Рішення

від 28.02.2013 по справі 5010/1646/2012-3/105

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 р. Справа № 5010/1646/2012-3/105

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд",

вул. Дегтярівська, б. 25/1, м. Київ,04119

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС",

вул. Крайківського, 2, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення 6 965 899 грн.86 коп. заборгованості за договором підряду

№ 0816/11 від 16.08.11р.

за участю представників сторін:

Від позивача: представники не з'явилися

Від відповідача: Лукач С.І. - представник, (довіреність № б/н від 15.01.2013)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" заявило позовну вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення 6 965 899 грн. 86 коп. заборгованості за договором підряду № 0816/11 від 16 серпня 2011 року, з них: 5 548 796 грн. 00 коп. - за виконані роботи і матеріали, 998 782 грн. 28 коп. - пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань, 178 321 грн. 58 коп. - трьох процентів річних, 240 000 грн. 00 коп. - витрат на юридичну підтримку.

Ухвалою суду від 28.12.12 порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 17.01.13. В судовому засіданні 17.01.13 судом було оголошено перерву до 05.02.13. Ухвалою суду від 05.02.13 відкладено розгляд справи на 18.02.13 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів. В судовому засіданні 18.02.13 судом було оголошено перерву до 28.02.13.

В судове засідання 28.02.13 представник позивача не з'явився, надіслав суду телеграму (вх. № 3509/13 від 27.02.13) з проханням відкласти розгляд справи на 05.03.13 у зв'язку із захворюванням представника позивача. Представник відповідача проти позову заперечив згідно поданого відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В спірному випадку позовна заява надійшла до господарського суду Івано-Франківської області 27.12.12. Прохання позивача відкласти розгляд справи на 05.03.13 потребує наявності відповідного клопотання про подовження строку розгляду спору, оскільки таке відкладення перевищує встановлений законодавством строк розгляду спору. У зв'язку з тим, що таке клопотання про продовження строку розгляду спору від позивача не надійшло, суд дійшов висновку, що прохання позивача про відкладення розгляду справи на 05.03.13 не підлягає задоволенню. Крім того, таке клопотання відповідач також суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. В спірному випадку, суд вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сем Буд", як позивач по даному спору, мало забезпечити явку в судове засідання іншого представника, у зв'язку із захворюванням представника Стасюка П.Ю. на бронхіт, або ж направити суду докази того, що направлення іншого представника є неможливим через відсутність такого взагалі.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

У своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що 16 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" (надалі - відповідач) було укладено договір підряду №0816/11, в порядку та на умовах якого позивач зобов'язався за завданням відповідача на свій ризик виготовити і доставити на місце виконання робіт асфальтобетонну суміш, виконати роботи з влаштування покриття автомобільних доріг та майданчиків на території туристичного комплексу "Буковель" (надалі - роботи), а саме:

- влаштування нижнього шару асфальтобетоном крупнозернистим, щільним, типом Б, першої марки (АБ.НШ.Кр.Б.НП.1 ДСТУ Б В2.7-119-2003) товщиною 8 см в кількості 10 000 кв. м.;

- влаштування верхнього шару асфальтобетоном дрібнозернистим, щільним, типом Б, першої марки (АБ.ВШ.Дз.Щ.Б.НП.1 ДСТУ Б В.2.7-119-2003) товщиною 5 см в кількості 78 000 кв. м.

Відповідно до п. п. 3.7. договору загальна вартість робіт становила 14 069 060, 00 грн.

Умовами договору, а саме п. п. 3.10. договору, здійснення оплати робіт було визначено в такому порядку: 4 000 000 грн. в т.ч. ПДВ - попередня оплата для придбання матеріалів для виконання робіт та перебазування техніки, решту коштів, що перевищує розмір попередньої оплати, замовник сплачує підряднику протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт.

За словами позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" відповідно до умов договору підряду №0816/11 від 16.08.11 р. повністю виконало роботи з влаштування покриття автомобільних робіт та майданчиків із своїх матеріалів.

Позивач стверджує, що після виконання всіх робіт, загальна вартість становить: 12 306 452 грн. 90 коп., в тому числі: 10 948 796 грн. 00 коп. (за прийняті роботи та матеріали) та 1 357 656 грн. 90 коп. (за відправленими товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" актами та накладною). Загалом відповідач перерахував позивачу 5 400 000 грн. 00 коп.

Позивач вказує на те, що станом на 18 грудня 2012 року заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" перед товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМ БУД" за виконані роботи та матеріали складає 5 548 796 грн. 00 коп.

Позивач переконаний, що відповідно до п. п. 3.10.2 договору товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" повинно було перерахувати грошові кошти у сумі 5 548 796 грн. 00 коп. протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт. Станом на 18.11.11 р. акти та накладні на суму 10 948 796 грн. 00 коп. були підписані сторонами. Тобто у товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" зобов'язання сплатити заборгованість у сумі 5 548 796 грн. 00 коп., за твердженням позивача, виникло 24.11.11 р.

1 лютого 2012 року позивачем було направлено відповідачу претензію від 30 січня 2012 року, якою просили терміново перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості, визначеної претензією та додатками до неї.

Станом на 18 грудня 2012 року заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" перед товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМ БУД", за словами позивача, не погашена.

Відповідач, у свою чергу, наводить свої доводи та міркування щодо обставин справи у відзиві на позовну заяву (вх. № 682/13 від 16.01.13). Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилається на те, що підрядник (позивач) виконав неякісно роботи з влаштування верхнього шару асфальтобетоном дрібнозернистим, щільним, типом Б, першої марки, загальною площею 75 859 кв. м. (близько 8 км).

Відповідач стверджує, що позивач у позовних вимогах вказав, що акти та накладні за виконані підрядні роботи підписані замовником (відповідачем). Відповідач проти цього заперечує, адже вказані акти та накладні ним в дійсності не підписані і, крім того, відмовлено позивачу у прийнятті робіт, тому долучені позивачем копії, як переконує відповідач, не відповідають оригіналу.

При візуальному огляді влаштованого асфальтобетону працівниками замовника виявлена невідповідність такого асфальтобетону вимогам щодо якості (тріщини, ями та інше). У зв'язку з цим вимірювальною лабораторією ПП "Автомагістраль" проведено випробування асфальтобетону. Згідно протоколів випробувань відібрані зразки асфальтобетону не відповідали вимогам щодо якості передбачених відповідно до ДСТУ та договору. Також, в підтвердження своїх доводів, відповідач вказав, що відповідно до п.4.4. договору замовник має право у випадку виявлення під час приймання виконаних підрядником робіт недоліків, відмовитися від підписання Акта приймання виконаних підрядних робіт. Відповідач пояснив, що у зв'язку з тим, що вказані випробування засвідчили факт неналежного виконання робіт з влаштування асфальтобетону позивачем, ним зупинено оплату за виконаними підрядними роботами та відмовлено у підписанні актів виконаних робіт. Про таку відмову замовник повідомив підрядника листами від 15.12.2011 р. та 17.02.2012 р.

Відповідач у своєму відзиві вказав і на те, що з метою об'єктивного визначення стану влаштованого підрядником асфальтобетону, він, як замовник, пропонував визначити спільну експертну установу для повторного проведення випробувань (листи від 17.02.2012 р., від 11.04.2012 р. та від 14.05.2012 р.). Позивач, за словами відповідача, вказану пропозицію проігнорував.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" в підтвердження своїх доводів надав інформацію про те, що для проведення повторних випробувань ним було залучено асфальтобетонну установу ПКО "Політехніка" Національного університету "Львівська політехніка", протоколи і висновок якої свідчать, що асфальтобетон верхнього шару покриття автомобільної дороги с. Яблуниця - с. Поляниця не відповідає вимогам ДСТУ Б. В.2.7-119-2003.

Також, для усунення можливих сумнівів, відповідач залучив для проведення випробувань асфальтобетону, влаштованого позивачем, ще одну наукову установу - Харківський національний автомобільно-дорожній університет, який провів дослідження якості асфальтобетону на вказаній дорозі. Висновки вказаної установи свідчать, зокрема, про те, що: 1) жоден з представлених у вигляді кернів асфальтобетонів не може бути віднесений до асфальтобетону першої марки з тієї причини, що в них не міститься якісний мінеральний порошок; 2) значна кількість переформованих асфальтобетонів має водонасичення більше нормованого ДСТУ; 3) практично абсолютна більшість кернів свідчить про недостатнє ущільнення асфальтобетонних сумішей у покритті.

З огляду на вищевказані обставини, відповідач стверджує, що не оплатив неякісні підрядні роботи правомірно і просив суд у позовних вимогах позивача відмовити.

Крім того, у доповненнях до відзиву на позовну заяву (вх. № 1803/13 від 04.02.13), відповідач вказав на те, що відповідно до рекомендацій НУ "Львівська політехніка" ним було влаштовано захисне покриття по верхньому шару автомобільної дороги відповідно до ВНБ В.2.3-218-532:2007 в період серпень-грудень 2012 р. в обсязі 48 450 кв. м на суму 955 776 грн. 00 коп., тобто почав за власний рахунок вживати заходи, які, за словами відповідача, допускають можливість часткової експлуатації дороги с. Яблуниця - с. Поляниця та зменшувати збитки від неналежного виконання робіт позивачем.

Позивач проти поданого відзиву відповідача заперечує, подав суду уточнення та доповнення до позовної заяви (вх № 1821/13 від 05.02.13), в якому стверджує, що категорично не погоджується з такою позицією відповідача, вважає її безпідставною, а дії відповідача такими, що направлені на уникнення виконання своїх зобов'язань за договором підряду. Разом з тим, подав суду висновок спеціалізованого інституту УкрАвтодора - Державного дорожнього науково-дослідного інституту ім. П. Шульгіна, вважаючи при цьому, що такий висновок є підтвердженням високої якості виконаних підрядником робіт.

Відповідач проти такого уточнення заперечив, виклавши свої заперечення у поданому до суду доповненні №2 до відзиву на позов (вх. № 2672/13 від 15.02.13).

Таким чином, виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. Між сторонами дійсно виникли договірні відносини на підставі укладеного договору підряду № 0816/11 від 16 серпня 2011 року (надалі - договір).

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно умов вказаного договору позивач зобов'язався за завданням відповідача на свій ризик виготовити і доставити на місце виконання робіт асфальтобетонну суміш, виконати роботи з влаштування покриття автомобільних доріг та майданчиків на території туристичного комплексу "Буковель" (надалі - роботи), а саме:

- влаштування нижнього шару асфальтобетоном крупнозернистим, щільним, типом Б, першої марки (АБ.НШ.Кр.Б.НП.1 ДСТУ Б В2.7-119-2003) товщиною 8 см в кількості 10 000 кв. м.;

- влаштування верхнього шару асфальтобетоном дрібнозернистим, щільним, типом Б, першої марки (АБ.ВШ.Дз.Щ.Б.НП.1 ДСТУ Б В.2.7-119-2003) товщиною 5 см в кількості 78 000 кв. м.

Відповідно до п. п. 3.7. договору загальна вартість робіт становила 14 069 060, 00 грн.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до пунктів 2.6 і 2.7 договору передача виконаних робіт підрядником і їх приймання замовником здійснюється із складанням Актів приймання виконаних підрядних робіт. Приймання виконаних робіт здійснюється замовником відповідно до вимог чинного законодавства та даного договору. В актах виконаних робіт вказується кількість використаних підрядником матеріалів. Датою завершення виконання робіт за даним договором вважатиметься дата підписання сторонами останнього акта приймання виконаних підрядних робіт. Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт та податкові накладні за грудень 2011 року не підписані відповідачем з поміткою "відмовитися від підпису".

Згідно ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до п. 4.4. договору замовник має право, зокрема, у випадку виявлення під час приймання виконаних підрядником робіт недоліків, відмовитися від підписання Акта приймання виконаних підрядних робіт.

Суд вважає, що відмова відповідача від підписання актів виконаних робіт за грудень 2011 року є його правом, як замовника відповідно до договору.

Згідно п.1.3. договору розрахунок здійснюється згідно актів приймання виконаних підрядних робіт. Таким чином відмова відповідача оплачувати виконані позивачем роботи вважається судом правомірною, адже акти приймання виконаних робіт були ним не підписані.

В спірному випадку судом бралися до уваги докази, які підтверджували погану якість виконаних підрядником робіт. Такими доказами є висновки трьох установ, які проводили випробування зразків асфальтобетону автомобільної дороги с. Яблуниця - с. Поляниця, покриття якої було предметом договору підряду № 0816/11 від 16 серпня 2011 року. Вищевказані висновки вказують на те, що зразки асфальтобетону на вказаній дорозі не відповідають встановленим нормам ДСТУ.

Висновок спеціалізованого інституту УкрАвтодора - Державного дорожнього науково-дослідного інституту ім. П. Шульгіна, який подав позивач, прямо суперечить його твердженням про те, що роботи виконані якісно, адже і цей висновок містить інформацію про те, що існують певні відхилення показників проб дрібнозернистого та крупнозернистого асфальтобетонів від показників встановлених ДСТУ.

Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. З матеріалів справи вбачається, що відповідач надсилав позивачу повідомлення № 86 від 15 грудня 2011 року про відмову в прийнятті робіт згідно договору підряду № 0816/11 від 16.08.2011 року.

Частина 4 ст. 882 ЦК України вказує на те, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відмова відповідача від підписання актів приймання виконаних робіт вважається судом обгрунтованою з огляду на те, що роботи виконані підрядником неналежним чином. Враховуючи те, що акти приймання виконаних робіт не є підписаними, а виконані роботи не є якісними, що є наслідком неналежного виконання зобов'язання позивачем, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 5 548 796 грн. 00 коп. за виконані роботи і матеріали не підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення 998 782 грн. 28 коп., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно п.6.5. договору у разі порушення замовником строку оплати за виконані роботи, передбаченого п. 3.10.2. даного договору, підрядник має право стягнути із замовника, а замовник зобов'язаний за вимогою підрядника сплатити пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення. Відповідно до п.3.10.2. договору - решту коштів, що перевищує розмір попередньої оплати, замовник сплачує підряднику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт. Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання виконаних робіт за грудень 2011 року не підписані відповідачем. У зв'язку з цим, у сторін не було підстав для розрахунків за договором. Таким чином, у позивача не було підстав для нарахування пені, яка, згідно умов договору, потребувала наявності підписаних актів виконаних робіт. Отже, така вимога позивача не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 178 321 грн. 58 коп., потрібно вказати таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п.1.3. договору розрахунок здійснюється згідно актів приймання виконаних підрядних робіт. Оскільки такі акти відповідачем не були підписані, боргу як такого не було і розрахунок трьох відсотків річних не міг проводитися позивачем. В даному випадку, така вимога не може бути задоволена судом.

Також позивачем пред'явлено вимогу стягнути з відповідача 240 000 грн. 00 коп. витрат на юридичну підтримку. З цього приводу, суд вважає за правильне вказати наступне. Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при відмові в позові - на позивача.

Крім того, відповідно до п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Жодного з вищезазначених доказів про те, що позивач дійсно поніс витрати на правову допомогу у розмірі 240 000 грн. 00 коп., суд не отримав. Варто зазначити, що в силу ст.22 ГПК України, позивач мав можливість подати такі докази. Отже, така вимога не може бути задоволена судом.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про необгрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 629, 837, ч.1 ст. 853, ст. 857, ч.4,6 ст. 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМ БУД" / вул. Дегтярівська, б.25/1, м.Київ, 04119 / до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" / вул. Крайківського, 2, м. Івано-Франківськ, 76000 / - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.13

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"