Рішення

від 19.02.2013 по справі 905/251/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.13 р. Справа № 905/251/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фирма «ЮГ», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група», Донецьк

про стягнення 89995,03грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Курочкін С.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фирма «ЮГ», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група», Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 89995,03грн., з яких за оренду приміщення - 67592,34грн., за відшкодування витрат за електроенергію - 22402,69грн.,

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення №264-03/11 від 19.11.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та компенсувати витрати за користування електроенергією та комунальними послугами, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 67592,34грн. та 22402,69грн. по витратам за користування електричною енергією.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання позивача справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фирма «ЮГ» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група» (Орендар) 19 листопада 2011р. було укладено договір №264-03/11 оренди нежитлових приміщень, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове складське приміщення (морозильну камеру) загальною площею 141,4кв.м., що знаходиться за адресою: м. Макіївка, вул. Чукотська, термінал «Кіровський».

Згідно п.2.1. договору передача орендодавцем майна орендарю в оренду оформлюється шляхом складання та підписання сторонами акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною його частиною в якості додатку до договору.

Відповідно до п.3.1.-3.2 договору сторони встановили, що розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць. Орендна плата за один розрахунковий період встановлена у розмірі 70грн. за 1 кв.м., в т.ч. ПДВ.

За приписами п.3.4. договору загальна сума орендної плати за один розрахунковий період складає 9872,80грн. у т.ч. ПДВ. Загальна сума орендної плати буде сплачуватися орендарем щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця, що передує розрахунковому, на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем. Орендна плата сплачується орендарем по день фактичної здачі об'єкту оренди за актом приймання-передачі.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що відшкодування за електроенергію та комунальні послуги здійснюється орендарем окремо не пізніше 15-го числа наступного за поточним місяцем, на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до п.4.2.2. договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі, платежі зазначені в п.3.6. договору та прийняти до згоди зміни встановлені п.3.7. та п.3.8. даного договору.

Даний договір діє з моменту підписання до 31.12.2012р. (п.6.1. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 19.11.2011р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове складське приміщення (морозильну камеру), загальною площею 141,4кв.м., що знаходиться за адресою: м. Макіївка, вул. Чукотського, термінал «Кіровський». Акт приймання-передачі підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

23 січня 2012р. між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень від 19.11.2011р., відповідно до якої сторони збільшили площу орендованих приміщень та відповідно до п.1.1. додаткової угоди орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв нежитлове складське приміщення (морозильну камеру) загальною площею 185,12кв.м. та офісне приміщення загальною площею 12,00кв.м., за адресою.: м. Макіївка, вул. Чукотська, термінал «Кіровський».

Пункт 3.2. договору сторони також виклали в новій редакції та зазначили, що орендна плата за один розрахунковий період складає: за морозильні камери - 70,00грн. за 1 кв.м., у т.ч. ПДВ, за нежитлове приміщення (офіс) - 30,00грн. за 1 кв.м., у т.ч. ПДВ. Загальна сума орендної плати за один розрахунковий період складає 13318,40грн., у т.ч. ПДВ. (п. 3. додаткової угоди).

Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

До укладеної додаткової угоди 23.01.2012р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення (морозильну камеру) загальною площею 44,8кв.м. та офісне приміщення загальною площею 12,00кв.м., що знаходиться за адресою: м. Макіївка, вул. Чукотська, термінал «Кіровський». Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою від 30.06.2012р. сторони розірвали договір оренди нежитлових приміщень від 01.11.2011р. з моменту підписання даної додаткової угоди. Того ж дня між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкту оренду, відповідно до якого орендар повернув орендодавцеві об'єкт оренди.

Між сторонами, на підставі укладеного договору оренди були складені та підписані акти приймання-передачі виконаних робіт за період з листопада 2011р. по червень 2012р., відповідно до яких сторони підтвердили, що орендодавець надав, а орендар прийняв послуги з оренди приміщення всього на загальну суму 91287,06грн. та послуги з відшкодування витрат на електроенергію на загальну суму 23979,17грн.

За твердженням позивача надані послуги з оренди приміщення та послуги з відшкодування витрат на електроенергію відповідачем були сплачені частково в сумі 25271,20грн.

Між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив, що станом на 01.07.2012р. за ним обліковується заборгованість в сумі 89995,03грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 89995,03грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.5 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати та відшкодування витрат за електроенергію, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі та за відшкодування витрат за електроенергію.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди нежитлових приміщень №264-03/11 від 19.11.2011р. належним чином не виконав, орендну плату та плату за відшкодування витрат за електроенергію у період з листопада 2011р. по червень 2012р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість, а саме: за орендні платежі у розмірі 67592,34грн., за відшкодування витрат за електроенергію в сумі 22402,69грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того наявну заборгованість у загальній сумі 89995,03грн. відповідач повність підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2012р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 67592,34грн. та за відшкодування витрат за електроенергію в сумі 22402,69грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625- 627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фирма «ЮГ», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група», Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 89995,03грн., з яких за оренду приміщення - 67592,34грн., за відшкодування витрат за електроенергію - 22402,69грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна логістична група» (83048, м. Донецьк, пр-т Титова, б.8-Б, код ЄДРПОУ 36252523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фирма «ЮГ» (83100, м. Донецьк, бул. Шевченко, б. 6-Б, код ЄДРПОУ 13488368) заборгованість в сумі 89995,03грн., з яких за оренду приміщення - 67592,34грн., за відшкодування витрат за електроенергію - 22402,69грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1799,90грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.02.2013р.

Суддя Тоцький С.В.