Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а/0570/15206/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15206/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 49 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Можарової З.М. (довіреність від 05.11.2011 року), відповідача - Леонова І.Е. (довіреність від 15.03.2012 року № 176/10/10-013), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Енерго» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 року № 0000672341 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 546,00 грн. та № 0000682341 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 203 446,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексім-Енерго» (далі - ТОВ «Ексім-Енерго», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 року № 0000672341 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 546,00 грн. та № 0000682341 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 203 446,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними висновки відповідача в акті перевірки від 19.10.2012 року № 2715/22-313/37135030 щодо встановлення порушення підприємством податкового законодавства у зв'язку з визнанням нікчемним правочину від 01.06.2011 року № 01/06-2-1, укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Внешпромімпорт» (ТОВ «Внешпромімпорт»), оскільки такі висновки ґрунтуються тільки на підставі акту Макіївської ОДПІ про проведення перевірки ТОВ «Внешпромімпорт». Позивач вказує на те, що в ході проведення перевірки перевіряючим надані документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують законне та фактичне проведення господарської діяльності з контрагентом на придбання паливно-мастильних матеріалів згідно з зазначеним правочином, а отже висновок відповідача про нікчемність правочину є безпідставним та неправомірним.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі і скасувати спірне рішення відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки від 19.10.2012 року № 2715/22-313/37135030 щодо визнання нікчемним правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Внешпромімпорт» зроблені відповідачем на підставі отриманої інформації від Макіївської ОДПІ щодо визнання нікчемними правочини, вчинені ТОВ «Внешпромімпорт». Відповідач вважає прийняті спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, а тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.11.2012 року запис про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Енерго» проведена 26.05.2010 року, ідентифікаційний код - 37135030, місцезнаходження - 83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, буд. 1. Згідно довідки про взяття на облік платників податків від 12.10.2011 року № 613 ТОВ «Ексім-Енерго» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька з 27.05.2010 року № 20781.

Види діяльності згідно КВЕД (кваліфікація видів економічної діяльності), які зареєстровані ТОВ «Ексім-Енерго»: «05.10 Добування кам'яного вугілля», «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», «33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування», «43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику», «41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель».

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 10.10.2012 року по 16.10.2012 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Ексім-Енерго» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Внешпромімпорт» (ЄДРПОУ 35637695) та подальшої реалізації ТМЦ, робіт (послуг), отриманих від ТОВ «Внешпромімпорт», про що складений акт перевірки від 19.10.2012 року № 2715/22-313/37135030 (далі - акт перевірки № 2715).

Підставою для проведення зазначеної перевірки став отриманий від Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Макіївська ОДПІ) акт позапланової перевірки ТОВ «Внешпромімпорт» від 20.02.2012 року № 795/15/35637695.

Так, Макіївською ОДПІ проведена зустрічна звірка ТОВ «Внешпромімпорт» щодо господарських операцій придбання товарів у ПП «Адітум Маркет» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за період квітень, серпень 2011 року, за висновком якого встановлено порушення ТОВ «Внешпромімпорт» вимог ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Внешпромімпорт» при придбанні та продажу товарів (послуг), а тому згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України такі правочини є нікчемними. По ланцюгу постачання покупцем товару, проданого ТОВ «Внешпромімпорт» - є ТОВ «Ексім-Енерго».

Виходячи з зазначеного у акті перевірки від 20.02.2012 року № 795/15/35637695, відповідач дійшов висновку, що в результаті порушення контрагентами ТОВ «Внешпромімпорт» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди з ТОВ «Ексім-Енерго» на постачання товару на адресу останнього, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно формування податкового кредиту ТОВ «Ексім-Енерго» по суті спрямовано на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У зв'язку з не підтвердженням факту придбання товару ТОВ «Внешпромімпорт» у ПП «Адітум Маркет», подальша його реалізація на користь ТОВ «Ексим-Енерго» відбувалась з метою штучного формування останнім валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, за висновком акту перевірки № 2715 ТОВ «Ексім-Енерго» порушено:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ексім-Енерго» при придбанні товарів у ТОВ «Внешпромімпорт»;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 87 637,00 грн., у тому числі: у серпні 2011 року на суму 87 637,00 грн.

За результатами акту перевірки № 2715 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» від 02.11.2012 року:

- за № 0000672341 форми «Р» про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 546,00 грн., у тому числі за основним платежем - 87637,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) - 21909,00 грн.;

- за № 0000682341 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 203 446,00 грн.

Право позиція позивача ґрунтується на тому, що висновки відповідача у акті перевірки № 2715 є безпідставними, оскільки у наявності є всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність здійснення правочину, у тому числі, податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом у тому числі встановлено, що між ТОВ «Внешпромімпорт» (Продавець) та ТОВ «Ексім-Енерго» укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2011 року № 01/06-2-1.

Предметом цього договору є купівля-продаж паливно-мастильних матеріалів (ПММ), а саме: бензину А-76, А-80, А-92, А-95 та дизельного палива, асортимент, кількість та вартість ПММ визначена у додатках до Договору. За умовами Договору поставка здійснюється транспортом Покупця згідно EXW (Інкотермс 2000) або транспортом Продавця. За умови поставки ПММ Продавцем, ціна ПММ включає транспортні витрати. Строк дії Договору з моменту його підписання до 31.12.2011 року.

По договору від 01.06.2011 року № 01/06-2-1 ТОВ «Ексим-Енерго» в серпні 2011 року придбано у ТОВ «Внешпромімпорт» дизельне паливо у кількості 313 811,685 л. на суму 2 704 349,64 грн., у тому числі ПДВ в сумі 450 724,94 грн.

ТОВ «Внешпромімпорт» виписано:

- податкові накладні: від 10.08.2011 року № 17 на 38000 л. на суму 328776,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54796,00 грн.); від 10.08.2011 року № 18 на 1000 л. на суму 8400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1400,00 грн.); від 15.08.2011 року № 25 на 37000 л. на суму 320124,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53354,00 грн.); від 15.08.2011 року № 26 на 37000 л. на суму 320124,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53354,00 грн.); від 15.08.2011 року № 27 на 38000 л. на суму 328776,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54796,00 грн.); від 15.08.2011 року № 28 на 38000 л. на суму 328776,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54796,00 грн.); від 15.08.2011 року № 29 на 38000 л. на суму 328776,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54796,00 грн.); від 16.08.2011 року № 72 на 37000 л. на суму 310800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 51800,00 грн.); від 19.08.2011 року № 43 на 2000 л. на суму 16800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2800,00 грн.); від 19.08.2011 року № 42 на 700 л. на суму 5880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 98,00 грн.); від 25.08.2011 року № 55 на 45159.685 л. на суму 390721,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 65120,27 грн.); від 31.08.2011 року № 69 на 1951.91 л. на суму 16396,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 2732,67 грн.).

- видаткові накладні: від 10.08.2011 року № РН-10/08-2 на 38000 л. на суму 328776,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54796,00 грн.); від 10.08.2011 року № РН-10/08-3 на 1000 л. на суму 8400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1400,00 грн.); від 15.08.11 року № РН-15/08-8 на 38000 л. на суму 328776,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54796,00 грн.); від 15.08.2011 року № РН-15/08-6 на 37000 л. на суму 320124,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53354,00 грн.); від 15.08.2011 року № РН-15/08-9 на 38000 л. на суму 328776,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54796,00 грн.); від 15.08.2011 року № РН-15/08-10 на 38000 л. на суму 328776,00 грн. (у т.ч. ПДВ 54796,00 грн.); від 15.08.2011 року № РН-15/08-7 на 37000 л. на суму 320124,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53354,00 грн.); від 16.08.2011 року № РН-16/08-6 на 37000 л. на суму 310800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 51800,00 грн.); від 19.08.2011 року № РН-19/08-5 на 2000 л. на суму 16800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2800,00 грн.); від 19.08.2011 року № РН-19/08-4 на 700 л. на суму 5880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 980,00 грн.); від 25.08.2011 року № РН-25/08 на 45159.685 л. на суму 390721,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 65120,27 грн.); від 31.08.2011 року № РН-13/08-3 на 1951.91 л. на суму 16396,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 2732,67 грн.).

Розрахунки за придбане дизельне паливо протягом серпня 2011 року Покупцем проводилися шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, що підтверджено банківськими виписками, а саме: за 18.08.2011 року на суму 311910,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 51985,00 грн.); за 15.08.2011 року на суму 1466536,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 244422,67 грн.); за 22.08.2011 року на суму 1715901,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 285983,00 грн.); за 25.08.2011 року на суму 601500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 100250,00 грн.).

До складу податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Внешпромімпорт» у податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року ТОВ «Ексім-Енерго» включено суму 450 724,94 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, складеному між ТОВ «Ексім-Енерго» та ТОВ «Внешпромімпорт», станом на 01.12.2012 року сальдо розрахунків між підприємствами по дебету становить 390 721,60 грн., по кредиту - 0,00 грн. (а.с. 1 т.2).

На придбане дизельне паливо позивач до матеріалів справи надав сертифікат відповідності та паспорт якості (а.с. 117-118 т.1).

Як слідує з пояснення представника позивача та підтверджено матеріалами справи, перевезення придбаного дизельного палива від ТОВ «Внешпромімпорт» на адресу ТОВ «Ексім-Енерго» не відбувалося, оскільки позивач уклав з Продавцем договір зберігання нафтопродуктів від 01.06.2011 року № 0106201. Фактично паливо перевозилося покупцям за договорами, укладеними позивачем з контрагентами зі складу, орендованого у «Внешпромімпорт» за договором зберігання нафтопродуктів.

За умовами договору зберігання нафтопродуктів від 01.06.2011 року № 0106201 ТОВ «Внешпромімпорт» зобов'язується за винагороду надавати ТОВ «Ексім-Енерго» послуги з приймання, сливу, зберіганню та відпуску (відвантаження) нафтопродуктів протягом строку дії цього договору. Асортимент та кількість Товару визначається в актам приймання-передачі. Вартість послуг зі зберігання встановлюються у розмірі 20 коп. (двадцять коп.), у т.ч. ПДВ за 1 літр відпущених нафтопродуктів. Строк дії договору з моменту його підписання до 31.12.2011 року, а в частині взаєморозрахунків між сторонами до повних розрахунків.

З актів приймання-зберігання вбачається приймання ТОВ «Внешпромімпорт» від ТОВ «Ексім-Енерго» на зберігання дизельного палива (а.с. 2-17).

З матеріалів справи вбачається, що дизельне паливо фактично зберігалося у ТОВ «Істок» (Зберігач), з яким ТОВ «Внешпромімпорт» (Клієнт) укладено відповідний договір від 04.04.2011 року № 0404/2011 (а.с. 152-154 т.1). За умовами цього договору вартість послуг зі зберіганню становить 50,00 грн. за одну тисячу літрів злитих нафтопродуктів за зберігання не більше одного календарного місяця. У разі, якщо нафтопродукти зберігаються більше 1-го календарного місяця, Клієнт оплачує додаткове зберігання з розрахунку 50,00 грн. (з ПДВ) за одну тисячу літрів залишених на зберігання нафтопродуктів щомісячно. Строк дії договору з моменту його підписання до 04.04.2012 року, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх виконання (а.я. 152-154 т. 1).

Листом ТОВ «Внешпроімпорт» від 21.12.2012 року № 21/12/1 підтверджено, що зберігання нафтопродуктів здійснювалось на складі нафтопродуктів, розташованому за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Тимирязєва, буд. 1 (а.с. 198 т.1).

Судом встановлено, що в подальшому придбане у ТОВ «Внешпромімпорт» паливо реалізоване контрагентам-покупцям:

- дочірньому підприємству «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча згідно договору 19.07.2011 року № 19/07/2011 року у кількості 226000 л. на суму 1977048,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 329508,00 грн.),

- товариству з обмеженою відповідальністю «Соя протеїн продукт» згідно договору від 19.07.2011 року № 19/07-2011 у кількості 37700 л. на суму 341109,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 56851,60 грн.)

- товариству з обмеженою відповідальністю «Леко-Дон» згідно договору від 01.07.2011 року № 01/07 у кількості 1951,91 л. на суму 17754,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 2959,10 грн.)

- товариству з обмеженою відповідальністю «Ново-Буд» згідно договору від 01.08.2011 року № 01-08-2011 у кількості 3000 л. на суму 27612,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4602,00 грн.).

Зазначене також підтверджується первинними документами (податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо).

При цьому, у товарно-транспортних накладних замовником визначений позивач, вантажовідправником «Внешпромімпорт», а вантажоодержувачем - відповідний покупець палива у позивача, за вказаними вище договорами.

Розрахунки за дизельне паливо Покупцями проводилися шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Ексім-Енерго, що підтверджено банківськими виписками (а.с. 22-33 т. 2).

За актами звірки взаєморозрахунків позивача з покупцями дизельного палива встановлено:

- станом на 01.12.2012 року сальдо розрахунків між позивачем з ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча по дебету становить 0,00 грн., по кредиту - 0,00 грн. (а.с. 18 т.2),

- станом на 01.12.2012 року сальдо розрахунків між позивачем з ТОВ «Леко-Дон» по дебету становить 15,38 грн., по кредиту - 15,38 грн. (а.с. 19 т.2),

- станом на 01.12.2012 року сальдо розрахунків між позивачем з ТОВ «Соя протеїн продукт» по дебету становить 0,00 грн., по кредиту - 0,00 грн. (а.с. 20 т.2),

- станом на 01.12.2012 року сальдо розрахунків між позивачем з ТОВ «Ново-Буд» по дебету становить 0,00 грн., по кредиту - 0,00 грн. (а.с. 21 т.2).

Відвантаження дизельного палива відбувалося за рахунок покупців. Зокрема, в матеріалах справи вбачається, що одним з перевізником товару було товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова-інвестиційна група «Трансконтиненталь» (ЄДРПОУ 35831718), який має ліцензію серії АГ № 591965, видану Міністерством транспорту та зв'язку України 02.11.2011 року, а також - свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів за № 011490 терміном дії до 02.03.2012 року, за № 011488 терміном дії до 26.08.2011 року; дозвіл на узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу, виданому УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, ліцензійна картка на транспортний засіб, яким дозволено перевезення небезпечних вантажів (а.с. 147-151 т. 1).

Проаналізувавши наведені обставини та враховуючи матеріали справи суд не приймає доводи відповідача, викладені у акті перевірки № 2715 щодо не встановлення факту придбання ТОВ «Ексім-Енерго» дизельного палива у ТОВ «Внешпромімпорт» у зв'язку з відсутністю, зокрема у ТОВ «Ексім-Енерго» документів, що засвідчують транспортування товарів. Зазначене спростовується дослідженими судом первинними документами.

При цьому суд зазначає, що підтвердженням факту відсутності здійснення господарських операцій за цивільним договором повинно здійснюватися на підставі аналізу всіх документів первинного бухгалтерського обліку у сукупності, а не тільки товарно-транспортних накладних (наявності їх чи відсутності).

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на наведені нормативні акти, суд зазначає, що реквізити первинного документу - це перш за все показники, які характеризують сутність господарської операції. Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для бухгалтерського обліку.

Судом досліджено, що первинні документи, що надані позивачем до матеріалів справи та надавались в ході проведення перевірки відповідають вимогам наведених норм та сумніву щодо них не виникає, а отже підтверджують реальність господарських операцій ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» з ПАТ «Концерн Стирол», правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі правильність формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що наведений правочин набув реального настання саме тих правових наслідків, на настання яких він і був спрямований.

Щодо висновку ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька про нікчемність договору купівлі-продажу від 01.06.2011 року № 01/06-2-1, укладеному між ТОВ «Ексім-Енерго» та ТОВ «Внешпромімпорт» суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Наведені доводи також підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 зазначив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також вказав, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків.

При цьому, як визначено Вищим адміністративним судом України у справі № К/9991/95093/11 (ухвала від 09.07.2012 року), за умови реального здійснення платником податку (покупцем товару) господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бутии підставою для позбавлення покупця права на валові витрати, податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено нікчемності договору від 01.06.2011 року № 01/06-2-1, укладеному між ТОВ «Ексім-Енерго» та ТОВ «Внешпромімпорт» належними та допустимими доказами, оскільки посилання тільки на акт Макіївської ОДПІ 20.02.2012 року № 795/15/35637695 не може виступати доказом його нікчемності.

Таким чином, у ході судового розгляду даної адміністративної справи встановлено, що висновок відповідача щодо не визнання податкового кредиту позивача по контрагенту ТОВ «Внешпромімпорт» є необґрунтованим та не підтвердженим як документально, так і законодавчо, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 року № 0000672341 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 546,00 грн. та № 0000682341 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 203 446,00 грн. підлягають скасуванню повністю.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у спосіб захисту права, що визначений у позові.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 2 146,00 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Енерго» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 року № 0000672341 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 546,00 грн. та № 0000682341 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 203 446,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби від 02.11.2012 року № 0000672341 форми «Р» про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Ексім-Енерго» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 109 546,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби від 02.11.2012 року № 0000682341 форми «В4» про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Ексім-Енерго» розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 203 446,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31217206784005, Державний бюджет Калінінського району, код отримувача 38034015, МФО 834016, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Енерго» (83060, м. Донецьк, вул.. Шахтарів Донбасу, 1; код за ЄДРПОУ 37135030) судовий збір в розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 25 грудня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 30 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.