Рішення

від 28.02.2013 по справі 923/78/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 р. Справа № 923/78/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗАГРО", м. Каховка Херсонської області

про стягнення 530322 грн. 47 коп.

за участі представників:

від позивача - Тищенко Н.А. - представник, довіреність №21/13 від 05.01.2013 р.; Кравець В.С. - паспорт серії СН №212002, виданий Броварським РВГУМВС України в Київській області 08.05.1996 р.

від відповідача - не прибув

Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗАГРО" (відповідач) заборгованості за договором поставки № КХ-П-90 від 03.05.2012 р. у сумі 530322 грн. 47 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду двічі не з'являвся, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, у відповідності до ст. ст. 64,77 ГПК України, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Розагро" (далі - відповідач) був укладений договір поставки пестицидів № КХ-П-90 від 03 травня 2012 року (далі - договір).

Згідно із п. 1.1. договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача (покупець за договором) пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (далі -товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.

Згідно із п. 2.1. договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно із п. 2.2. договору, кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору не скасовує дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не буде вказано в ній.

Згідно із п. 4.3. договору, дата (строк) поставки товару вказується в специфікаціях. Всього сторонами було підписано 17 специфікацій, якими передбачалась поставка відповідачу товару на загальну суму 414 461 грн., а саме:

Специфікацією № 1 від 07.05.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 10.05.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 10 500 грн.; Специфікацією № 2 від 14.05.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 14.05.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 26 213 грн.; Специфікацією № 3 від 24.05.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 31.05.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 7 205 грн.; Специфікацією № 4 від 28.05.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 28.05.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 22 305 грн.; Специфікацією № 5 від 05.06.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 05.06.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 41 210 грн.; Специфікацією № 6 від 13.06.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 13.06.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 22 743 грн. 50 коп.; Специфікацією № 7 від 19.06.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 19.06.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 8 370 грн.; Специфікацією № 8 від 25.06.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 30.06.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 38 556 грн.; Специфікацією № 9 від 05.07.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 07.07.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 36 506 грн.;

Специфікацією №10 від 09.07.2012 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 15.07.2012 року поставити відповідачу товарна загальну суму 10157 грн. 50 коп. Згідно із п. 4.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад позивача, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку товару покупцем із складу постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок. Специфікаціями (у п. 2) визначені такі ж умови поставки.

Згідно із підпунктом 7.1.4 договору, відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

На виконання договору позивач своєчасно передав відповідачеві увесь товар на загальну суму 414 461 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № ЗП5859 від 07.05.2012 року на 10 500 грн.; № ЗП6719 від 14.05.2012 року на 26 213 грн.; № ЗП8400 від 24.05.2012 року на 7 205 грн.; № ЗП8683 від 28.05.2012 року на 22 305 грн.; № ЗП9259 від 05.06.2012 року на 41 210 грн.; № ЗП9901 від 13.06.2012 року на 22 743 грн. 50 коп.; № ЗП10313 від 19.06.2012 року на 8 370 грн.; №ЗП10618 від 25.06.2012 року на 38 556 грн.; № ЗП10892 від 05.07.2012 року на 36 506 грн.; № ЗП11077 від 10.07.2012 року на 10 157 грн. 50 коп.; № ЗП11223 від 17.07.2012 року на 14 032 грн.; № ЗП11360 від 20.07.2012 року на 5 000 грн.; № ЗП11421 від 31.07.2012 року на 62 381 грн.; № ЗШ1567 від 02.08.2012 року на 39 112 грн.; № ЗП11861 від 16.08.2012 року на 29 795 грн.; № ЗП12285 від 28.08.2012 року на 39 400 грн.; № ЗП13002 від 17.09.2012 року на 975 грн.

Товар був отриманий відповідачем, що підтверджено наступними довіреностями: № 001 від 07.05.2012 року, № 002 від 14.05.2012 року, № 004 від 24.05.2012 року, № 005 від 28.05.2012 року, № 006 від 05.06.2012 року, № 008 від 13.06.2012 року, № 009 від 19.06.2012 року, № 010 від 25.06.2012 року, № 013 від 05.07.2012 року, № 015 від 10.07.2012 року, № 018 від 17.07.2012 року, № 019 від 20.07.2012 року, № 020 від 25.07.2012 року, № 022 від 01.08.2012 року, № 023 від 16.08.2012 року, № 026 від 27.08.2012 року, № 029 від 17.09.2012 року. Факт поставки вказаного товару також підтверджується і актом звірки взаєморозрахунків від 30.09.2012 року, який з боку відповідача підписаний його посадовими особами, чиї підписи засвідчені відбитком печатки відповідача. Згідно із п. 5.1., пп. 7.1.1. договору, відповідач зобов'язався оплатити постачальнику товар в порядку, строки та в розмірах згідно з договором та специфікаціями. Згідно із п. 5.2. договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір.

Згідно із п. 3 специфікацій остаточно товар повинен бути оплачений відповідачем не пізніше 15.10.2012р.

Відповідач в порушення умов договору у встановлені договором та специфікаціями строки не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 331451 грн. 55 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги ст. ст. 15,16, 509, 525, 526, 536, 549, 612, 625, 629, ч.3 ст. 692, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 199, 230 Господарського кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відносини, що виникли між позивачем та відповідачем кореспондуються зі ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, згідно яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

07 листопада 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу за вих. № 212/12-юр від 06.11.2012 року про виконання грошового зобов'язання з оплати товару по договору.

Відповідач не надав доказів добровільного погашення заборгованості чи доказів реагування на вищезазначену вимогу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач в порушення умов договору та вищезазначених норм законодавства у встановлені договором та специфікаціями строки не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 331451 грн. 55 коп.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу позивачем обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення сплати суми основного боргу в сумі 99435 грн. 46 коп. та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 99435 грн. 46 коп.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що згідно із ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення,

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч.4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 8.2. договору, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшують до трьох років.

Пунктом 8.1.3 договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань понад двадцять календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Можливість встановлювати в договорі відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді штрафу слідує також із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якою штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

На підставі вищезазначеного, перевіривши розрахунки штрафу за прострочення сплати суми основного боргу та процентів за користування чужими грошовими коштами, здійснені позивачем, суд вважає, що вони нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача.

Суд зобов'язує відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку, відшкодувати на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗАГРО" ( 74800, м. Каховка Херсонської області, вул. Мелітопольська, буд. 186, кв. 45, п/р №26004367899, МФО 380805, код ЄДРПОУ 38188832) на користь приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, буд. 11, п/р №260010230340, МФО 380913, код ЄДРПОУ 34216986) заборгованість в сумі 331451 грн. 55 коп., штраф за прострочення сплати суми основного боргу в сумі 99435 грн. 46 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 99435 грн. 46 коп., а також 10606 грн. 45 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.03.2013р.

Суддя Л.М. Немченко