс" до позивача та подальша реалізація товару за межі України повністю підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ПП "Фіто Сервіс Плюс" на момент здійснення господарських операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано платником податку на додану вартість встановлено актом перевірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" від 12.01.2012 р. № 13/15-2/36671297 (свідоцтво платника ПДВ анульовано 30.09.2011 р. після господарських відносин з позивачем).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП "Фіто Сервіс Плюс" на момент здійснення господарських операцій з позивачем (травень 2011 року) за місцезнаходженням.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у Голопристанському районі не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП "Фіто Сервіс Плюс" на момент придбання у нього товарів, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ПП "Фіто Сервіс Плюс", які були предметом перевірки.

В той же час, контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Як на одну із підстав неправомірності формування ПП "Вектор" податкового кредиту по відносинах з ПП "Фіто Сервіс Плюс" ДПІ у Голопристанському районі посилається на те, що під час дослідження ланцюгів постачання ПП "Фіто Сервіс Плюс" встановлено, що кредитоформуючими підприємствами по декларації за січень 2011 року були ПП "Стилет-Юг", ПП "Альтекс-Юг". Між тим незрозуміло, яким чином ці обставини впливають на правомірність формування податкового кредиту ПП "Вектор", оскільки господарські відносини між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс" мали місце у травні 2011 року.

Суд погоджується з безпідставністю доводів відповідача про відсутність у ПП "Фіто Сервіс Плюс" власних або орендованих складських приміщень, так як згідно договору оренди № 54/10 від 10.12.2010 р. ПП "Фіто Сервіс Плюс" орендувало нерухоме майно загальною площею 150 кв. м за адресою: м.Херсон, вул.Нафтовиків, 15.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у Голопристанському районі, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у Голопристанському районі про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у Голопристанському районі не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським відносинам з ПП "Фіто Сервіс Плдюс", а тому позовні вимоги ПП "Вектор" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби від 27.06.2012 р. № 0000072300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Вектор" (код ЄДРПОУ 31827577) судовий збір у сумі 157 (сто п"ятдесят сім) грн. 43 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 березня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1