Рішення

від 01.03.2013 по справі 5019/622/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2013 р. Справа № 5019/622/12

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А 3641)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Командування Повітряних Сил Збройних Сил України

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обласне комунальне будівельне підприємство "Рівнеінвестбуд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон"

про розірвання договору та стягнення збитків в сумі 555 900 грн. 00 коп..

Представники:

позивача: Стадник С.І. дов. № 220/741/д від 29.11.12 р.

військової частини А 3641: Стадник С.І. дов. № 350/157/3 від 09.01.2013 р.

відповідача: Чехомський В.В. дов. № 01-04 від 24.04.2012 р.

прокуратури: не з'явився.

третьої особи 1: Стадник С.І. дов. 350/1/77/пс від 17.01.2013 р.

третьої особи 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" про розірвання договору від 21.12.2000 р. № 9/1-0-71д "На будівництво житла пайової участі" (з урахуванням змін внесених додатковими угодами до нього), який укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" (правонаступником Обласного комунального будівельного підприємства "Рівнеінвестбуд") та стягнення збитків в розмірі 346 210 грн. 40 коп., інфляційних в розмірі 168 258 грн. 25 коп. та 3% річних в розмірі 41 431 грн. 42 коп. з підстав, зазначених у позовній заяві (а/с 2-6).

ТОВ «ІБК Регіон» заперечує вимоги, посилались на таке.

Договір за № 9/1-0-71д від 21.12.2000р. укладено між Обласним комунальним будівельним підприємством «Рівнеінвестбуд» (виконавець) та Міністерством оборони України (пайовик) на будівництво житла в порядку пайової участі. Предметом договору була участь ОКБП «Рівнеінвестбуд» у будівництві 72-квартирного житлового будинку по вул. Корольова, 23 в м. Рівне. ОКБП «Рівнеінвестбуд» згідно цього Договору взяло на себе зобов'язання проводити будівництво та передати у власність Міністерству оборони України 3 095,74 кв. м. загальної площі житла за ціною 1207, 00 грн. у 72-квартирному житловому будинку по вул. Корольова, 23 у м. Рівне. Відповідно до п. 2.1. загальна орієнтовна сума за даним договором складає З 736 558, 00 грн. Відповідно до п. 2.3. договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, а також в іншій формі відмінній від грошової в залежності від виду інвестицій. Міністерство оборони України зобов'язувалося, згідно п. 3.2.1. договору оплатити загальну житлову площу в будинку у відповідності з умовами п. 2.1., п. 2.З., іншими пунктами договору. Тобто, Міністерство оборони України зобов'язувалося в якості пайового внеску надати ОКПБ «Рівнеінвестбуд» активи на суму 3 736 558, 00 грн.

Міністерством оборони України, в якості внеску в пайову участь, передані активи (векселі) на суму 1 049 677, 92 грн. Міністерство оборони не виконало свої зобов'язання щодо фінансування згаданого будинку на загальну суму 2 686 880, 08 грн. Зважаючи на незначне інвестування у будівництво, будинок не міг бути побудований та ведений в експлуатацію, а квартири передані у власність пайовику. Внески Міністерства оборони України в пайову участь, були передані ОКБП «Рівнеінвестбуд» замовнику будівництва Управлінню капітального будівництва Рівненського міськвиконкому, на підставі договору про дольову участь 21.11.2000 року.

14 жовтня 2005 р., у зв'язку з неспроможністю ОКБП «Рівнеінвестбуд» виконати договірні зобов'язання метою здійснення розрахунків та з метою провадження здійснення розрахунків у 2005 - 2006 роках за договором між Міністерством оборони України, ОКБП «Рівнеінвестбуд» та ТОВ «ІБК «Регіон» було укладено додаткову угоду №4 від 14.10.2005 р. За умовами даної угоди, зобов'язання перед Міністерством оборони України по договору від 21.12.2000 року №9/1-0-71д переходять від ОКБП «Рівнеінвестбуд» до ТОВ «ІБК «Регіон». Ця угода відповідно до п.6 є невід'ємною частиною договору від 21.12.2000 року №9/1-0-71д вступає в силу з дня її підписання та діє до повного виконання розрахунків за договором але не пізніше 31 березня 2006 року.

30 червня 2006 року між Міністерством оборони України та ТОВ «ІБК «Регіон» було укладено додаткову угоду №7 до договору № 9/1-0-71 д від 21.12.2000 року, відповідно з якою, Пайовик оплачує площу житла, що передається Виконавцем і профінансована до моменту складення цієї угоди на загальну суму 346210,40 грн., за ціною 2187,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі житла відповідно до додаткової угоди №3 від 11.07.2002 року до договору № 9/1-0-18 д про сумісну діяльність від 30.05.2000 року укладеного Міністерством оборони України та Обласним комунальним будівельним підприємством «Рівнеінвестбуд». Згідно цієї угоди сторони домовилися викласти п. 3. 1. 1. договору № 9/1-0-7Ід від 21.12.2000 року в наступній редакції: -«Передати Пайовику за актом приймання - передачі готові до експлуатації квартири до 01 березня 2008 року на суму фактично проведеного Пайовиком фінансування». Тобто строком виконання зобов'язання згідно договору, є узгоджена сторонами дата - 01 березня 2008 року. Ця угода відповідно до п.4 є невід'ємною частиною договору№9/1-0-7 д від 21.12.2000 року і вступає в силу з дня її підписання Сторонами та діє до повного виконання розрахунків за договором але не пізніше 31 грудня 2008 року. Зазначені обставини досліджувалися господарським судом Рівненської області під час розгляду справи № 15/60 за позовом військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А3641 (правонаступника Військової частини А1206) до ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Регіон» (первісний відповідач - ОКБП «Рівнеінвестбуд») про зобов'язання оформити і передати житло. В процесі розгляду вказаної господарської справи, з огляду на вищезазначені обставини, щодо строків виконання зобов'язання за договором, від позивача надійшла заява, погоджена з прокурором про відмову від позову, та відповідно припинення провадження у справі. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 серпня 2006 р. у зазначеній справі № 15/60, провадження у справі припинено, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у зазначеній справі було відкрито на підставі позовної заяви від 19.01.2005 р. поданої Військовим прокурором Рівненського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України від імені якого діє військова частина А1206.

Міністерство оборони не виконало свої зобов'язання щодо фінансування згаданого будинку на загальну суму 2 686 880, 08 грн. Зважаючи на незначне інвестування у будівництво, будинок не міг бути побудований та ведений в експлуатацію, а квартири передані у власність пайовику. Відповідно до початкової редакції п. 3.1.1. договору № 9/1-0-71 д від 21.12.2000 р. строк передачі виконавцем загальної житлової площі залежить від строків проведення пайовиком фінансування будівництва, а у випадку неналежного фінансування пайовиком, або інвесторами, співінвесторами будівництва в необхідні для будівництва строки, про що виконавець повідомляє пайовика, строк передачі належних пайовику квартир переноситься на строк, який необхідний для завершення будівництва даного будинку, виходячи з строків проведеного фінансування будівництва. Додатковою угодою № 7 від 30.06.2006 року п. 3.1.1. був викладений в новий редакції і виконавець, зобов'язувався передати пайовику квартири до 01.03.2008 року на суму фактичного проведеного фінансування, на 346 210,40 грн. за ціною 2817 грн. за 1 кв. м., що становить 122, 9 кв. м. житла.

Відповідно до ст.221 ГКУ кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. Прострочення кредитора дає боржникові право відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено навмисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора. Аналогічні норми містяться у статі 613 ЦКУ кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Тому твердження Військового прокурора Вінницького гарнізону про те, що Прокуратурі тільки після проведеної перевірки військової частини стало відомо про зобов'язання ТОВ «ІБК «Регіон» перед Міністерством оборони України спростовується ухвалою суду від 16 серпня 2006 року у справі № 15/60.

Згідно статті 530 ЦКУ якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до п 4. Додаткової угоди № 7 від 30.06.2006 р. до договору № 9/1-0-71 Д від 21.12.2000 р. сторони погодили строк виконання зобов'язання до 31 грудня 2008 року. Саме до цієї дати сторони зобов'язалися провести повний розрахунок за договором №9/1-0-71 Д від 21.12.2000 р.

Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ст. 266 ЦКУ зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Щодо розміру збитків, які на думку позивача визначені умовами додаткової угоди № 7 від 30.06.2006 р.. як сума заборгованості, що профінансована до моменту складання угоди, то вказана сума заборгованості не « збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України Позивач жодним чином не обґрунтував порядок визначення збитків.

Щодо нарахування інфляційних та трьох процентів річних, у відповідності до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Так в силу ст.533 ЦК України однією з ознак грошового зобов'язання є його виконання у гривнях. У відповідності до п.3.1.1 договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-0-71 Д від 21.12.2000 р. Виконавець зобов'язаний передати готові до експлуатації квартири, від так право на нарахування інфляційних та трьох процентів виникне лише після розірвання договору та встановлена судом обов'язку виконати зобов'язання у грошовій формі.

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі позивачі Міністерства оборони України, Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сі України звернувся в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Регіон» у березні 2012 р. (позовна заява № 1249 від 03.03.2012 р.), пропустивши без поважних причин строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Між Міністерством оборони України (пайовик) в особі заступника Міністра оборони України - Командувача Сил Протиповітряної оборони України та обласним комунальним будівельним підприємством "Рівнеінвестбуд" (виконавець) 21.12.2000 р. укладено договір № 9/1-0-71д на будівництво житла в порядку пайової участі, предметом якого є участь пайовика у будівництві 72-квартирного житлового будинку по вул. Корольова, 23 у м. Рівне.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.3 договору пайовик узяв на себе зобов'язання оплатити 3095,74м 2 загальної площі житла на суму 3736558,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або передачі інших, передбачених законодавством засобів, в залежності від виду інвестицій. Виконавець згідно пунктів 1.2, 3.1.1 договору взяв на себе зобов'язання провести будівництво та передати пайовику 3095,74м 2 загальної площі житла у 72-квартирному житловому будинку по вул. Корольова, 23 у м. Рівне.

Оскільки фінансування за договором значною мірою здійснювалося за рахунок інвестиційних коштів, сторони при укладанні договору обумовили спеціальний порядок дій у випадку неспроможності пайовика виконати свої зобов'язання. У такому разі, згідно п. 6.1 договору виконавець передає пайовику житлову площу на суму фактично переданих коштів.

У подальшому сторонами укладалися додаткові угоди до договору: додатковими угодами № 1 від 12.10.2001 р. та № 2 від 02.07.2002 р. змінені строки передачі житла у зв'язку зі зміною терміну здачі будинку в експлуатацію. Додатковою угодою № 3 від 14.10.2005 року змінені юридична адреса і реквізити пайовика у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та створення нового виду Збройних Сил України - Повітряні Сили. Додатковою угодою № 4 від 14.10.2005 р. замінений боржник у зобов'язанні (переведення боргу) на ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон". Додатковою угодою № 5 від 19.10.2005 р. встановлена ціна договору у сумі, яка фактично профінансована пайовиком до моменту укладення цієї угоди (873175,75 грн.) та погоджено передачу житла в іншому будинку - по вул. Макарова, 56 у м. Рівне в рахунок виконання зобов'язань за договором. Додатковою угодою № 6 від 30.03.2006 р. термін передачі квартир у будинку по вул. Макарова, 56 встановлено до 15.07.2006 р.

30.06.2006 р. між Міністерством оборони України в особі Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А3641) та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" укладено додаткову угоду № 7, умовами якої визначено, що пайовик оплачує площу житла, яка передається виконавцем пайовику і профінансована до моменту складення цієї угоди на загальну суму 346210,40 грн., за ціною 2187,00 грн. за 1м 2 . Термін передачі квартир до 01.03.2008 року.

Пунктом 3.2.2 договору встановлено, що пайовик зобов'язаний вимагати передачі належної йому загальної площі житла в будинку і оплати неустойки виконавцем, яка викликана затримкою строків передачі квартир або зі свого боку відмовитися від виконання договору, і вимагати відшкодування виконавцем неустойки та збитків, якщо виконавець порушує даний договір і не передає пайовику весь обсяг або частину загальної площі житла.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ч.ч.1-З ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення . Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Пунктом 3.2.2 Договору від 21.12.2000 року №9/1-0-71д визначено, що Пайовик зобов'язаний вимагати передачі належної йому загальної площі житла в Будинку і оплати неустойки Виконавцем, яка викликана затримкою строків передачі квартир або зі свого боку відмовитися від виконання договору, і вимагати відшкодування Виконавцем неустойки та збитків, якщо Виконавець порушує даний Договір і не передає Пайовику весь обсяг або частину загальної площі житла.

Загальні підстави для розірвання договору в судовому порядку передбачені ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу, відповідно до якого договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною й в інших випадках, встановлених договором або законом. Крім того, для договорів будівельного підряду передбачені також спеціальні підстави для їхнього розірвання (ст. 883 ЦК і ст. 320 ГК).

Так, якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків в повному обсязі.

В даному випадку Відповідач свої зобов'язання щодо будівництва та передачі квартир не виконав, чим істотно порушив договірні умови та завдав шкоди у розмірі профінансованої суми позивачу оскільки позбавив можливості забезпечити житлом військовослужбовців ЗС України.

Згідно рішення Рівненської міської ради № 1065 від 18 серпня 2011 року припинено право оренди земельної ділянки площею 3 800 кв. м. по ; вул. Корольова, 23 у м. Рівне, яка надавалася для завершення будівництва житлового будинку та віднесено зазначену земельну ділянку до земель запасу Рівненської міської ради. Будівельні роботи на об'єкті не виконуються.

Будівництво житлового будинку по вул. Корольова, 23 у м. Рівне припинено.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу. Та сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні. У разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивачем 05.02.2012 року на адресу Відповідача було направлено таку пропозицію (вих. № 350/157/30), однак у встановлений законом строк відповіді не отримано.

Крім того, слід зазначити про помилковість доводів про передчасність вимог про розірвання договору у зв'язку з недотриманням позивачем вимог ст. 188 ГК України, оскільки відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, недотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Проте, прокурором заявлено позовні вимоги про розірвання договору та стягнення збитків, а не передачу квартир в натурі.

Строк дії договору визначений п. 6.6, яким передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Окрім того, 09.04.2012 р. року з позовом до суду звернулося не Міністерство оборони України, а заступник військового прокурора Вінницького гарнізону за захистом інтересів держави в особі Міністерство оборони України, Управління капітального будівництва Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А 3641) на підставі проведеної прокурорської перевірки за завданням ГПУ від 23.01.2012 року.

За таких обставин, на думку суду, прокурору стало відомо про порушення інтересів держави у період виконання указаного завдання ГПУ, а тому строк позовної давності не сплив.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, взяті на себе відповідачем зобов`язання по передачі квартир суд не уважає грошовими, а тому в частині стягнення інфляційних та річних слід відмовити.

У задоволенні поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог у зв`язку із непогодженням її із прокурором суд відмовляє (п.5 Постанови Пленуму ВГСУ №2 від 16.01 2013 р.

Заява про забезпечення позову підлягає відхиленню у зв`язку із необгрунтуванням позивачем підстав для вжиття такого заходу та неподання доказів.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 11, 16, 509, 512, 513, 514, 517, 520, 525, 526, 611, 612, 625, 651, 883 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 188, 193, 194, 199, 320 ГК України та ст.ст. 2, 29, 49, 66, 67 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1.Задоволити позов частково.

2. Розірвати договір від 21.12.2000 року № 9/1-0-71д "На будівництво житла в порядку пайової участі" (з урахуванням змін внесених додатковими угодами до нього) укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" (правонаступник Обласного комунального будівельного підприємства "Рівнеінвестбуд").

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" (33000, м.Рівне, вул.Млинівська,18 код ЄДРПОУ 30712285) на користь Міністерства оборони України в особі Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А3641) (Одержувач: військова частина А0215 р/р 35223091000013 в ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015, код ЄДРГІОУ 24981451) збитки у сумі 346 210 (триста сорок шість тисяч двісті десять) грн. 40 коп.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" (33000, м.Рівне, вул.Млинівська,18 код ЄДРПОУ 30712285) в доход державного бюджету України 7 997 грн. 20 коп. судового збору.

5. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

6. Відмовити в задоволенні заяви про накладення арешту на майно та грошові суми.

Повне рішення складено 04 березня 2013 року.

Суддя Войтюк В.Р.