Рішення

від 06.02.2013 по справі 5011-51/16778-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/16778-2012 06.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК - 107»

до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівник-6»

про визнання договору укладеним та стягнення 122 439, 27 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Мельниченко К.Г.

від відповідача: Брижко В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК- 107» звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівник-6» про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 001-11 від 01.07.2011 р., укладеним між позивачем та відповідачем в редакції позивача та стягнення заборгованості у розмірі 122 439,27 грн., з яких 121 999, 19 грн. - сума основного боргу, 201, 52 грн. - інфляційні втрати, 238, 56 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від підписання договору та неналежним виконанням Житлово-будівельним кооперативом «Домобудівник-6» зобов'язань з оплати комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/16778-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справ позивач подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у якій просив визнати договір № 001-11 від 01.07.2011 р. про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладений між позивачем та відповідачем в редакції позивача та стягнути з відповідача заборгованість за договором № 5 від 01.02.2002 р. у розмірі 52 827, 75 грн., заборгованість за договором № 001-10 від 01.01.2011 р. у розмірі 18 769, 12 грн., заборгованість за договором № 001-11 від 01.07.2011 р. у розмірі 20 761, 36 грн., 201, 52 грн. - інфляційних втрат та 238, 56 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши вищевказану заяву позивача, суд дійшов висновку, що остання за своїми правовими ознаками є фактично зменшенням позовних вимог у розумінні до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечень проти позову не навів, письмовий відзив на позов з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.02.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-207», перейменованим у Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107», та Житлово-будівельним кооперативом «Домобудівник-6» укладено договір № 5 на обслуговування будинку та прибудинкової території житлово-будівельного кооперативу (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків), за умовами якого позивач зобов'язався виконувати роботи по обслуговуванню будинку № 9 по вул. Якубовського у місті Києві та прилеглої прибудинкової території, за які відповідач зобов?язався здійснювати оплату не пізніше 20-го числа наступного місяця на підставі рахунку та акту виконаних робіт.

01.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» та Житлово-будівельним кооперативом «Домобудівник-6» укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 001-10, за яким позивач взяв на себе зобов'язання надавати послуги з утримання будинку № 9 по вул. Якубовського у місті Києві та прибудинкової території, а відповідач - сплачувати експлуатаційні витрати по тарифу, розрахованому та затвердженому Головним управлінням з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської державної адміністрації.

Термін дії договору № 001-10 від 01.01.2010 р. встановлено з 01.01.2010 р. до 31.12.2010 р. та вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не виявить бажання розірвати договір, попередивши другу сторону письмово за 30 днів.

01.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» та Житлово-будівельним кооперативом «Домобудівник-6» укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 001-11, за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги з утримання будинку № 9 по вул. Якубовського у місті Києві та прибудинкової території, а відповідач - здійснювати своєчасну їх оплату за тарифами та у строк, встановленими договором терміном дії до 30.06.2012 р.

10.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» та Житлово-будівельним кооперативом «Домобудівник-6» укладено угоду № 1 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідно до якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем з утримання будинку № 9 по вул. Якубовського у місті Києві та прибудинкової території в сумі 92 358, 23 грн. та зобов'язався сплатити зазначену суму з січня 2013 року до липня 2014 року щомісячними платежами до 15 числа.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач, у встановлений ст. 181 Господарського кодексу України строк, не підписав договір № 001-11 від 01.07.2012 р. та не повернув один його примірник Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107», що, на думку позивача, є прийняттям пропозиції Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівник-6» та просить судовому порядку визнати договір укладеним у редакції Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107».

Крім того, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував обумовлені вищевказаними договорами зобов'язання щодо оплати послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 92 358, 23 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За загальним правилом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Як встановлено судом, договір № 001-11 про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій від 01.07.2011 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, що за правилами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, та, відповідно, про його укладення.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тож, з огляду на те, що договір № 001-11 про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій від 01.07.2011 р. підписаний сторонами й відповідачем не оспорюється факт укладення спірного договору, суд вважає вимоги позивача в частині визнання його укладеним у судовому порядку такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавчих норм та, відповідно, є необґрунтованими, а відтак - такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

За приписами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Розглядаючи даний спір по суті, судом зокрема, встановлено, що відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» за надані послуги з обслуговування будинку № 9 по вул. Якубовського у місті Києві та прибудинкової території, про що свідчить угода № 1 від 10.12.2012 р., укладена між сторонами.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, 28.01.2013 р. відповідач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» 5 347, 00 грн. згідно угоди № 1 від 10.12.2012 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» частину заборгованості у сумі 5 347, 00 грн., що є предметом розгляду спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 5011-51/16778-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК- 107» до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівник-6» в частині позову про стягнення 5 347, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, доказів сплати решти суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Тож, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг з обслуговування будинку № 9 по вул. Якубовського у місті Києві та прибудинкової території, суд визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 87 011, 23 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 201, 52 грн. - інфляційних втрат та 238, 56 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати вартості послуг, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Розмір інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01.01.2008 р. до 31.10.2012 р. заявлений до стягнення позивачем не перевищує розрахунок суду.

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а відтак - вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття провадження у справі, зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 802, 69 грн., сплачений платіжним дорученням № 179 від 03.10.2012 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-51/16778-2012.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК- 107» задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 5011-51/16778-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК- 107» до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівник-6» в частині позову про стягнення 5 347, 00 грн.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівник-6» (03191, м. Київ, вул. Якубовського, 9, код ЄДРПОУ 23378652), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК- 107» (03191, м. Київ, вул. В. Касіяна, 8, код ЄДРПОУ 21687515) заборгованість у розмірі 87 011, 23 (вісімдесят сім тисяч одинадцять грн. 23 коп.) грн., 201, 52 (двісті одна грн. 52 коп.) грн. - інфляційних втрат, 238, 56 (двісті тридцять вісім грн. 56 коп.) грн. - 3 % річних та 2006, 30 (дві тисячі шість грн. 30 коп.) грн. - судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» (03191, м. Київ, вул. В. Касіяна, 8, код ЄДРПОУ 21687515) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 802, 69 (вісімсот дві грн 69 коп.) грн., сплачений платіжним дорученням № 179 від 03.10.2012 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-51/16778-2012.

5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.