Рішення

від 28.02.2013 по справі 902/74/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2013 р. Справа № 902/74/13

Провадження № 3/902/4/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши в судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк", код ЄДРПОУ 09303328 (вул. Червоного Хреста, 8, м. Луцьк, Волинської області, 43001)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро", код ЄДРПОУ 25497645 (вул. 50-річчя Жовтня, 23, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район,

про стягнення 292405,05 грн. пені

при секретарі судового засідання Нестерові Д.О.

за участю представників:

позивача : не з'явився;

відповідача : Ніколаєнко Т.В. - довіреність № б/н від 06.06.2012 року

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" подало до господарського суду Вінницької області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" заборгованості за кредитним договором № 1058 від 11.08.2008 року в сумі 292405,05 грн., яка складається з 279726,85 грн. пені за прострочку сплати кредиту за період з 17.12.09р. по 25.12.12р. та 12764,75грн. пені за прострочку сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.10.08р. по 17.11.12р.

14.01.13 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 902/74/13 та призначено справу до розгляду на 29.01.2013р.

Ухвалою суду від 29.01.2013 року розгляд справи відкладено на 12.02.2013 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 12.02.2013 року встановлено, що позивачем, в порушення положень ст. 115 ГПК України, не виконано вимоги ухвали суду від 29.01.2013 року в частині забезпечення явки в засідання уповноваженого представника позивача. Пояснень причин невиконання вимог ухвали суду позивачем не надано.

Також, в судовому засіданні 12.02.2013 року встановлено, що позивачем, в порушення положень ст. 115 ГПК України, не виконано вимоги ухвали суду від 29.01.2013 року в частині надання доказів необхідних для вирішення спору.

Разом з тим, 12.02.2013 року на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання № 19-4/146/1258 від 11.02.2013 року, в якому останній просить відкласти розгляд справи для надання доказів витребуваних ухвалою суду від 29.01.2013 року мотивуючи вказане клопотання тим, що на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2013 року, 11.02.2013 року о 14:45 год. філією Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за посередництвом Державного підприємства спеціального зв'язку "Волинський обласний вузол спеціального зв'язку" направлено до господарського суду Вінницької області пакет документів, орієнтовний термін прибуття яких 13.02.2013 року.

Крім того дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем в повному обсязі не виконано вимог ухвали суду щодо надання витребуваних доказів.

З метою встановлення всіх обставин по справі, для повного, об'єктивного та правильного вирішення спору, задоволено клопотання позивача щодо відкладення розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 12.02.2013р. розгляд справи було відкладено на 28.02.2013р.

Відповідач у відзиві та в судовому засіданні проти позову заперечує мотивуючи тим, що вимоги позивача щодо стягнення пені не підлягають задоволенню у в'язку з пропуском строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив що 11.08.2008р. Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю " Дністер-Агро " кредитний договір № 1058 (далі Договір).

В змінах до Статуту ВАТ " Державний ощадний банк України", які є невід'ємною частиною Статуту ВАТ " Державний ощадний банк України" зазначено слово " Відкритого" замінити словом " Публічного ". У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. Договору Банк (позивач) зобов'язався надати на умовах Договору, а Позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені Договором строки Кредит в розмірі 1406560,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом та комісійні винагороди в порядку та на умовах, визначених Договором; Кредит надається на строк до 60 місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 09.08.13 року. Кредит повертається Позичальником щомісячно починаючи з вересня 2008 року на протязі перших 36 місяців по 30 989,11 грн., з 37-го по 60 місяць кредитування по 12 168,00 грн. разом із сплатою відсотків за користування Кредитом. Останній платіж у сумі 12 168,04 грн. здійснюється не пізніше 09.08.2013 року. Відсотки за користування Кредитом сплачуються щомісяця.

Відповідно до п.1.5. - 1.5.1. за користування кредитом Позичальник зобов'язався сплачувати Банку відсотки у розмірі 20% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному Договором.

Пунктами 2.1.1. - 2.1.2 Договору передбачено, що Банк відкриває Позичальнику рахунок для обліку звітності за Кредитом відповідно до правил, що діють у Банку та чинного Законодавства Банк проводить надання Кредиту у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача згідно з цільовим призначенням; надання Кредиту на умовах Договору здійснюється після виконання усіх та кожної з умов, визначених п. 1.4. Договору та після надання Банку документів, що підтверджують потребу у Кредитних коштах.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Банк зобов'язується при умові неухильного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань надати Позичальнику Кредит в порядку та на умовах, викладених у Договорі.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Позичальник зобов'язується належним чином виконувати всі умови Договору та взяті на себе за Договором зобов'язання.

На виконання умов Договору та на підставі листа ТОВ " Дністер-Агро" від 11.08.08р. №б/н (т.1, а.с. 28) позивач надав відповідачу кредитні грошові кошти в сумі 1406560,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 11.08.08 р. (т.1, а.с. 27).

26.05.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист №11-1-06/1437 ( т.1, а.с.29) в якому повідомляє, що станом на 30.04.2009р. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом складає 59264,11грн. та основного боргу в сумі 185934,66грн. Також в даному листі позивач попереджає, що в разі непогашення заборгованості по кредиту до 01.06.2009р., банк згідно пунктів 1.5.4. та 2.3.1. буде вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих відсотків за користування кредитом.

Пунктом 2.3. та п.п. 2.3.1 договору передбачено, що банк має право вимагати негайного повернення кредиту та всієї суми нарахованих відсотків за користування кредитом, якщо Позичальник не зможе вчасно сплатити суми кредиту, її частину або відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п.2.3.2. договору Позичальник після отримання від Банку повідомлення про відкликання кредиту зобов'язаний не пізніше 15 банківських днів з моменту одержання такого повідомлення, здійснити повне погашення кредиту, включаючи основну суму кредиту, несплачені відсотки за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов договору.

24.07.2009р. позивач направив на адресу відповідача вимогу №19-1-3/2066 ( т.1, а.с.31) в якій зазначає, що загальна сума боргу складає 1377288,08грн., з яких 1284581,78грн.- сума непогашеного кредиту, 38050,86грн. - сума прострочених відсотків, 54655,44грн. пені та завимагав погасити її до 05.08.2009р.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. №1149 зареєстрованого в Мін'юсті України 19.12.07р. за №1383/14650 затверджено Нормативи і нормативні строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів. Відповідно до п.4 Нормативів, нормативні строки пересилання простої кореспонденції операторами поштового зв'язку ( без врахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між населеними пунктами різних областей України складають 6 днів, а при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З поштової квитанції №1705 вбачається, що вимога позивача про відкликання кредиту була направлена на адресу відповідача 24.07.2009р. ( т.1, а.с.31).

Враховуючи поштовий перебіг 6 днів та вихідні дні, відповідач мав отримати вимогу щодо повернення кредиту 03.08.2009р.

Відповідно до вимоги, та п.2.3.2. кредитного договору відповідач повинен був на протязі 15 банківських днів з моменту її отримання, тобто до 21.08.2009р. повернути позивачу отриманий кредит, відсотки за його користування.

Оскільки відповідач вимогу Банку не виконав в повному розмірі, позивач 25.01.2010р. звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ " Дністер-Агро" 1149260,91грн. основного боргу (неповернутого кредиту), 49932,90грн. несплачених відсотків за користування кредитом та 146663,11грн. пені за прострочку погашення кредиту та сплати відсотків.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.04.2010р. по справі №6/37-10 з ТОВ " Дністер-Агро " стягнуто на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Волинського обласного управління 1109239,79грн. основного боргу по кредиту, 25674,69грн. пені за прострочення сплати кредиту. В задоволенні позову в сумі 111988,19 грн. пені за прострочення сплати кредиту відмовлено, а в частині стягнення 49932,90грн. відсотків за користування кредитом та 9000,23грн. пені залишено позов без розгляду.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України - Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України - За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України - якщо договором встановлений обов'язок Позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач сплачував банку суму основного боргу в розмірі 1109239,79грн. з 07.07.2010р. по 24.12.2012р. Відсотки за користування кредитом з 11.08.2008р. по 25.12.2012р. в сумі 652982,10грн. сплачувалися відповідачем з 03.10.2008р. по 25.12.2012р.

Як зазначалося вище, позивач використав своє право, передбачене п.2.3.2. кредитним договором №1058 від 11.08.08р. щодо зміни терміну повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону його зменшення, тобто кінцевий строк повернення кредиту та відсотків за його користування перенесено з 09.08.2013р. на 21.08.2009р., тобто починаючи з 22.08.2009р. позивач вже знав про порушення відповідачем строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 279726,85грн. пені за прострочку виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми кредиту з 17.12.2009р. по 25.12.2012р. та 12678,20грн. пені за прострочку сплати відсотків за користування кредитом з 01.10.2008р. по 27.11.2012р.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до умов п.2.3.2. кредитним договором №1058 від 11.08.2008р., та вимоги позивача від 24.07.2009р. відповідач повинен був повернути суму кредиту та відсотки за користування кредитом до 21.08.2009р. включно. Таким чином у відповідача виникло прострочення платежу з 22.08.2009р.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій ( неустойка, штраф, пеня ) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.6.1. кредитного договору сторони передбачили, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту, своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом та комісійних винагород Позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України для стягнення неустойки ( штрафу, пені ) встановлена позовна давність в один рік.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу).

Водночас ч.6 ст. 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, ч.6 ст.232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права

Як зазначалося вище, зобов'язання відповідача щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом мало бути виконано до 21.08.2009р. включно. Таким чином у відповідача виникло прострочення платежу з 22.08.2009р.

В розумінні ч.6 ст. 232 ГК України та ч.2 ст. 258 ЦК України позивач мав правові підстави для нарахування пені за неналежне виконання відповідачем щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом з 22.08.2009р. по 22.02.2010р. та протягом року звернутися до суду про її стягнення, тобто до 22.02.2011р.

Частиною 1 ст.251 ЦК України, визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, я якої пов'язано його початок.

Статтею 265 ЦК України визначено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу строку позовної давності.

Відповідно до пунктів 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві та в судовому засіданні просив в позові відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Як свідчать матеріали справи позивач знав про порушення відповідачем зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом 21.08.2009р., а в суд звернувся з позовом про стягнення пені 09.01.2013р., тобто після спливу строку позовної давності.

Також слід зазначити, що позивач нараховував пеню за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за користування кредитом в супереч вимогам ч.6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що позивач пропустив строк позовної давності для стягнення пені, в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

Повне рішення складено 04 березня 2013 р.

віддрук.3 прим.:

1- в справу

2 - позивачу ВАТ " Державний ощадний банк України " Філія - Волинське обласне управління (вул. Червоного Хреста, 8, м. Луцьк, 43001)

3 - відповідачу ТОВ " Дністер-Агро " (вул. 50-річчя Жовтня, буд. 23, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24032)