Постанова

від 21.02.2013 по справі 2а-17924/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2013 року 14:17 № 2а-17924/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Інституту соціології Національної академії наук України «Центр досліджень соціальної реклами»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Дочірнє підприємство Інституту соціології Національної академії наук України «Центр досліджень соціальної реклами» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2012р. № 0013682202.

Ухвалою суду від 25 січня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. п. 7.2.3. п 7.2., п. п. 7.2.6. п 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість . На думку позивача висновки, викладені в акті не відповідають нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення - рішення, винесене за наслідками даного акту є незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки підприємства було встановлено заниження податку на додану вартість у зв'язку з декларуванням сум податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених в порушення вимог діючого законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Інституту соціології Національної академії наук України «Центр досліджень соціальної реклами» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 20.11.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 20.11.2012р., за результатами якої складено акт від 20.11.2012р. №1043/2202/23743330.

Перевіркою встановлено порушення п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., що призвело до завищення задекларованих показників податкового кредиту за липень 2010 року у сумі 11 627 грн.

Підставами для таких висновків стали обставини того, що контрагент позивача - ТОВ «Прайм Продакшн ТВ», код за ЄДРПОУ 34185911, не задекларував свої податкові зобов'язання по взаєморозрахункам з позивачем, згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів», а також те, що свідоцтво платника ПДВ контрагента анульовано 03.09.2010 року, декларація контрагента з ПДВ за липень 2010 року має статус «Недійсна».

Як вбачається з акту перевірки та заперечень проти позову, відповідач звернув увагу на п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р, відповідно до якого податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця. Враховуючи наведене відповідач прийшов до висновку про те, що право на податковий кредит виникає у покупця в момент виникнення податкового зобов'язання продавця. Оскільки підтвердити включення до податкових зобов'язань ТОВ «Прайм Продакшн ТВ» у липні 2010 року сум ПДВ, отриманих від позивача, не є можливим, право на податковий кредит у позивача, відсутнє.

Враховуючи наведені висновки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012р. № 0013682202, яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 874,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 3 247,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством Інституту соціології Національної академії наук України «Центр досліджень соціальної реклами» та ТОВ «Прайм Продакшн ТВ» 09.06.2010р. укладені договори № 7/06, № 8/06, № 9/06 на проведення соціологічних досліджень.

В підтвердження виконання зазначених договорів між їх сторонами були підписані акти здачі-приймання послуг та виписані на адресу позивача податкові накладні.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168.

Доводи відповідача про протилежне суд не бере до уваги, оскільки ознака декларування контрагентом-продавцем сум податкового зобов'язання у зв'язку з продажем товарів, робіт чи послуг, не має відношення до правильності оформлення податкової накладної.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Прайм Продакшн ТВ» було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, з Реєстру виключене не було, а отже мало право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Суд звертає увагу на те, що податковим органом не заперечується реальність наданих послуг від ТОВ «Прайм Продакшн ТВ» . Неправомірність задекларованих позивачем сум податкового кредиту, на думку відповідача, полягає в тому, що його контрагент не задекларував податкові зобов'язання у зв'язку з оплатою наданих послуг. Оскільки законодавство не передбачає взаємозв'язку права на податковий кредит з ПДВ покупця з обставиною декларування податкового зобов'язання з ПДВ продавця, то вказані висновки податкового органу є необґрунтованими.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств", передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено відсутність правових підстав для включення сум ПДВ платника податку - позивача за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Прайм Продакшн ТВ» до складу податкового кредиту.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від від 06.12.2012р. № 0013682202.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 28 лютого 2013р.