Ухвала

від 27.02.2013 по справі 910/3758/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №910/3758/13 27.02.13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Малліс»

про вжиття запобіжних заходів

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від заявника: не з'явились;

від ТОВ «Спорт Менеджмент Інтернешнл»: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Малліс» звернулось до суду із заявою згідно якої просить суд вжити запобіжні заходи а саме:

- накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Менеджмент Інтернешнл» (код ЄДРПОУ: 36563661) в сумі 114 952,74 грн., розміщені на поточному рахунку №26004181053. відкритому в Київській регіональній дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805.

У поданій до суду заяві, заявник зазначає, що загальна сума заборгованості ТОВ «Спорт Менеджмент Інтернешнл», у разі задоволення позовних вимог, може бути не сплачена з причин відсутності відповідача за адресою й за номерами телефонів, зазначених у Договорі та його небажання сплатити до цього часу будь-яку суму з існуючої заборгованості, у зв'язку чим просить суд вжити запобіжні заходи.

Ухвалою суду від 26.02.2013р. заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Малліс» була призначена до розгляду на 27.02.2013р.

В судове засідання 27.02.2013р. представники заявника та ТОВ «Спорт Менеджмент Інтернешнл» не з'явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 43-4 Господарського процессуального кодексу України заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви.

Розглянувши подані завником разом з заявою про вжиття запобіжних заходів матеріалів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, суд не вбачає підстав для вжиття запобіжних заходів та задоволення вимог щодо накладення арешту на майно та рахунки товариства з обмеженою відповідальністю , з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43-1 Господарського процессуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

До видів запобіжних заходів включені: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб. При цьому, перелік запобіжних заходів, які може бути застосовано судом, є вичерпним і розширенню не підлягає. Отже, за змістом статті 43-1 вказаного Кодексу, підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому, заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.

Як про те зазначено у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007р. №01-8/251 «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів» перелік встановлених статтею 43-2 ГПК видів запобіжних заходів є вичерпним.

Заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, у тому числі доказів наявності у нього права вимоги (відомості про реєстрацію права, контракт тощо).

Викладене заявником у заяві не є підставою для вжиття запобіжних заходів, не свідчить про наявність обставин, які підтверджують порушення прав заявника, або його уявлення про загрозу порушення цих прав і реальність такої загрози.

Статтею 43-3 ГПК України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення , а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.

Отже, за своєю правовою природою, запобіжні заходи - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто, заходи, що вживаються судом як запобіжні мають бути спрямованими також на забезпечення позову, який буде поданий до суду з метою захисту порушених прав та інтересів заявника .

Як зазначено у п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007р. №01-8/251 «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів» у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;

- наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43 3 ;

- імовірності настання обставин, зазначених у статті 43 1 ;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене суд визнає, що заявником не доведено необхідність застосування заявлених запобіжних заходів, в тому числі з урахуванням зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, а додані до заяви документи не підтверджують наявності вказаних обставин.

Окрім того, положення ГПК України (ст. 43-2) до видів запобіжних заходів відносять накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжних заходів, і знаходиться в неї або в інших осіб, що виключає накладання арешту на грошові кошти як запобіжний захід. Перелік встановлених статтею 43-2 ГПК запобіжних заходів є вичерпним про що зокрема зазначено у Постанові Пленму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», п. 2 Листа Вищого господарського суду, від 20.04.2007р. №01-8/251 «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів», коментованій статті ГПК України.

Виникнення у заявника сумнівів щодо можливого вчинення іншою стороною протиправних дій не може бути підставою для накладення арешту на кошти товариства шляхом прийняття ухвали про вжиття запобіжних заходів, а жодних належних доказів вважати що ТОВ «Спорт Менеджмент Інтернешнл» будуть вчинятись такі дії суду не представлено.

За таких обставин, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Малліс» не доведено підстав для вжиття запобіжних заходів до подання позову шляхом накладення арешту на кошти ТОВ «Спорт Менеджмент Інтернешнл», у зв'язку з чим, вимоги викладені у заяві ТОВ «Рекламна група «Малліс» задоволенню не підлягають.

В силу положень ч. 6 ст. 43-4 ГПК України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цього Кодексу, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Керуючись ст. 43-4, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Малліс» про вжиття запобіжних заходів - відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов