Рішення

від 28.02.2013 по справі 910/26015

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26015 28.02.13

За позовомпублічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» дотовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» простягнення 59 281,53 грн. Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Висоцький Р.В. (за довіреністю)

від відповідача Чебан Т.П. (за довіреністю)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» про стягнення 59 281,53 грн. за договором № ПР 11-6/47 від 15.12.2011 р., а саме: 57 281,53 грн. пені та 1 374,77 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору № ПР 11-6/47 від 15.12.2011 р. в частині повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги, що встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. у справі № 5011-68/7118-2012 зі спору між тими ж сторонами. Три проценти річних позивачем нараховано за період, починаючи з кінцевої дати нарахування за рішенням суду до дати фактичної сплати боргу, пеню - з кінцевої дати нарахування за рішенням суду до останнього дня з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ст. 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/26015.

Відповідач надав суду відзив, у якому позовні вимоги відхилив з наступних підстав:

- метою укладення договору з позивачем було збереження результатів виконаних будівельних робіт на об'єкті «Добудова обласного психоневрологічного диспансеру м. Суми (ІІ черга)» за рахунок бюджетних коштів;

- протягом січня-липня 2012 року було відсутнє фінансування;

- компенсація витрат по забезпеченню згаданого вище об'єкта централізованим опаленням не відбулась;

- присуджені в судовому порядку до сплати суми (основний борг, пеня, три проценти, інфляційні) відповідачем не сплачені;

- позивачем невірно застосовано норму Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території»;

- нараховані санкції є надмірно великими, порівняно зі збитками позивача.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2011 р. між сторонами було укладено договір № ПР 11-6/47 про надання послуг з централізованого опалення (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов'язується надавати відповідачу (споживачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. у справі № 5011-68/7118-2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» про стягнення грошових коштів за договором № ПР 11-6/47 від 15.12.2011 р. позов було задоволено повністю (80 600,12 грн. основного боргу, 15 591,26 грн. пені, 256,28 грн. трьох процентів річних та 191,58 грн. інфляційних).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно зі ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Отже, згадана вище постанова набрала законної сили 04.10.2012 р., факти, встановлені в ній, доводити не треба.

У постанові апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за січень та лютий 2012 року становить 80 600,12 грн.. Інфляційні, пеню та три проценти річних за порушення відповідачем зобов'язання по оплаті послуг за січень 2012 року стягнута за період з 11.02.2012 р. по 01.04.2012 р.; за лютий 2012 року - з 11.03.2012 р. по 01.04.2012 р.

Суду надано докази сплати відповідачем 25.09.2012 р. 30 391,80 грн. основного боргу за лютий 2012 року, а також 13.11.2012 р. 50 208,32 грн. основного боргу за січень 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті наданих позивачем за договором послуг належним чином підтверджений.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території» за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги передбачено обов'язок сплати суб'єктами підприємницької діяльності пені в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 15 договору № ПР 11-6/47 про надання послуг з централізованого опалення від 15.12.2011 р. за несвоєчасне внесення плати споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі 0,5% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що є не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Суд перевірив розрахунок пені позивача та дійшов висновку, що останній відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам Договору. При здійсненні розрахунку позивачем враховано вимоги, встановлені статтею 232 Господарського кодексу України (нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 57 906,76 грн. пред'явлено правомірно.

У той же час, суд вважає за необхідне скористатися правом, передбаченим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, до 10 000,00 грн.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом враховано ступінь виконання відповідачем постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. у справі № 5011-68/7118-2012 на момент розгляду даної справи в суді. Зокрема, стороною було повністю сплачено, присуджені до стягнення суми (80 600,12 грн. основного боргу, 15 591, 26 грн. пені, 256,28 грн. трьох процентів річних та 191,58 грн. інфляційних).

Крім того, суд бере до уваги специфіку об'єкту будівництва, на збереження якого було спрямовано укладення договору про теплопостачання, а саме: добудова обласного психоневрологічного диспансеру м. Суми (ІІ черга) за рахунок бюджетних коштів, а також твердження відповідача про відсутність відповідного фінансування.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо невірного застосування при здійсненні розрахунків відповідачем Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території», оскільки зазначені обставини були предметом дослідження під час розгляду справи № 5011-68/7118-2012 та судом апеляційної інстанції встановлено правомірність здійснення нарахування пені позивачем на підставі вказаного законодавчого акту.

Також, позивачем заявлено до стягнення три проценти річних за користування грошовими коштами в розмірі 1 374,77 грн.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене вище, суд визнає за позивачем право на отримання компенсації від відповідача за користування утриманими грошовими коштами до моменту виконання згаданого вище рішення суду.

Суд перевірив розрахунок процентів за користування грошовими коштами та визнав останній таким, що відповідає дійсності. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 1 374,77 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та на законних підставах заявлено до стягнення 57 906,76 грн. пені та 1 374,77 грн. трьох процентів річних. У той же час, враховуючи те, що суд скористався наданим йому чинним законодавством правом та зменшив розмір пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково (10 000 грн. пені та 1 374,77 грн. трьох процентів річних). В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в сумі 1 609,50 грн., оскільки спір виник внаслідок непрвомріних дій останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» (03680, м. Київ, вул. Горького, 51, к. 1115, код 35380551) на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) 10 000 (десять тисяч) грн. пені, 1 374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 77 коп. трьох процентів річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова