Рішення

від 25.02.2013 по справі 905/692/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.13 р. Справа № 905/692/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельна компанія», м. Краматорськ, ідентифікаційний код 03334546

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БВК Східцемремонт», м. Краматорськ, ідентифікаційний код 36693923

про: стягнення за договором оренди №22 від 18.11.2009р. заборгованості у розмірі 13463,65грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Конюхов Е.А. (за довіреністю від 03.07.2012р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 12.02.2013р. було оголошено перерву до 25.02.2013р.

У судовому засіданні 25.02.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельна компанія», м. Краматорськ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БВК Східцемремонт», м. Краматорськ (далі - Відповідач) про стягнення за договором оренди №22 від 18.11.2009р. заборгованості у розмірі 13463,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №22 від 18.11.2009р., внаслідок чого за період з грудня 2009р. по жовтень 2010р. утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, договір №22 від 18.11.2009р. та акти приймання-передачі за ним, додаткову угоду від 01.09.2010р., банківські виписки, претензії, акти здавання-приймання робіт, свідоцтво про право власності, витяг з реєстрації права власності, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст. 285 Господарського кодексу України, ст.ст. 793, 795 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог суду і підтвердження власної позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 60-65).

Відповідач надав заперечення №05/02-1 від 05.02.2013р. з додатками (а.с.а.с.48-59), якими наголосив на неможливості задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за 2009р. у розмірі 2 596,69 грн. з мотивів пропущення строку позовної давності.

У судовому засіданні 25.02.2013р. представник Позивача наполягав на задоволені позовних вимог та вимагав вирішення спору за наявними у справі документами, вказуючи на запитання суду про відсутність відомостей щодо сутності визначених у наданих актах здачі-приймання робіт послуг виробничого характеру, а також про відсутність доказів виставлення рахунків відносно таких послуг і фактичного несення Позивачем витрат з їх оплати.

Суд вважає за можливе вирішити спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України на підставі наявних документів, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача (а.с.70) у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції з підтверджуючими доказами (у разі наявності) по суті розглядуваного спору, і від нездійснення Відповідачем власних процесуальних прав не може перебувати у залежності встановлена ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантія розгляду справи впродовж розумного строку.

Вислухавши у судовому засіданні Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений, договір оренди нежитлового приміщення №22 (а.с.25), згідно п.п. 1.1., 2.1. якого Орендодавець передає Орендарю в користування належне йому нежитлове приміщення, загальною площею 32,4 кв.м.. для використання у якості офісу, який знаходиться за адресою: 8432, м. Краматорськ, вул. К. Маркса, 38, строком дії до 31.12.2010р.

Передане в оренду приміщення є частиною будівлі, що належить Орендодавцю на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва від 29.04.2003р. (а.с.44) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.45).

Відповідно до п. 3.1 Орендатор сплачує орендну плату не пізніш 10 числа місяця. наступного за розрахунковим, у розмірі 48 грн. у т.ч. ПДВ 8 грн. за 1 кв.м. (32,4*48,00=1555,20 грн.). Оплата призводиться шляхом безготівкового грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця. Комунальні платежі відшкодовуються Орендарем шляхом щомісячної сплати рахунків, що виставляються Орендодавцем окремо від орендної плати.

18.11.2009р. майно було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено і підписано відповідний акт приймання-передачі (а.с.26).

01.09.2010р. сторонами були внесені зміни до договору додатковою угодою (а.с.27), а саме:

- зменшено загальну площу орендованого приміщення до 11,3 кв.м., прийняття якої в оренду підтверджено підписаним сторонами актом приймання-передачі (а.с.28);

- зменшено розмір орендної плати до 26 грн. за 1 кв.м., у т.ч. ПДВ 4,33 грн. (11,3 кв.м.*26=293,80 грн., в т.ч. ПДВ 48,97 грн.)

За період з грудня 2009р. по жовтень 2010р. включно сторонами підписувалися без зауважень акти надання послуг за вказаним договором оренди (а.с.а.с.34-43) на загальну суму 15718,05грн., з яких 11021грн. - орендна плата, а решта (4697,05грн.) - послуги виробничого характеру.

В свою чергу, згідно представлених банківських виписок (а.с.а.с.58, 59) в рахунок виконання своїх грошових зобов'язань Відповідач 15.01.2010р. перерахував на сплату рахунку з оренди за грудень 2009р. 1100грн., і 27.12.2010р. з посиланням просто на відповідний договір оренди (без визначення оплачуваного періоду) - ще 1155,4грн.

Листом №20кс-03/12 від 17.12.2012р. (а.с.31), надісланим 20.12.2012р. (а.с.32), Позивач повідомив Відповідача про наявну на той момент заборгованість за договором оренди №22 від 18.11.2009р. в сумі 14286,68грн. та надіслав акти звірення розрахунків.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення суми заборгованості у загальному розмірі 13463,65грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог лише про стягнення заборгованості за грудень 2009р. в сумі 2596,69грн. (а.с.а.с.48, 49), вказуючи на пропуск строку позовної давності відносно цієї суми, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.63), складеного і надісланого (а.с.а.с.64, 65) Позивачем на виконання вимог суду.

Згідно довідки Позивача за підписом директора та головного бухгалтера від 05.02.2013р. У05Кс-01/13 (а.с.62), стягувана заборгованість не погашена.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах найму наймач має сплачувати найомну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №22 від 18.11.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за користування об'єктом оренди - не пізніш 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Наразі, як вбачається з наявних матеріалів справи Відповідачем не були виконані у повному обсягу грошові зобов'язання зі сплати отриманих (згідно підписаних без зауважень актів) послуг з орендного користування відносно розглядуваного періоду з грудня 2009р. по жовтень 2010р. - відносно несплаченого залишку в розмірі 8765,6грн. (11021 - 1100 - 1155,4) - доказів протилежного або припинення зобов'язань у інший передбачений діючим законодавством спосіб до матеріалів справи не надано, що зумовлює висновок про наявність порушення та кваліфікації Орендаря як такого, що прострочив виконання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, починаючи з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок вимог відносно визначеного періоду стягнення є арифметично вірним, відповідає умовам договору, враховує всі здійснені згідно представлених банківських виписок платежі Відповідача, а Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, вимоги у відповідній частини задовольняються судом у повному обсягу, щодо заборгованості з орендної плати - в сумі 8765,6грн.

Посилання Відповідача на неможливість стягнення заборгованості з орендної плати за грудень 2009р. з мотивів пропуску строку позовної давності (позов подано 28.01.2013р.) судом відхиляються, оскільки здійснення Орендарем 15.01.2010р. часткового платежу за цей період у відповідності до ст.264 Цивільного кодексу України зумовило переривання строку позовної давності щодо решти несплаченої суми за грудень 2009р. і його (строку) новий відлік з дати такого платежу. В свою чергу, наступний платіж Відповідача 27.12.2010р., вчинений без визначення в своєму призначені оплачуваного періоду, хронологічно погашає несплачений на той момент залишок найбільш ранньої заборгованості, зважаючи на що заборгованість з оренди за грудень 2009р. була погашена до подання позову в межах строків позовної давності.

Стосовно решти вимог у сумі 4697,05грн., яка відповідає сукупній вартості послуг виробничого характеру у представлених Позивачем актах наданих послуг за розглядуваний період, суд дійшов висновку про необхідність відмови у їх задоволені.

Дійсно, умови договір оренди нежитлового приміщення №22 від 18.11.2009р., на підставі якого заявлені позовні вимоги, не встановлюють для Відповідача обов'язку зі сплати послуг виробничого характеру, та, відповідно, не передбачають права Позивача нараховувати плату за вказані послуги. Додаткові, по відношенню до орендних платежів, договором встановлені лише платежі за комунальні послуги, що підлягають оплаті на підставі виставлених рахунків окремо від орендної плати. В свою чергу, Позивачем жодними доказами не доведено, що послуги виробничого характеру є комунальними послугами, так само, як і не представлено доказів, ані вручення рахунків відносно залишку стягуваних сум, ані фактичного несення Орендодавцем витрат зі сплати таких послуг їх постачальникам.

Беручи до уваги, що інших підстав, окрім договору оренди №22 від 18.11.2009р., для стягнення цих коштів Позивачем не визначено, а наявні матеріали не дають можливості встановити факт прострочення оплати таких послуг в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України (лист №20кс-03/12 від 17.12.2012р. таким доказом судом не сприймається, оскільки містить посилання виключно на договір оренди, який не передбачає оплати послуг виробничого характеру) до моменту подання розглядуваного позову, суд дійшов висновку про недоведеність вимог в цій частині, що має наслідком відмову у їх задоволенні.

Дійсно, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України порушення права на отримання коштів (прострочення обов'язку з їх оплати) має передувати зверненню до суду.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельна компанія», м. Краматорськ (ідентифікаційний код 03334546) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БВК Східцемремонт», м. Краматорськ (ідентифікаційний код 36693923) про стягнення за договором оренди №22 від 18.11.2009р. заборгованості у розмірі 13463,65грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БВК Східцемремонт», м. Краматорськ (ідентифікаційний код 36693923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельна компанія», м. Краматорськ (ідентифікаційний код 03334546) заборгованість за договором оренди №22 від 18.11.2009р. у розмірі 8765,6грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БВК Східцемремонт», м. Краматорськ (ідентифікаційний код 36693923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельна компанія», м. Краматорськ (ідентифікаційний код 03334546) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1120,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2013р.

Суддя Попков Д.О.