Рішення

від 21.02.2013 по справі 5006/11/221/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.13 р. Справа № 5006/11/221/2012

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельно-монтажна компанія», м.Краматорськ Донецької області

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкокс», м.Слов`янськ Донецької області

про стягнення 69065,84грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Кадієвський О.С. - за довіреністю №01/13 від 15.01.2013р.

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельно-монтажна компанія», м.Краматорськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкокс», м.Слов`янськ Донецької області про стягнення заборгованості 69065,84грн., у тому числі 61142,64грн. суми основного боргу, 3643,43грн. 3% річних та 4279,77грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рахунок-фактуру №КС-000037 від 01.12.2010р., видаткову накладну №КС-0000002 від 01.12.2010р., акт здачи-приймання від 01.12.2010р. та вимоги. Як на правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та на ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідачем відзив на позовну заву не представлено, проте суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив :

Між сторонами було досягнуто усну домовленість, відповідно якої позивач згідно до рахунку -фактури №КС-000037 від 01.12.2010р. зобов'язувався продати продукцію, а відповідач зобов'язувався прийняти продукцію зазначену у видатковій накладній №КС-0000002 від 01.12.2010р., а саме металеві вироби у кількості 8605кг. та оплатити вартість.

В підтвердження усної домовленості позивач передав, а відповідач отримав металеві вироби у кількості 8605 кг, що підтверджується видатковою накладною №КС-0000002 від 01.12.2010р., на суму 61142,64грн., яка підписана сторонами та скріплена печатками.

Одночасно, між сторонами підписаний акт здачи-приймання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 61142,64грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками.

У той же день позивачем був виставлений до оплати рахунок-фактура №КС-000037 від 01.12.2010р. на суму 61142,64грн.

Факт здійснення господарської операції щодо поставки товару також підтверджується податковою накладною №50 від 01.12.2010р. на загальну суму 61142,64грн.

Як вбачається з матеріалів справи на адресу відповідача були направлена вимога б/н від 15.12.2010р. про погашення заборгованості у сумі 61142,64грн., однак сума боргу сплачена не була.

Відповідачем було надано гарантійний лист, відповідно до якого він гарантував сплату суми боргу до 25.01.2011р., однак жодних перерахувань здійснено не було, сума боргу залишилась не сплаченою.

Як свідчать матеріали справи позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості, а саме: б/н від 04.01.2011р. на суму 61142,64грн., вимога №015/8 від 12.08.2011р. на суму 61142,64грн. та вимога №007/10 від 11.10.2011р. на суму 61142,64грн., однак сума боргу оплачена не була.

Відтак за розрахунком позивача, за невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого ним товару за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 61142,64грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати отриманого товару належним чином не виконав, отриманий товар на суму 61142,64грн. не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 61142,64грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано.

Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 61142,64грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 4279,77грн. та 3% річних в сумі 3643,43грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 3643,43грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції на суму боргу суд встановив, що він є арифметично невірним та таким, що підлягає задоволенню частково в сумі 2531,44грн. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу підлягають задоволенню частково в сумі 2531,44грн.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 16000,00грн.

Відповідно до приписів ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з суми, пов'язаною з оплатою послуг адвоката.

Згідно вимог передбачених статтею 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (в редакції від 12.03.2009р.) передбачено, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані наступні документи: договір б/н від 12.12.2011р. про надання юридичних послуг, предметом якого є уповноваження адвоката (Кадієвського К.С.) на проведення організаційно-підготовчих дій досудового врегулювання спору про повернення боргу Товариством з обмеженою відповідальністю «Славкокс», м.Слов`янськ Донецької області, підготовку та подачу позовної заяви до господарського суду; протокол згоди про договірну ціну на надання юридичних послуг, в якому зазначена сума 16000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат позивача, Кадієвський О.С. був присутній в судових засіданнях та виконував взяті на себе за вищевказаним договором зобов'язання. Також в якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем надане платіжне доручення №1271 від 21.12.2011р. на суму 16000,00грн.

Однак, пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» наведено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У п.12 зазначеного роз'яснення вказано, що розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

На підставі вищевикладеного, суд з урахуванням обставин справи дійшов висновку обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката та задовольнити вимоги позивача щодо оплати послуг адвоката частково у розмірі 2000,00грн.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельно-монтажна компанія», м.Краматорськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкокс», м.Слов`янськ Донецької області про стягнення заборгованості 69065,84грн., у тому числі 61142,64грн. суми основного боргу, 3643,43грн. 3% річних та 4279,77грн. інфляційних нарахувань, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкокс», м.Слов`янськ Донецької області (84122, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул. Жовтневої революції, 16, ЄДРПОУ 33534465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельно-монтажна компанія», м.Краматорськ Донецької області (84313, Донецька обл., м.Краматорськ, бул.Машинобудівників, 53, ЄДРПОУ 35062322) борг у розмірі 61142,64грн. інфляційні витрати в сумі 2531,44грн., 3% річних в сумі 3643,43грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1701,00грн. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 2000,00грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У судовому засіданні 21.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення підписано 26.02.2013р.

Суддя Соболєва С.М.