Постанова

від 13.02.2013 по справі 7534/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 лютого 2013 р. № 7534/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Попової Н.В.,

відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012р.

№ 0000020841, яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 576 661,0 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1 788 330,50 грн.;

№ 0000030841, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі на суму 457437,0 грн., у тому числі: лютий 2011р. - 39207,0 грн.; жовтень 2011р. - 418 230,0 грн.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, просила вимоги задовольнити пославшись на те, що порушень законодавства позивач не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Крім того, позивач послався на безпідставність висновків відповідача про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки за даними операціями товар/ послуги поставлені у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, пославшись на те, що при проведенні перевірки позивача взяті до уваги висновок актів попередніх перевірок підприємства та перевірок ДПІ на обліку у якому знаходяться контрагенти позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, порушення ч.1,5 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення ними по правочинах здійснених із постачальниками та покупцями.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Позивач пройшовши передбачену процедуру державної реєстрації набув статус суб'єкта господарювання-юридичної особи, про що йому видане свідоцтво серії А00№ 497691, взятий на податковий облік в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з 01.09.2000 року.

У період з 23.12.2011 року по 20.01.2011 року фахівцями податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за вересень, жовтень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 р. на рахунок платника у банку. За результатами перевірки складено акт від 20.01.2012 року № 55/41-018/14308730, яким встановлено порушення:

1. частини 5 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Укрпромпостачсервіс», ВАТ «Харківкольормет», ПП «Баварія Ф», ПП «БС - Сервіс», ТОВ «Сат Імпекс» , ТОВ «Промбудмонтаж Інвест», ТОВ «Біотопресурси»;

2. п. 198.3, 198.4 ст. 198 , п.201.4, 201.6 ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 3598678,34 грн.;

3. п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту по сумнівних постачальниках у квітні 2011 р на суму 7204,73 грн.;

4. абз. «б» п. 201.11 ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по придбаним за готівку ТМЦ на загальну суму 12676,65 грн.;

5. п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на суму 10317,01 грн.;

6. п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України (порушення оформлення митних накладних), що призвело до внесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 141587,20 грн.;

7. п. 198.3,198.4,198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4,201.6,201.10, абз. «б» п. 201.11 ст.201, п.200.1- 200.3 ст.200 ПК України, внаслідок чого: завищено суму від'ємного значення суму 3730505,0 грн.; занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 39959,0 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року на суму 3576661,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму за лютий 2011 року - 39207,0 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 27.01.2012 року (а.с.19,21, т.2):

№ 0000020841 за формою «В1», яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 576 661,0 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1 788 330,50 грн.;

№ 0000030841 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі на суму 457 437,0 грн., у тому числі: лютий 2011р. - 39 207,0 грн.; жовтень 2011р. -418 230,0 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с.23-40,т.2).

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

По епізоду включення до податкового кредиту податкових накладних без зазначення кодів УКТЗЕД по товарам, завезеними на митну територію України, внаслідок чого підприємству зменшено суму податкового кредиту та бюджетного відшкодування на суму 141587,20 грн.

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що висновки податкового органу про порушення підприємством положень п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, як підстави донарахування податкових зобов'язань є необґрунтованими, оскільки Закон України від 07.07.2011 р. № 3609-УІ "Про внесення змін у Податковий кодекс України" набрав чинності з 07.08.2011 р., відповідно до нього змінено порядок заповнення податкової накладної. На виконання приписів означеного вище нормативного акту, наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 затверджено форму податкової накладної та порядок її заповнення. Відповідно до вказаного наказу, форма податкової накладної та порядок її заповнення не передбачають реквізит "код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)", а отже податкові накладні № 17, 18 від 07.09.2011 року, № 12-13 від 17.10.2011 року, №26 від 24.10.2011 року, видані ТОВ «Укрпромпостачсервіс» (згідно додатку № 5 до Акту перевірки- а.с.123-124, т.2) складені за формою, затвердженою наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, а отже позивач не порушував вимог п. 198. 6 ст. 198, п. 201. 1, п. 201. 10 ст. 201 ПК України.

З цього приводу суд зазначає наступне. Верховною Радою України прийнято Закон України від 07.07.2011 № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі - Закон № 3609), який набув чинності 06.08.2011 року - опубліковано в газеті Голос України № 144 від 05.08.2011 р.). Вказаним Законом внесено зміни до пункту 201.1 статті 201 Розділу V "Податок на додану вартість" ПК України, згідно яких перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної доповнено таким реквізитом як "код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)".

На час виникнення спірних правовідносин щодо форми податкової накладної був чинний наказ ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, яким затверджено форму податкової накладної та порядок її заповнення. Відповідно до вказаного наказу, форма податкової накладної та порядок її заповнення не передбачали реквізит "код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)".

Відповідно до п. 2 ст. 201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. Форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (набрав чинності 16.12.2011 р.) та відповідно містить графу "код товару згідно з УКТ ЗЕД".

Враховуючи викладене вище суд вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними № 17, 18 від 07.09.2011 року, № 12-13 від 17.10.2011 року, №26 від 24.10.2011 року, видані ТОВ «Укрпромпостачсервіс», складених за формою, затвердженою наказом ДПА України від 21.12.2010 р. №969.

Щодо встановлених актом перевірки порушень абз. «б» п. 201.11 ст.201 ПК України в частині не врахування обмеження щодо загальної суми вартості отриманих товарів за касовими чеками без отримання податкової, що призвело до завищення суми податкового кредиту по придбаним за готівку ТМЦ на загальну суму 12676,65 грн.

Судовим розглядом встановлено, що з посиланням на акти перевірки позивача від 19.07.2011 року № 1798/41-018, від 23.11.2011 року № 2222/41-018 (а.с.114, т.1) податковим органом встановлено порушення підприємством п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок придбання працівниками підприємства під час знаходження у відрядженнях ПММ за готівковий розрахунок (за межами Харкова), що підтверджується фіскальними чеками, наявними в матеріалах справи (а.с. 177-247, т 2).

Відповідно до п.п. 14.8. п. 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, додатками до податкової декларації з податку на додану вартість, зокрема, є заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

Суд зазначає, що пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу передбачено заборону на формування податкового кредиту у випадку, якщо отриману податкову накладну оформлено з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу. Водночас, суд вказує на те, що є чинною норма щодо можливості формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, оформленої з порушенням, якщо до декларації за звітний період додано заяву зі скаргою на постачальника та є документи, що засвідчують факт придбання товарів/послуг або факт їх оплати (абзац одинадцятий п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву iз скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви iз скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Матеріалами справи встановлено та не спростовується відповідачем, що ДНВП "Об'єднання Комунар" було у встановленому порядку подано до СДПІ по РВПП у м. Харкові скарги на постачальників, які не видали податкові накладні разом з фіскальними касовими чеками.

Твердження СДПІ про те, що підприємство не зверталось до постачальників з проханням видати податкову накладну є безпідставним. Крім того, податковим законодавством не передбачено письмове звернення покупця до постачальника про видачу податкової накладної та до податкового органу за місцем знаходження постачальника.

Оскільки у спірних правовідносинах ДНВП були виконані в повному обсязі вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, то суд доходить висновку про неправомірність висновку СДПІ з приводу завищення податкового кредиту з ПДВ за даним епізодом.

Крім того суд зауважує, що висновки податкового органу по встановленню порушень підприємством положень п. 201.11 ст.201 ПК України за квітень 2011 року на суму 3384,05 грн., встановлене актом перевірки від 19.07.2011 року № 1798/41-018; за травень-червень 2011 року на суму 9392,6 грн., встановлене актом перевірки від 23.11.2011 року № 222/41-018, на які як на підставу винесення оскаржуваних рішень, були предметом перевірки судом в адміністративних справах 2а-2209/12/2070, 2а-10446/11/2070 та відповідно визнані неправомірними (а.с.4-19, т.3 а.с.128-130, т.11)

Щодо епізоду порушення приписів ч. 5 ст. 203, ст..215, п. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Укрпромпостачсервіс», ВАТ «Харківкольормет», ПП «Баварія Ф», ПП «БС - Сервіс», ТОВ «Сат Імпекс», ТОВ «Промбудмонтаж Інвест», ТОВ «Біотопресурси», що призвело до недотримання положень п. 198.3, 198.4 ст. 198 , п.201.4, 201.6 ст.201 ПК України, і як наслідок завищення суми податкового кредиту у розмірі 3598678,34 грн.; п. 198.3,198.4,198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4,201.6,201.10, абз. «б» п. 201.11 ст.201, п.200.1- 200.3 ст.200 ПК України, внаслідок чого: завищено суму від'ємного значення суму 3730505,0 грн.; занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 39959,0 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року на суму 3576661,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму за лютий 2011 року - 39207,0 грн

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 ПК України)

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (п. 200.4 ст. 200 ПК України)

Тобто, наведеними нормами передбачено, що при від'ємному значенні суми податку така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума податку має від'ємне значення, то частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, підлягає бюджетному відшкодуванню.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Взаємовідносини з ТОВ « Укрпромпостачсервіс». Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Укрпромпостачсервіс» укладено договори:

від 24.10.2009 року № 1124 (з відповідними додатковими угодами), предметом якого є поставка ПКИ та матеріалів (п.1.1. Договору), доставка товару здійснюється шляхом самовивозу (п.5 Договору) -а.с.41-44, т.3;

від 02.07.2010 року № 25/10 (з відповідними додатковими угодами) на поставку проводу МС16-33 ОС 0,05; МС16-33 ОС 0,12 (п.1.1 Договору) - а.с.148-151,т.3)

від 02.10.2008р. № 05-267, предметом якого є поставка товару згідно специфікації, поставка товару здійснюється само вивозом зі складу продавця (п.п.1,1, 3.8. Договору)- а.с.1-6, т.8)

від 20.10.2009 року № 335 (з відповідними додатками), згідно якого ТОВ «Укрпромпостачсервіс» поставляє товар, умови поставки визначені додатковими угодами: поставка стеклоплатикових виробів здійснюється продавцем, вартість поставки входить у вартість придбаного товару; поставка інших ТМЦ здійснюється шляхом само вивозу; поставка товару проводиться на умовах EXW -а.с.1-50, т.4

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що проведені в межах означених вище договорів, в т.ч. факту отримання товару, взяття його на облік та подальшого використання у власній господарській діяльності, позивачем подані до суду податкові, видаткові накладні, картки складського обліку, заборні відомості, приходні ордери, журнали обліку довіреностей на отримання ТМІ (а.с.51-215,т.4, а.с.1-203, т.6, а.с.1-193, т.5 по Договору від 20.10.2009 року № 335; а.с.13-250м, т.8 по Договору від 02.10.2008р. № 05-267; а.с.73-147, т.3 по Договору від 24.10.2009 року № 1124; а.с.156-166, т. 3 по Договору від 02.07.2010 року № 25/10, а.с.1-60 т.10)

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст. 201 ПК України, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, виписок банку, оборотної відомості розрахунків з дебіторами та кредиторами (а.с.167-199 т.3, а.с.15-152, т.12, а.с.18-26 т.7,а.с.51 встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, як свідчення нереальності господарських операцій, суд зазначає, що транспортування товару здійснено власним транспортом позивача, наявність якого у позивача ніким не оспорюється. На підтвердження транспортування товару позивачем надано книгу реєстрації транспорту ввезеного вантажу, в якій зазначено, що придбані ТМЦ у ТОВ "Укрпромпостачсервіс" (а.с.61-66, т.13) ввезені транспортом позивача або внесені вручну. В подальшому придбаний товар використаний в господарській діяльності (списано у виробництво) на виконання замовлень, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено лімітно-заборні картки (а.с.44-60, т.13)

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу відсутності реальності вчинених господарських операцій, суд вважає помилковими, оскільки сама по собі відсутність даних документів не є підставою для висновків про те, що господарські операції не відбулися, оскільки відбулися фактичні зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача, відбувся фактичний рух активів.

Щодо посилань податкового органу на акт перевірки позивача від 19.07.2011 року № 1798/41-018 (а.с.66, т.1, арк. акту перевірки 55) як підстави визнання нікчемними операцій з постачання з ТОВ "Укрпромпостачсервіс" суд зазначає, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі 2а-10446/11/2070 висновки податкового органу поро нікчемність взаємовідносин з вказаним контрагентом за відповідний період, визнані необґрунтованими та як наслідок скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки (а.с.128-130, т.11)

Враховуючи надані позивачем докази, які містять інформацію про господарські операції, щодо виконання умов вище зазначених договорів поставки, суд прийшов до висновку щодо реальності вчинених господарських операцій з ТОВ «Укрпромпостачсервіс». Таким чином, суд дійшов до висновку, що висновок відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях. Акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення податкового законодавства, висновок відповідача про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Взаємовідносини з ТОВ «Альфа-Експерт». Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Альфа-експерт» укладено договір постачання обладнання, комплектуючих виробів та матеріалів, згідно замовлень покупця (п.1.1. Договору), отримання ТМЦ здійснюється само вивозом зі складу Поставщика за адресою м.Харків, вул.. Рудика,13, 4 поверх (п.4.4. Договору)- а.с.3-6, т.7.

З пояснень представника відповідача та дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.66-71, т.1) встановлено, що мотивами для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з вказаним контрагентом є ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості та сертифікатів відповідності по товарно-матеріальним цінностям, що придбані в ТОВ "Альфа-Експерт", а також надходження до СДПІ складених ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова актів перевірки ТОВ "Альфа-Експерт" № 3342/2305/33818318 від 18.01.2011 року.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд відзначає, що позивачем надано суду копії складених ТОВ "Альфа-Експерт" видаткових та податкових накладних, а також приходні ордери (а.с.12-17 т.7), недоліків в оформлені яких судом в ході розгляду справи не виявлено. Окрім того, суд бере до уваги, що мотив дефектності первинних документів за формою або змістом не був покладений суб'єктом владних повноважень в основу судження про порушення ДНВП закону за даним епізодом. Оглянуті судом первинні документи складені реально існуючими суб'єктами господарювання, які набули правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що СДПІ не заперечувалось ані при здійсненні перевірки, ані в ході судового розгляду. Існування обставин, за наявності яких оглянуті документи не змінюють стан і структуру активів та зобов'язань ДНВП, матеріалами справи не підтверджено.

Доводи позивача про те, що отриманий від ТОВ "Альфа-Експерт" товар списано на виробництво при виконанні замовлень підтверджується лімітно - заборними картками та не спростований податковим органом в ході розгляду справи.

З приводу посилання податкового органу на порушення ДНВП закону у зв'язку з виявленими обставинами здійснення господарської діяльності іншими суб'єктами права -постачальниками товару на другій і попередніх ланках суд відмічає, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, ст.ст.191, 212, 358, 364, 365, 366 Кримінального кодексу України доказів відображення ДНВП чи його контрагентами в документах податкової звітності наслідків нікчемного правочину або показників господарських операцій, котрі реально не відбулись, як такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок в кримінальній справі, рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання договору недійсним тощо, вчинення протиправного діяння власне позивачем, податковий орган до суду не подав.

Суд також зауважує, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження відповідача щодо порушень ДНВП «Об'єднання комунар» вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-Експерт»

Взаємовідносини з ТОВ «Біотопресурси» (правонаступник ТОВ "МПК Строй") Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Біотопресурси» укладено договір постачання (із відповідними змінами) від 12.02.2008р. № 2-08, предметом якого є поставка товару (електронні модулі лічильника електроенергії, електромеханічні лічильні пристрої, резистори постійні, варистори, трансформатори)-а.с.32-45, т.32

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що проведені в межах означених вище договорів, в т.ч. факту отримання товару, взяття його на облік та подальшого використання у власній господарській діяльності, позивачем подані до суду податкові, видаткові накладні, картки складського обліку, заборні відомості, приходні ордери, журнали обліку довіреностей на отримання ТМЦ (а.с.47-187,т.7).

Транспортування товару підтверджується долученими до матеріалів справи листом № 19/02 від 19.02.2010 року та накладними на вантаж (а.с.67-74, т.13)

В обґрунтування нікчемності правочинів з вказаним контрагентом представник відповідача послався на те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 року у справі №2а-11392/10/2070 договір №2-08 від 12.02.2008р. визнано нікчемним. Проте суд вважає вказані посилання податкового органу необґрунтованими, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.05.2012 року рішення апеляційної інстанції в цій частині скасовано (а.с.125-127, т.11)

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження відповідача щодо порушень ДНВП «Об'єднання комунар» вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Біотопресурси»

Взаємовідносини з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (а.с.1-116, т.9) За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" укладено договори

№ 94-03 на виконання робіт від 03.03.2011р. (ремонт та наладка електричної кабельної лінії від ТП-3510 до КТПН-326 дільниці № 65 БЕМЗ в м. Краснокутськ, вул. Первомайська, 4 (а.с.10-11 т.9);

№ 01/03 від 01.03.2011 року на виконання робіт по фарбуванню фасаду корпусу № 82 за адресою м.Харків, вул.. Г.Рудика,8 (а.с.19-22, т.9);

№ 134-04 від 20.04.2011 року, предметом якого є обов'язок ТОВ "Промбуд-монтажінвест" виконати ремонт двох поршневих компресорів ВП-20/8 з матеріалів позивача за адресою: м. Богодухів, вул. Чалого, 22 (а.с.54, т.9).

№ 192-06 від 14.06.2011 року на виконання ремонтних робіт силового компресору ТМЗ-100 10/04 кВ на 3ТП-377 БЕМЗ по вул.. Чалого,22, в м. Богодухові (а.с.73-74, т.9);

від 12.07.2011 року № 220-07 на виконання робіт з ремонту та наладки електричної кабельної мережі від ТП-77 до ЗТП-3777 БЕМЗ по вул. Чалого, 22 в м. Богодухові (а.с.81-82, т.9);

від 18.05.2011 року № 18/05 на виконання підрядних робіт зі своїх матеріалів та своїми засобами ремонт м'якої покрівлі корпуса 11 цех 25, за адресою м. Харків , вул.. Г. Рудика,8 (а.с.95-98, т.9)

Необхідність проведення таких робіт пояснюється в тому числі тим, що з 1987 р. позивач є власником двох поршневих компресорів марки ВП-20/8 1987 року випуску, що підтверджується інвентарними картками основного засобу № 474 та № 475, сформованими станом на 29.03.2012 р., де в графі "дата оприбуткування" зазначено " 1987", в графі "строк корисного використання зазначено "36". На момент проведення перевірки податковим органом означені компресори є в наявності на підприємстві, що підтверджується інвентарним описом № 551 товарно-матеріальних цінностей "Основні засоби" по цеху № 132 (порядковий номер опису - 67,68) та інвентарними картками № 474-475 (а.с. 68а-71 т. 9). Необхідність проведення ремонтних робіт вказаних у договорах компресорів, обладнання БЕМЗ підтверджена комісією, якою складено відповідні акти, службові записки та відомістю огляду та ремонту (а.с. 63,66,80,93 т. 9, а.с.10-12 т.14).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, що проведені в межах названого правочинів, позивачем подано до суду акти приймання-передачі виконаних робіт, прийому -передачі матеріалів за договорами де роботи проводилися з матеріалів замовника, копії яких наявні у матеріалах справи.

Контрагентом позивача виписані податкові накладні № 73 від 22.03.2011 року, № 62 від 18.03.2011 року, № 84 від 26.04.2011 року, № 110 від 22.04.2011 року, № 58 від 17.05.2011 року; № 64 від 11.07.2011 року; № 214 від 12.08.2011 року ; № 287 від 29.08.2011 року.

Із наявної у матеріалах справи платіжних доручень 68 від 23.03.2011 року; 1604 від 18.03.2011 року; 61 від 22.04.2011 року; 35 від 17.05.2011 року; 41 від 11.07.2011 року; 49 від 15.08.2011 року, встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Оглянувши перелічені первинні документи, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази складання первинних документів з недоліками за формою і змістом, виписування документів суб'єктами господарювання без статусу юридичної особи або платника ПДВ чи поза межами дієздатності, неіснування в реальності тих об'єктів, на яких виконувались роботи.

Крім того суд зауважує, що висновки податкового органу по встановленню порушень підприємством положень п. 201.11 ст.201 ПК України за квітень 2011 року на суму 3384,05 грн., встановлене актом перевірки від 19.07.2011 року № 1798/41-018; за травень-червень 2011 року на суму 9392,6 грн., встановлене актом перевірки від 23.11.2011 року № 222/41-018, на які як на підставу винесення оскаржуваних рішень, були предметом перевірки судом в адміністративних справах 2а-2209/12/2070, 2а-10446/11/2070 та відповідно визнані неправомірними (4-19, т.3, а.с.128-130, т.11)

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження відповідача що порушень ДНВП «Об'єднання комунар» вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Виробниче підприємство «Спецкабель» (а.с.117-224, т.9). Судом встановлено, що 15 липня 2010 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "ВП "Спецкабель"(продавець) було укладено договір № 05-48, предметом якого є те, що ТОВ "ВП "Спецкабель"зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити кабельно-провідникову продукцію, вказану в рахунках (п. 1.1. договору) (а.с. 126-128, т. 9).

ТОВ "ВП "Спецкабель" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.06.2009 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 421377, включене до ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки серії АА № 406432, видана Головним управлінням статистики у Харківській області та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13179421 станом на 28.02.2012 р. та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, що підтверджується копією свідоцтва № 100234741 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 121-125 т.9).

Згідно з додатковою угодою № 1/1 від 03.02.2011 р. п. 3.8 Договору № 05-48 від 15.06.2010 р. пункт 3.8. було викладено в наступній редакції: "Поставка товару здійснюється Продавцем будь-яким зручним для нього чином, транспортні витрати несе Продавець" (а.с. 128 т.9).

Листом від 14.02.2011 р. ТОВ "ВП "Спецкабель" повідомило позивача, що транспортування товару буде здійснюватися перевізником ПП "Нічний експрес". Фактично транспортування товару здійснювалося з м. Северодонецьк, де знаходиться відділення товариства, що підтверджується копією договору оренди нежитлових приміщень № 03 від 01.11.2010 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ВП "Спецкабель", перевізником ПП "Нічний експрес".

Транспортування товару здійснюється на підставі договору № СД 28/8 від 21.09.2010р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між ПП "Нічний експрес" та ТОВ "ВП "Спецкабель"(а.с. 130-132 т. 9), актами-реєстрами наданих послуг № 56636 за серпень 2011р., № 46124 за липень 2011р. (а.с. 133-134 т.9), товарно-транспортними накладними (а.с. 162-166 т. 9).

Реальність здійснення господарських операцій, в тому числі отримання товару, взяття його на облік, використання у подальшій діяльності підтверджується таким первинними документами: копіями рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, копіями виписок з банківського рахунку, копією журналу реєстрації, копіями карток складського обліку матеріалів, копіями лімітно-заборних карток та копіями оборотної відомості, які наявні у матеріалах справи.

Оплата товару здійснені через розрахунковий рахунок платіжними дорученнями від 28.09.11 № 1467, 1456,,1465, від 10.08.2011 року №№ 4958, 2010

У судовому засіданні представник відповідача як на підставу задоволення позовних вимог послався на те, що висновку про нікчемність угоди позивача з даним контрагентом відповідач прийшов з огляду на наявність акту від 22.12.2011р. № 3417/23/36456935 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВП "Спецкабель" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. у зв'язку із не встановленням даного підприємства за юридичною адресою. Крім того, відповідач посилається на те, що податковий кредит ТОВ "ВП "Спецкабель"у серпні 2011 року сформовано на загальну суму 164171 грн. у тому числі по ПП "Прогрес-2006 код 33515463 на загальну суму ПДВ 162155, 17 грн. На запит ДПІ у Московському районі м. Харкова було отримано акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Прогрес - 2006"(код ЄДРПОУ 33515463) з питань дотримання податкового законодавства в частині повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Строймаркет"(код ЄДРПОУ 30092530) за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.", в якому зазначається, що у ПП "Прогрес-2006"відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

З цього приводу суд зазначає наступне. Факт реєстрації контрагентів позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства - ТОВ "Промбуд-монтажінвест"та ТОВ "ВП "Спецкабель"на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Щодо не встановлення податковим органом місцезнаходження контрагентів позивача, що на думку податкового органу є однією з підстав для висновку про безтоварність угод, то суд зазначає, що статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень податкового законодавства сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Крім того, згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, ніби-то придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про порушення позивачем норм податкового законодавства при вчиненні господарських правовідносин з ТОВ "ВП "Спецкабель".

Щодо правовідносин з ТОВ «Харківкольормет» (а.с.6-23, т.11). Із долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що між позивачем та вказаним підприємством укладено договір поставки № 05/8 від 15.01.2007 року відповідно до якого позивач зобов'язаний прийняти та сплатити товар. В межах вказаного договору здійснено купівлю листа М12*600*1500 ДПРНМ.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що проведені в межах вказаного правочину позивачем подана до суду податкові накладні №403, від 24.05.2011 року, № 453 від 22.04.2011 року, які відповідають приписам наказу ДПА України від 21.12.010 року № 969, а отже у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Факт оплати, отримання та оприбуткування товару, його подальше використання у власній господарській діяльності судом підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими ордерами № 148 від 04.05.2011 року, № 37 від 25.05.2011 року; картками складського обліку матеріалів; оборотно- сальдовою відомістю розрахунків з дебіторами та кредиторами з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року; лімітно-заборними картками № 143, 931 за травень 2011 року. Фактичне переміщення придбаних у вказаного контрагента ТМЦ підтверджується випискою з Книги реєстрації транспорту ввозимого вантажу (а.с.204,205, т.13)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ «Харківкольормет» та формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Щодо взаємовідносин з ПП «Баварія-Ф» (а.с.24-74, т.11). Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП «Баварія-Ф» укладено договір поставки господарських матеріалів, матеріалів матеріально-технічної групи (а.с.26, т.11). На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що проведені в межах вказаного правочину позивачем подані до суду податкові накладні № 176 від 11.08.2011 року, 177 від 11.08.2011 року, 355 від 25.08.2011 року, 74 від 06.09.2011 року, 222 від 15.09.2011 року, 6 від 03.10.2011 року,166 від 12.10.2011 року, які відповідають приписам ст..201 ПК України, а отже у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявної у матеріалах справи платіжних доручень та виписок банку встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару, взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи приймальними актами, журналами довіреностей на отримання ТМЦ, звітом про рух матеріалів по цеху № 24 (а.с.75-85, 96, т.13 )

Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару здійснено власним транспортним засобом позивача, що підтверджується долученими до матеріалів справи (а.с.91-95,97-101 т.13) випискою Журналу обліку ввозимого вантажу» та подорожніми листами службового транспорту №№ 015070 від 21.09.2011 року , № 015488 від 27.10.2011 року, № 014894 від 31.08.2011 року. 11 року, № 014894 від 31.08.2011 року.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з ПП «Баварія-Ф» не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Щодо взаємовідносин з ПП «БС-Сервіс». Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ЧП «БС-Сервіс» укладено договір технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу № 9 від 01.02.2011 року (а.с.76, т.11). На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надані суду податкові накладні № 2 від 04.05.2011 року ;№ 31 від 18.05.2011 року, № 18 від 07.04.2011 року; акти виконаних робіт від 04.05.2011 року, від 12.04.2011 року та від 19.05.2011 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з ПП «БС-Сервіс» не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Сат Імпекс» (а.с.85-124, т.11). Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем в інтересах філіалу НТ СКБ «Полісвіт» та ТОВ «Сат Імпекс» укладено договір поставки господарських товарів та товарів матеріально-технічної групи (а.с.85- т. 11).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що проведені в межах вказаного правочину позивачем подані до суду податкові накладні 278 від 28.04.2011 року,125 від 08.06.2011 року,124-127 від 08.06.2011 року, які відповідають приписам ст..201 ПК України, а отже у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень та виписок банку встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару, взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи приймальними актами, журналами довіреностей на отримання ТМЦ, звітом про рух матеріалів (а.с.102-109,116-140, т.13)

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з ТОВ «САТ Імпекс» не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Щодо епізоду порушення позивачем приписів п.201.4,201.6 ст.201, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у квітні 2011 року на 7204,73 грн. У судовому засіданні представник відповідача як на підставу правомірності висновку податкового органу та відповідно визначення податкових зобов'язань посилається на акт перевірки № 1798/41-018/14308730 від 19.07.2011р., яким встановлено вчинення позивачем порушень ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, 7.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 , п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.200.4 ст.200 ,"б" п. 201.11 ст.201 ПК України: віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податків, сплачених на користь контрагентів -постачальників в межах нікчемних правочинів, в тому числі ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Укртекстиль", ФОП ОСОБА_1.

За результатами перевірки по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 зменшено від'ємне значення з ПДВ в розмірі 10.063,62 грн. та зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 3.636,83 грн., по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 зменшено від'ємне значення з ПДВ в розмірі 146,70грн. та зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 136,50грн. ; з ТОВ «Укртекстиль» зменшено від'ємне значення з ПДВ в розмірі 1.289,29грн., збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 384,00грн.

Висновки вказаного акту перевірки та прийняті за його наслідками податкові повідомлення рішення оскаржені позивачем в судовому порядку та відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 р. № 2а-10446/11/2070 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року визнані неправомірними, а отже суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п.201.4,201.6 ст.201, п.198.3 ст.198 ПК України

Щодо посилань податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача, довідок про проведення зустрічних звірок, як підстави встановлення порушень податкового законодавства позивачем, суд зазначає наступне. Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а отже суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються в порядку, визначеному ст..94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000020841 за формою "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3576661,00 грн., та нарахована штрафна санкція у розмірі 1788330,50 грн.; № 0000030841 за формою "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 457437,0 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 321217206784011, УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, банк ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628) на користь Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" (код ЄДРПОУ 14308730, м.Харків,61013, вул. Шевченка,28-А) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 18.02.2013 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.