Рішення

від 21.02.2013 по справі 5011-18/17810-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/17810-2012 21.02.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Експрес»;

до Національного комплексу «Експоцентр України»;

про стягнення 173 919,91 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Єгоров С. О., представник, довіреність № б/н від 07.12.2012 р.;

Від відповідача: Північук Л. І., представник, довіреність №02-11/22 від 14.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/17810-2012, розгляд справи призначено на 17.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року відкладено розгляд справи до 05.02.2013 року.

В судовому засіданні 05.02.2013 року було оголошено перерву до 21.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року продовжено термін вирішення спору на 15 днів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 36 999,99 грн. заборгованості, 38 438,36 грн. пені, 3 825,87 грн. інфляційних втрат, 3 159,34 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 7 775,47 грн. штрафу, 83 720,88 грн. збитків, а також 3 478,40 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку тим, що умовами договору №221110/ДБ/9-5 від 22.11.2010 року не передбачено нарахування пені за несвоєчасне здійснення оплати відповідачем послуг; між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі, та відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення; вимога позивача про стягнення пені є необґрунтованою; нарахування пені у розмірі 0,1 відсотка та штрафу у розмірі 7 відсотків від розміру простроченого зобов'язання застосовується у разі порушення строків виконання не грошового зобов'язання; розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є невірними, здійснені з помилками, а отже є підставою для відмови в позові у цій частині; для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення; доказів на підтвердження вищезазначених обставин позивачем не надано.

Господарський суд відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, визначених статтями 66, 67 ГПК України. Докази того, що невжиття заходів до забезпечення позову можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду не надані, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення заяви. Представником позивача зазначено лише те, що відповідач оголосив про проведення процедури закупівлі шляхом запиту цінових пропозицій на закупівлю послуг в галузі реклами і укладення договору за результатом проведення вищезазначеної процедури закупівлі може призвести до відсутності достатніх коштів у відповідача для виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №5011-18/17810-2012.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Національним комплексом «Експоцентр України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Експрес» (виконавець) 22.11.2010 року було укладено договір №221110/ДБ/9-5 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2010 році надати замовникові послуги з підготовки та проведення рекламних кампаній у друкованих засобах масово інформації, телебаченні та радіо, мережі Інтернет, інших медіа носіях, поліграфічному виробництву, стосовно виставки «Овочі та фрукти України-2010» та виставки-ярмарку «Щедрий Миколай-2010». Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, кількість та специфікація проведення рекламних кампаній виставки «Овочі та фрукти України-2010» та виставки-ярмарку «Щедрий Миколай-2010» строки їх проведення та інші характеристики обумовлюються сторонами в додатку до цього договору, що є його невід'ємною частиною. В зазначеному додатку діють всі основні умови цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 194 799,06 грн., у тому числі ПДВ 32 351,50 грн. та ПзР 690,05 грн.

Пунктом 3.1.2. договору передбачено, що вартість проведення кожної окремої рекламної кампанії спільно узгоджується замовником та виконавцем у вигляді додатку, що є невід'ємною частиною до договору.

У п. 3.2. договору зазначено, що ціна цього договору може бути зменшена в залежності від реальної потреби замовника в закупівлі послуг.

Розрахунки між сторонами здійснюються у формі передоплати за кожну рекламну кампанію. Виконавець не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку рекламної кампанії виставляє замовнику рахунок-фактуру на всю вартість рекламної кампанії. Замовник повинен оплатити їх протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка-фактури. Датою здійснення замовником платежу за послуги виконавця по цьому договору буде вважатися дата, вказана банком замовника у графі «Проведено банком» на платіжному дорученні на перерахування суми виконавцю (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, факти надання послуг за цим договором посвідчується актами здачі-приймання наданих послуг, що підписується сторонами.

Згідно з п. 4.5. договору, якщо протягом 15 робочих днів після направлення виконавцем замовнику акту здачі-приймання наданих послуг останній не надасть виконавцю мотивовані письмові зауваження або підписаний акт здачі-приймання наданих послуг, послуги за договором вважаються прийнятими, а акт здачі-приймання наданих послуг підписаним з боку замовника.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що надання послуг виконавцем замовнику листопад-грудень 2010 року.

У п. 6.1.3. договору зазначено, що замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з виконавцем у відповідності з умовами, викладеними у розділах 3 та 4 договору.

Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товарів (виконання робіт або надання послуг) та загальну вартість цього договору залежно від потреб у цьому замовника. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору (п. 6.2.4. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2010 року (п. 11.1. договору).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору є надання позивачем відповідачеві послуг з підготовки та проведення рекламних кампаній у друкованих засобах масово інформації, телебаченні та радіо, мережі Інтернет, інших медіа носіях, поліграфічному виробництву, стосовно виставки «Овочі та фрукти України-2010» та виставки-ярмарку «Щедрий Миколай-2010».

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, кількість та специфікація проведення рекламних кампаній виставки «Овочі та фрукти України-2010» та виставки-ярмарку «Щедрий Миколай-2010» строки їх проведення та інші характеристики обумовлюються сторонами в додатку до цього договору, що є його невід'ємною частиною. В зазначеному додатку діють всі основні умови цього договору.

Пунктом 3.1.2. договору передбачено, що вартість проведення кожної окремої рекламної кампанії спільно узгоджується замовником та виконавцем у вигляді додатку, що є невід'ємною частиною до договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що надання послуг виконавцем замовнику листопад-грудень 2010 року.

На виконання пунктів 1.2. та 3.2. договору, між сторонами було укладено наступні додаткові угоди до договору:

- додаток №1 до договору, згідно якого виконавець надає послуги замовнику з проведення рекламної кампанії вартістю 52 550,77 грн.;

- додаток №2 до договору, згідно якого виконавець надає послуги замовнику з виготовлення рекламних плакатів в кількості 12 шт., вартістю 4 524,00 грн.;

- додаток №3 до договору, у якому сторони погодили умови розміщення рекламних матеріалів виставки «Овочі та фрукти-2010» у ділових виданнях, та затвердили вартість проведення рекламної кампанії у розмірі 22 345,00 грн.;

- додаток №4 до договору, у якому сторони погодили умови розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет до виставки «Овочі та фрукти України - 2010» та виставки-ярмарку «Щедрий Миколай-2010», та затвердили вартість проведення рекламної кампанії у розмірі 9 763,90 грн.;

- додаток №5 до договору, у якому сторони погодили умови розміщення рекламних матеріалів у спеціалізованих виданнях до виставки «Овочі та фрукти України-2012» та виставки-ярмарку «Щедрий Миколай-2010», та затвердили вартість розміщення рекламних матеріалів у розмірі 12 388,42 грн.;

- додаток №6 до договору, у якому сторони погодили умови розміщення рекламних матеріалів стосовно виставки «Овочі та фрукти України-2010» на радіостанції «Радіо Алла», та затвердили вартість розміщення рекламних матеріалів у розмірі 5 485,69 грн.;

- додаток №7 до договору, у якому сторони погодили умови виготовлення аудіо ролика до виставки «Овочі та фрукти України-2010», та затвердили вартість виготовлення ролика в розмірі 550,00 грн.;

- додаток №8 до договору, у якому сторони погодили умови розміщення рекламних матеріалів стосовно виставки «Щедрий Миколай-2010» на радіостанції «Радіо Алла», та затвердили вартість у розмірі 3 470,00 грн.

Загальна вартість послуг згідно з вищенаведеними додатками складає 111 078,18 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору, факти надання послуг за цим договором посвідчується актами здачі-приймання наданих послуг, що підписується сторонами.

Згідно з п. 4.5. договору, якщо протягом 15 робочих днів після направлення виконавцем замовнику акту здачі-приймання наданих послуг останній не надасть виконавцю мотивовані письмові зауваження або підписаний акт здачі-приймання наданих послуг, послуги за договором вважаються прийнятими, а акт здачі-приймання наданих послуг підписаним з боку замовника.

Позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: №М1227/07 від 27.12.2010 року на суму 3 470,40 грн., №М1227/03 від 27.12.2010 року на суму 22 345,00 грн., №М1227/08 від 27.12.2010 року на суму 5 485,69 грн., №М1227/02 від 27.12.2010 року на суму 52 550,77 грн., №М1227/04 від 27.12.2010 року на суму 9 763,90 грн., №М1227/06від 27.12.2010 року на суму 550,00 грн., №М1227/05 від 27.12.2010 року, а також видатковою накладною №М122701 на суму 4 524,00 грн.

Згідно з частиною 5 статті 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У п. 6.1.3. договору зазначено, що замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з виконавцем у відповідності з умовами, викладеними у розділах 3 та 4 договору.

Розрахунки між сторонами здійснюються у формі передоплати за кожну рекламну кампанію. Виконавець не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку рекламної кампанії виставляє замовнику рахунок-фактуру на всю вартість рекламної кампанії. Замовник повинен оплатити їх протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка-фактури. Датою здійснення замовником платежу за послуги виконавця по цьому договору буде вважатися дата, вказана банком замовника у графі «Проведено банком» на платіжному дорученні на перерахування суми виконавцю (п. 4.1. договору).

Матеріали справи містять наступні рахунки-фактури: №М-1126 від 29.11.2010 року на суму 550,00 грн., №М-1127 від 29.11.2010 року на суму 5 485,69 грн., №М -1128 від 29.11.2010 року на суму 3 470,40 грн., №М-1206 від 06.12.2010 року на суму 12 388,42 грн., №М-1208 від 08.12.2010 року на суму 52 550,77 грн., №М-1215 від 15.12.2010 року на суму 22 345,00 грн., №М-1220 від 16.12.2010 року на суму 9 763,90 грн., №М-1207 від 08.12 2010 року на суму 4 542,00 грн.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою відповідач оплатив послуги, надані позивачем, частково, в сумі 74 078,19 грн.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 36 999,99 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 38 438,36 грн. пені і 7 775,47 грн. штрафу.

Як вже зазначалося, неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язався, що передбачено Цивільним кодексом України.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Умовами договору №221110/ДБ/9-5 від 22.11.2010 року не передбачено нарахування пені за несвоєчасне здійснення оплати відповідачем (замовником) послуг.

Матеріали справи не містять такого правочину і відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення.

Що стосується застосування положень статті 231 Господарського кодексу України, то застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Саме на вищевикладене звертає увагу Вищий господарський суд України у листі від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», а також Верховний Суд України у листі від 01.04.2012 року «Про висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами перегляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-1011 роки».

В даному випадку мало місце прострочення грошового зобов'язався, тому положення статті 231 ГПК України не можуть бути застосованими.

Також позивач просить стягнути з відповідача 83 720,88 грн. збитків (втрачена вигода) на тій підставі, що відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору становить 194 799,06 грн., реально замовником було погоджено послуг лише на 111 078,18 грн., таким чином замовник не виконав взяті на себе зобов'язання за договором і в односторонньому порядку зменшив кошторис на послуги.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 194 799,06 грн., у тому числі ПДВ 32 351,50 грн. та ПзР 690,05 грн.

Пунктом 3.1.2. договору передбачено, що вартість проведення кожної окремої рекламної кампанії спільно узгоджується замовником та виконавцем у вигляді додатку, що є невід'ємною частиною до договору.

У п. 3.2. договору зазначено, що ціна цього договору може бути зменшена в залежності від реальної потреби замовника в закупівлі послуг.

Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товарів (виконання робіт або надання послуг) та загальну вартість цього договору залежно від потреб у цьому замовника. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору (п. 6.2.4. договору).

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У частині 1 статті 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності з вимогами п. 4 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач просить стягнути з відповідача саме втрачену вигоду, на яку сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Предметом спору є стягнення з відповідача 36 999,99 грн. заборгованості. В даному випадку, виходячи зі змісту статті 225 Господарського кодексу України, втраченою вигодою могла б бути та сума, на яку міг би розраховувати позивач при належному виконанні саме цієї частини зобов'язання.

Можливе невиконання іншої частини договору, що стосується неукладення додаткової угоди до нього у випадку зменшення обсягу необхідних замовникові послуг не є предметом даного спору, а тому збитки, які виникають від такого невиконання не можуть стягуватися при розгляді справи №5011-18/17810-2012.

Позивач повинен довести, що він поніс збитки внаслідок несплати відповідачем 36 999,99 грн. заборгованості і надати суду докази, які б підтверджували розмір збитків, причинний зв'язок між неправомірною поведінкою відповідача та виникненням таких збитків.

Вказаних доказів позивач суду не надав, а тому господарський суд відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 825,87 грн. інфляційних втрат і 3 159,34 грн. трьох процентів річних.

Відповідач у своєму доповненні до відзиві зазначив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, зважаючи на те, що заборгованість за договором не була сталою і позивач невірно зазначив кількість днів у році.

Зважаючи на вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне здійснити перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Розрахунки між сторонами здійснюються у формі передоплати за кожну рекламну кампанію. Виконавець не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку рекламної кампанії виставляє замовнику рахунок-фактуру на всю вартість рекламної кампанії. Замовник повинен оплатити їх протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка-фактури. Датою здійснення замовником платежу за послуги виконавця по цьому договору буде вважатися дата, вказана банком замовника у графі «Проведено банком» на платіжному дорученні на перерахування суми виконавцю (п. 4.1. договору).

Матеріали справи не містять доказів того, коли саме направлявся кожен рахунок-фактура, однак містять претензію №1 вих. №Ю2310/1 від 23.10.2012 року, до якої додано докази отримання відповідачем рахунків-фактур 30.10.2012 року.

Також позивач зазначив інформацію, коли саме і в якому розмірі вказані рахунки-фактури оплачувалися відповідачем. Часткова оплата здійснювалася ще у 2011 році.

Виходячи з того, що позивач не надав суду доказів того, коли кожен окремий рахунок-фактура був отриманий відповідачем, господарський суд не має можливості встановити період прострочення заборгованості і, відповідно, відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох відсотків річних з простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Експрес» такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного комплексу «Експоцентр України» (інд. 03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 21710384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Експрес» (інд. 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 47, код ЄДРПОУ 33151834) 36 999 (тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. заборгованості, 740 (сімсот сорок) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 04.03.2013 р.