Рішення

від 28.02.2013 по справі 925/132/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Справа № 925/132/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Мартинюк П.Д. - директор, відповідача: Назаренко Є.І. - за довіреністю, третьої особи: Агапов А.Д. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Деодар"

до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції,

третя особа - Стеценко Роман Олександрович,

про визнання права власності на майно, зняття з нього арешту та зобов'язання відповідача передати майно позивачу,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання за приватним підприємством "Деодар" права власності на одну бензопилу вартістю 1 749 грн. та на пристрій стрічковий горизонтальний вартістю 18600 грн., які описані та арештовані відповідачем згідно акту від 27.11.2012, та зняття з них арешту і зобов'язання відповідача передати їх позивачу. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує у позовній заяві на те, що 27.11.2012 старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Чепурною І.В. по виконавчому провадженню на користь Стеценка Р.О. із складенням акту описано і накладено арешт на майно, інструмент та деревообробне обладнання: пилорама стрічкова горизонтальна вартістю 18 500 грн. та бензопила вартістю 1 749 грн., що були розташовані у майновому комплексі нежитлових будівель по вул. 14 Грудня, 6/2 в м. Черкаси, який належав Мартинюку П.Д. та був проданий у червні 2012 року Стеценку Р.О. з прилюдних торгів. Державний виконавець передала це обладнання на зберігання стягувачу Стеценку Р.О., перед яким підприємство "Деодар" боргу не має, а в спорі Стеценка Р.О. з Мартинюком П.Д. підприємство "Деодар" є сторонньою особою. На пояснення директора підприємства Мартинюка П.Д. про те, що дане майно не є його власністю, старший державний виконавець Чепурна І.В. не зреагувала. Спірне деревообробне обладнання належить позивачу на праві власності, придбане ним у підприємця Кононенко О.І. у вересні 2012 року, оплачене, взяте на баланс підприємства. Позивач посилається на приписи статей 321, 328, 387 Цивільного кодексу України, за якими право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, а також посилається на пп. 3 та 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відповідно до яких способами захисту цивільних прав можуть бути припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

08.02.2013 до канцелярії суду надійшло клопотання за підписом в.о. начальника Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Павленко В.А., у якому просить здійснити заміну відповідача у справі з Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління на боржника Мартинюка Петра Дмитровича, в зв'язку з тим, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту, і відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.

14.02.2013 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що державним виконавцем не порушено вимог законодавства, а дії по проведенню опису та арешту майна боржника 27.11.2012 є правомірними, під час опису та арешту вказаного майна державному виконавцеві не було надано відповідних підтверджуючих документів про те, що майно належить ПП "Деодар", хоча боржник, як директор вказаного підприємства був присутній під час опису майна.

У судовому засіданні 14.02.2013 представник позивача Назаренко Л.Т. просив відмовити в задоволенні клопотання відділу ДВС про заміну відповідача у даній справі, оскільки воно не базується на нормах матеріального права, Закон України "Про виконавче провадження" - це процесуальний закон, а право власності регулює Цивільний кодекс України; представник позивача просив розглядати позов до Придніпровського відділу державної виконавчої служби, як він заявлений. Директор ПП "Деодар" Мартинюк П.Д. у судовому засіданні підтримав позицію представника Назаренка Л.Т. та просив розглядати позов до відділу ДВС.

Згідно частини 3 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем лише за згодою позивача. Оскільки повноважні представники позивача у судовому засіданні не надали згоди на заміну вказаного у позовній заяві відповідача - Придніпровського відділу державної виконавчої служби іншим відповідачем, тому позов розглядається так, які він пред'явлений позивачем.

У судовому засіданні:

представники позивача позов підтримали з підстав, вказаних у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю та пояснили, що автором акту є ДВС, арешт відбувся несподівано і тому Мартинюк П.Д. не встиг написати зауваження на акт, державному виконавцю пред'являлися копії документів, але він на них не прореагував, захист права власності позивач здійснює у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України;

представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, та пояснив, що відділ ДВС не може бути відповідачем у даній справі, оскільки ДВС лише виконує виконавчий документ, державний виконавець виконав свою роботу, склав опис та наклав арешт на майно, яке вказано в акті від 27.11.2012, державний виконавець не заперечує право власності, якщо воно підтверджене документами;

представник третьої особи заперечив проти позову, стверджуючи, що цей спір повинен розглядатися між позивачем і Стеценком Р.О. у загальному суді; пилорама належить Стеценку Р.О., який придбав її близько двох років назад у третьої особи і після придбання нерухомості завіз пилораму на територію для організації виробництва.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників у судовому засіданні, суд встановив таке.

27 листопада 2012 року старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Чепурною І.В. проведено опис майна, описано та накладено арешт на майно, про що складений Акт опису й арешту майна, підписаний державним виконавцем Чепурною І.В., стягувачем Стеценко Р.О., боржником Мартинюком П.Д. та двома понятими.

У цьому Акті вказано, що опис майна, що належить боржнику, проведено при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з Мартинюка Петра Дмитровича заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб в сумі 947466,92 грн. Описане майно передане на зберігання стягувачу Стеценку Р.О.

За доводами позивача старшим державним виконавцем Чепурною І.В. описано та накладено арешт на майно, а саме: бензопилу "Електрон" та пристрій стрічковий горизонтальний (ПЛП-9), яке до складання Акту опису й арешту майна було придбане позивачем у фізичної особи-підприємця Кононенко О.І., оплачене та взяте на бухгалтерський облік підприємства, тобто, воно є власністю позивача - приватного підприємства "Деодар".

Оскільки вказане обладнання належить позивачу, тому позивач просить визнати за приватним підприємством "Деодар" право власності на одну бензопилу та на пристрій стрічковий горизонтальний, які описані та арештовані відповідачем згідно акту від 27.11.2012, зняти з них арешт і зобов'язати відповідача передати їх ПП "Деодар". При цьому відповідачем позивач вказав Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції та наполягає на тому, що саме цей відділ ДВС повинен бути відповідачем у цьому спорі.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими до задоволення з огляду на наступне.

Із матеріалів справи та із пояснень представників позивача вбачається, що підставою для подання даного позову стало проведення старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Чепурною І.В. опису майна, накладення на нього арешту та передача майна на зберігання вказаному у акті стягувачу Стеценку Р.О.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 5 даного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів по примусовому виконанню рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року вказано, що відповідачами у справах за позовами, які можуть подаватися відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", є стягувач і боржник.

Отже, законом встановлений спосіб захисту порушеного права особою, яка вважає, що майно, на яке державною виконавчою службою накладено арешт в процесі виконання рішення суду, належить їй, а не боржникові, і у таких спорах відділ державної виконавчої служби не може бути відповідачем.

Однак, позивачем пред'явлено позов до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції і він наполягає на тому, що відповідачем у цьому спорі повинен бути саме Придніпровський відділ державної виконавчої служби.

Таким чином, даний позов пред'явлений позивачем до неналежного відповідача і позивач не дав згоди на його заміну, тому у позові необхідно відмовити повністю.

На підставі статті 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.03.2013

Суддя А.Д. Пащенко