Рішення

від 27.02.2013 по справі 910/1065/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1065/13 27.02.13

За позовом Державного автотранспортного підприємства експедиційних і спеціальних автомобілів НАН України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констант Груп"

про стягнення заборгованості в сумі 130 918,99 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Шульга Н.А. - представник за довіреністю від 16.01.13;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 27.02.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Державного автотранспортного підприємства експедиційних і спеціальних автомобілів НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констант Груп" про стягнення заборгованості в сумі 130 918,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 22.02.2012 року між Державним автотранспортним підприємством експедиційних і спеціальних автомобілів НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Констант Груп" було укладено договір оренди № 660-1. За доводами позивача відповідачем порушуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 125789,43 грн з вересня по грудень 2012 року, крім того позивачем нараховано пеню за порушення виконання грошового зобов'язання в розмірі 5 129,56 грн.

Ухвалою суду від 23.01.13 порушено провадження у справі № 910/1065/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.02.13.

У судове засідання, призначене на 13.02.13, представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, суд керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, відклав розгляд справи на 27.02.13.

У судовому засіданні 27.02.13 представник позивач надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої, зазначив, що за час перебування даного спору в провадженні Господарського суду м. Києва відповідачем було здійснено часткове погашення суми боргу, крім того позивачем було враховано заборгованість з орендної плати та пеню за січень 2013 року, в результаті чого позивач просить стягнути з відповідача 118 251,16 грн. заборгованості з орендної плати та 7 224,93 грн. пені.

Позивач, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI), вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.5 Листа Вищого господарського суду від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року", якщо в заяві позивача "про уточнення позовних вимог" відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Дослідивши заяву позивача від 27.02.13, суд дійшов висновку, що за своїм змістом вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.13р. та 13.02.13р. було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 04050 м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-А, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

22 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констант Груп" (орендодавець) та Державним автотранспортним підприємством експедиційних і спеціальних автомобілів НАН України (орендар) було укладено договір оренди № 660-1 нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій та підприємств (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - приміщення у адміністративно-побутовому корпусі площею 139,9 кв.м. та у Виробничому корпусі № 1, площею 438,9 кв.м., яке розташоване за адресою: 03142 м . Київ, вул. В.Степанченка, 5, що перебуває на балансі ДАТП НАН України, з метою використання під виробниче приміщення для транспортного підприємства з перевезення вантажів.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, після дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Згідно з п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2012 року - 38018,94 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування земельного податку, інші платежі.

В пункті 3.3. Договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 5.1.3 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.10.1 договору його положення застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, починаючи з 01.02.12. Договір діє до 31.12.14 включно.

На виконання умов договору сторонами 01.02.2012 р. було підписано акт прийому-передачі орендованого згідно договору № 660-1 оренди майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежилі приміщення у адміністративно-побутовому корпусі площею 139,9 кв.м. та у Виробничому корпусі № 1, площею 438,9 кв.м., яке розташоване за адресою: 03142 м . Київ, вул. В.Степанченка, 5.

16 липня 2012 року між орендарем та орендодавцем укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 660-1 від 22.02.212, відповідно до якої було встановлено розмір місячної орендної плати на рівні 38037,02 грн. з ПДВ.

30 листопада 2012 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 660-1 від 22.02.212, відповідно до умов якої відбулось зменшення площі орендованих приміщень на 95,1 кв.м. та 144 кв.м. та відповідно зменшено розмір місячної орендної плати до 21953,98 грн. з ПДВ. На виконання вказаної додаткової угоди орендар повернув орендодавцеві за актом прийому-передачі нерухоме майно, яке розташоване за адресою: 03142 м . Київ, вул. В.Степанченка, 5 площею 95,1 кв.м. в адміністративно-побутовому корпусі та площею 144 кв.м. у Виробничому корпусі № 1.

Позивач вказує, що відповідач взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за період з вересня 2012 по січень 2013 року за ним утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 118251,16 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт прийому-передачі від 01.02.12, акти здачі-приймання наданих послуг з оренди нерухомого майна за вересень 2012 року, за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року, за грудень 2012 року, за січень 2013 року) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 118251,16 грн., яка утворилась за період з жовтня 2012 по січень 2013 р. у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.3 Договору оренди № 660-1 строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 15.11.12 № 28/122, від 14.12.12 № 28/142, в яких просив погасити існуючу заборгованість.

Факт наявності суми основної заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем визнано, доказів повної сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 118 251,16 грн. за період з жовтня 2012 по січень 2013 р. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 224,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 7 224,93 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати позивача на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та оплата інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. В контексті цієї норми, зокрема, судовими витратами є витрати на послуги адвоката, пов'язані із розглядом справи, якщо згадані витрати понесені стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2013 р. між позивачем (клієнт) та адвокатом Шульга Надією Анатоліївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 219 від 24.10.05) було укладено Договір № 1-юо про надання правової допомоги. Відповідно до умов цього договору адвокат Шульга Н.А. зобов'язується надавати позивачу юридичні послуги та діяти в інтересах клієнта. Крім того, відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору № 1-юо про надання правової допомоги сторони узгодили види послуг, які надавати адвокат та їх вартість. При цьому клієнт в рахунок передплати сплачує на рахунок адвоката 4 000,00 грн. протягом 10-ти днів з моменту підписання додаткової угоди. На підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем надано акт здачі-прийняття робіт від 11.02.13 про надання юридичних послуг на суму 4 000,00 грн. та платіжне доручення № 92 від 11.02.13 на суму 4 000,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 4 000,00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Констант Груп» (04050 м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25-а, ідентифікаційний код 36691795) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного автотранспортного підприємства експедиційних і спеціальних автомобілів НАН України (03142 м. Київ, вул. В. Степанченка, 5, ідентифікаційний код 05417511) заборгованість з орендної плати в розмірі 118 251 (сто вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят одну) грн. 16 коп., 7 224 (сім тисяч двісті двадцять чотири) грн. 93 коп. пені, 2 509 (дві тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 52 коп. судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.03.2013 р

Суддя Пукшин Л.Г.