Ухвала

від 27.02.2013 по справі 2406/2-748/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів Перепелюк І.Б., Яремка В.В.

секретар Балацька-Геряк О.П.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання майна спільним сумісним подружжя та визначення часток у спільному майні подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, земельних ділянок, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення часток у спільному майні подружжя, про поділ житлового будинку, земельних ділянок площею 0,1584 га та 0,1584 га , які розташовані у смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області по АДРЕСА_1.

Посилався на те, що за час спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_3, який було зареєстрований 29 вересня 1977 року, вони набули спільне майно, яке складається з будинковолодіння та двох земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1, в смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області.

Зазначав, що на початку 2011 року ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_1 подарувати житловий будинок та належні до нього споруди їх сину ОСОБА_5

01 вересня 2011 року ним було подано заяву на ім'я приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про згоду на дарування спірного майна, яке було подаровано ОСОБА_3 синові ОСОБА_5 12 вересня 2012 року. Вказував на те, що заяву про згоду ОСОБА_3 на дарування придбаного ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі майна їх сину

№22ц-56/2013 рік Головуючий у 1 інстанції Масюк Л.О.

Категорія 21/46 Доповідач Чупікова В.В.

ОСОБА_5 вчинив під впливом обману. Обставини, які склалися до дати укладення оспорюваного договору дарування житлового будинку, зокрема умови підписання ним заяви від 01.09.2011 р. про згоду на дарування нерухомого майна, а також враховуючи те, що за цим договором порушуються його права, на старості років остаточно втрачає свою власність (єдине житло), позбавляється права проживати у своєму будинку та набуває статус бомжа (бродяги), то зміст цього правочину суперечить моральним засадам суспільства.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 7 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання майна спільним сумісним подружжя та визначення часток у спільному майні подружжя, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених в ній. Позивач ОСОБА_5 визнав ту обставину, що на час його вселення після реєстрації шлюбу до відповідачки ОСОБА_3 будинок був уже збудований, він особисто здійснював реконструкції та ремонт літньої кухні та інших господарських будівель в будинковолодінні.

Відповідачка ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. В судовому засіданні пояснили, що на момент реєстрації шлюбу та вселення позивача будинок та всі господарські споруди в будинковолодінні були збудовані батьком відповідачки, позивач приймав участь у ремонті літньої кухні і то після укладення оспореного ним договору дарування, пояснили, що позивач добровільно перейшов на інше місце проживання ще до укладення договору дарування.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як убачається з тексту позовної заяви та пояснень позивача в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції, останній заявив позов про визнання договору дарування житлового будинку з підстав обману, з підстав порушення його прав, визначених законом, та з тих підстав, що договір суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. ст.215, 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 230 ЦК України визначено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення: щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

По справі встановлено, що між сторонами зареєстровано шлюб 29.09.1977 року, позивач почав постійно проживати в будинку АДРЕСА_1 з 24.02.1983 року(а.с.6, 20).

Свідоцтвом про право особистої власності на будинок, відповіддю виконавчого комітету Лужанської селищної ради № 31 від 20.01.2012 року на запит адвоката позивача встановлено, що 04.04.1988 року відповідачці ОСОБА_3 видано свідоцтво про право особистої власності на спірний жилий будинок, попереднім його власником будинку був батько відповідачки (а.с.10,11).

Крім цього, позивач ОСОБА_1 визнав ту обставину, що на час одруження та його вселення до відповідачки жилий будинок був збудований.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апелянта, що жилий будинок, який є предметом договору дарування від 12.09.2011 року, набутий ним та відповідачкою в період шлюбу є безпідставними та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

21.02.2011 року позивач ОСОБА_1 знявся з реєстрації місця проживання за адресою по АДРЕСА_1 та перейшов постійно проживати в АДРЕСА_2(а.с.6).

01.09.2011 року позивач ОСОБА_1 надав нотаріально посвідчену згоду на дарування дружиною ОСОБА_3 сину ОСОБА_5 житлового будинку та двох земельних ділянок(а.с.8).

12 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5,, зі згоди ОСОБА_1, було укладено договір дарування житлового будинку згідно умов якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_5, прийняв житловий будинку, що знаходиться в по АДРЕСА_1 Кіцманського району Чернівецької області. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_6.(а.с.12).

З врахуванням обставин, що позивач визнав, що будинок, який є предметом договору дарування, був збудований ще до його шлюбу з відповідачкою ОСОБА_3, що на час укладення договору дарування позивач мав інше постійне місце проживання, що за умовами вказаного договору останній не позбавлявся права на проживання у спірному будинку, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що оспорений ним договір порушує його права, визначені законом, та суперечить моральним засадам суспільства.

Також є правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами введення його відповідачами в оману при укладанні договору дарування та щодо відмови в позові у частині визнання будинку спільним сумісним майном подружжя, визначення часток у спільному майні подружжя.

Стаття 61 СК України в редакції, яка діяла станом на квітень 2009 року, на час приватизації спірних земельних ділянок, не відносила до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя земельні ділянки, які набуті безоплатно у власність одним із подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. А тому висновок суду першої інстанції, що земельні ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 73225 5 5 4 00:02:002:0911, та площею 1,1584 га, кадастровий номер 7322555400:01:003:0404 не є спільним майном подружжя та не підлягають поділу також є правильним.

Крім цього, з пояснень відповідачки ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції вбачається, що земельні ділянки, які належать їй на праві власності в порядку приватизації в квітні 2009 року(а.с.98-103), були подаровані відповідачу ОСОБА_5 на підставі інших договорів дарування, які позивач не оспорював.

Вказані пояснення підтверджуються текстом договору на а.с.12 та не спростовані позивачем ОСОБА_1

З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 належими та допустимими доказами не довів обґрунтованість позовних вимог щодо визнання договору дарування від 12.09.2011 року недійсним, щодо визнання жилого будинку з господарськими спорудами, земельних ділянок площею 0,1500 га та 0,1584 га, які розташовані у смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області по АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, та щодо реального поділу вказаних об'єктів нерухомості. Тому суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні його позовних вимог.

Із змісту рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2012 року вбачається, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючиcь ст.ст. 209, 218, 308 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: