Постанова

від 04.03.2013 по справі 804/2525/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 р. Справа № 804/2525/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Власенко Т.В. Кравцов В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Підприємства Дніпропетровської облспоживспілки "Личківське звірогосподарство" до Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення № 22 від 30.11.2012 року

ВСТАНОВИВ:

14.02.2013 року Підприємство Дніпропетровської облспоживспілки «Личківське звірогосподарство» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду в Магдалинівському районі Дніпропетровської області № 22 від 30.11.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що норми закону, які були застосовані відповідачем при прийнятті зазначеного рішення, а саме п.4 ч.9 ст.106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), втратили чинність відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI)

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог зазначаючи, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (діла - Закон № 2464-VI), що набрав чинності з 1 січня 2011 року, останній має право нараховувати штрафні санкції за порушення Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і після 01.01.2011 року.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Підприємство Дніпропетровської облспоживспілки «Личківське звірогосподарство» (код ЄДРПОУ 01735867) зареєстроване в УПФУ в Магдалинівському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

30.10.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області складено Акт №69 про результати планової перевірки Підприємства Дніпропетровської облспоживспілки «Личківське звірогосподарство» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою, яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 до 01.10.2012 року, яким встановлено порушення пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

За результатами вищезазначеного Акту винесено Рішення №22 від 30 листопада 2012 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у 2007 році.

Так, вищезазначеним рішенням до Підприємства Дніпропетровської облспоживспілки «Личківське звірогосподарство» застосовано фінансову санкцію на суму 4893грн. 24коп.

Суд, звертає увагу на те, що пункт 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі якого до позивача були застосовані штрафні санкції, втратив чинність 01.01.2011 року на підставі пункту 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VI.

До 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV.

Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що управління ПФУ протиправно винесло рішення №22 від 30.11.2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки особи здійснюється на підставі норм законодавства, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені особою порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення органами Пенсійного фонду України відповідних рішень про накладення штрафу.

Таку ж позицію займає Верховний суд України в постанові від 20 листопада 2012 року по справі № 21-367а12 (номер у ЄДРСР 27996302).

Отже, з'ясувавши обставини справи, оцінивши всі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Підприємства Дніпропетровської облспоживспілки «Личківське звірогосподарство» до управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення №22 від 30.11.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області №22 від 30.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Підприємства Дніпропетровської облспоживспілки «Личківське звірогосподарство» судові витрати у розмірі 114грн. 71коп. (сто чотирнадцять гривень 71коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 березня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 04.03.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін