Постанова

від 21.02.2013 по справі 2а-7333/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р. Справа № 2а-7333/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик-трейд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. по справі № 2а-7333/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик-трейд"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Хладик - Трейд " (далі по тексту -позивач, ТОВ «Хладик - Трейд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі по тексту -ДПІ у Фрунзенському районі), правонаступником якої є Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, Індустріальна МДПІ), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 року № 0000432302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд» з податку на прибуток на суму 189751, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 № 0000442302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд» з податку на додану вартість в сумі 478340, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118109, 75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик - Трейд" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.03.2007 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 079012 (а.с. 37 т.1) та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією довідки АА № 316199 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11.05.2010 р. (а.с. 38 т. 1) та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, про що свідчить копія довідки про взяття на облік платника податків №253 від 17.05.2010 р. (а.с. 40 т. 1), а також підтверджується копією свідоцтва № 100033037 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.04.2007 р. (а.с. 39 т. 1).

ДПІ у Фрунзенському районі здійснила документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Хладик - Трейд»за результатами якої було складено акт від 14.02.2012 р. № 331/23-212/34951625 «Про результати виїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хладик - Трейд»(код ЄДРПОУ 34951625) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011»(а.с. 163-203 т.1).

Актом перевірки встановлено порушення з боку позивача, а саме: 1. п. п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 , п. 138.2, п.п. 138.10.3 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 189751 грн., у тому числі: за 2 кв. 2011 року на суму 3068 грн., за 2-3 кв. 2011 року на суму 189751 грн.; п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 478340 грн., у тому числі: за січень 2011 року 2668 грн., за лютий 2011 року 3237 грн., за липень 2011 року - 457000 грн., за серпень 2011 року -15435 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі були винесені податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 року № 0000432302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд»з податку на прибуток на суму 189751, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 № 0000442302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд»з податку на додану вартість в сумі 478340, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118109, 75 грн. (а.с. 12, 13 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено реальність господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження договірних господарських операцій між позивачем та ПП «Світ Касандри -350 ТОВ «Хладик- Трейд» було надано копії рахунків-фактур від 18.01.2011 р. № 9089/0 та від 17.02.2011 р. № 9380/0, видаткових накладних від 20.01.2011 р. № 2101 та від 21.02.2011 р. № 4310, податкових накладних від 20.01.2011 р. № 2101 та від 21.02.2011 р. № 4311.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відвантаживши товар відповідно до вищевказаних видаткових накладних ПП «Світ Касандри-350» здійснило пропозицію укласти договори купівлі-продажу на умовах запропонованих у видаткових накладних.

Прийнявши товар позивач прийняв пропозицію ПП «Світ Касандри-350» укласти договори на запропонованих умовах, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність договору, укладеного між позивачем та його контрагентом колегія суддів вважає безпідставними.

Факт переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

З товарно-транспортних накладних вбачається, що товар перевозився на автомобілі Mercedes-Benz CDI AX 03-64 CE, що перебуває в користуванні позивача відповідно до укладеного з ТОВ «Національна Логістична Компанія» договору найму транспортного засобу.

Отриманий за укладеними з ПП «Світ Касандри-350» договорами товар, а саме автотранспортні запасні частини, позивачем був використаний у власній господарській діяльності для проведення ремонту та планового технічного обслуговування транспортних засобів, що використовуються позивачем в господарській діяльності, що підтверджується актами списання автотранспортних запчастин.

Згідно актів списання запасні частини, отримані від ПП «Світ Касандри-350», були використані при ремонті автотранспорту, що згідно укладених позивачем договорів оренди з ТОВ «Національна Логістична Компанія» знаходиться у нього в оренді.

Використання транспорту у власній господарській діяльності підтверджується відомостями витрат дизпалива.

В підтвердження оплати товару отриманого від ПП «Світ Касандри-350» позивачем надано платіжні доручення.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем документально не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Світ Касандри -350 та зазначає, що відсутність журналу реєстрації довіреностей на отримання товару в паперовому вигляді не є беззаперечним доказом нереальності укладеної угоди між позивачем та його контрагентом, оскільки вищевказаними документами первинного обліку підтверджено реальність господарських операцій за договорами з ПП «Світ Касандри -350.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2011 р. між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» був підписаний договір № 0009-М на проведення маркетингових досліджень. Відповідно до п. 1.1 якого виконавець ТОВ «Промтехноопт» зобов'язується надати замовнику ТОВ «Хладик-Трейд» за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними в цьому договорі, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Основним завданням маркетингових досліджень за цим договором є особливості сприйняття морозива, особливості його покупки, вимоги до ідеальної торгової марки морозива, особливості сприйняття марок-конкурентів, особливості сприйняття ТМ "Хладик" та тестування оригінальних ідей ТМ "Хладик" (п. 1.4. договору).

Згідно п. 1.5. договору методами та способами проведення маркетингових досліджень виконавцем за цим договором є експертні опитування ( із представниками роздрібної й оптової торгівлі, аналітиками, які відслідковують ринок) кабінетні дослідження (державна й галузева статистика, результати синдикативних досліджень, споживчих і роздрібних панелей); опитування споживачів, споживчі панелі, етнографічні дослідження (спостереження); фокус групи, глибинні інтерв'ю, мозкові штурми (для розробки концепції), Хол-Тести, інтерв'ю особою-до-особи; контент - аналіз (ЗМІ); аудит роздрібних мереж, аудит оптового продажу, спостереження (у місцях продажу), панельні дослідження (роздрібні панелі).

Відповідно до п. 2.2. договору моментом надання результатів дослідження є передача виконавцем замовнику звіту. Звіт викладається на паперовому та електронному носії в єдиному екземплярі.

В підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору позивачем було надано податкові накладні, протоколи узгодження ціни, акти приймання наданих послуг, платіжні доручення.

Також позивачем надано копію «Аналитический отчет. Потребители мороженого: ценности, восприятие ТМ «Хладик» и марок конкурентов.

Згідно з п. 1.3 договору передбачено, що територія, відносно якої проводяться маркетингові дослідження- м. Дніпропетровськ, м. Одеса, м. Донецьк, м. Запоріжжя, м. Луганськ, м. Київ.

Закінчення проведення маркетингових досліджень на кожній з вищезазначених територій підтверджується підписанням сторонами відповідних актів приймання наданих послуг з передачею результатів досліджень, в підтвердження чого позивачем надано аналітичну записку.

Згідно пояснень позивача аналітичний звіт, наданий позивачем в підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг, є консолідованим та його складання можливе після проведення маркетингових досліджень на всіх зазначених територіях. Проведення досліджень на територіях визначених п. 1.3 договору підтверджується складанням актів.

Використовуючи отриману в результаті проведених досліджень інформацію позивачем було укладено низку договорів поставки, що наявні в матеріалах справи.

Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне виконання сторонами умов договору про надання маркетингових послуг.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» було заключено договір поставки товару № П-0108 від 01.08.2011 року.

Згідно умов договору ТОВ «Промтехноопт» (постачальник) зобов'язується постачати та передавати у власність ТОВ «Хладик-Трейд» (покупець), а покупець зобов'язується приймати та сплачувати вартість товару в асортименті, кількості та за ціною відповідно до умов цього договору (п. 1.1.).

Згідно з п. 1.2. у цьому договорі під терміном «Товар» сторони розуміють - морозиво, заморожені продукти та напівфабрикати.

Відповідно до п. 2.1. договору якість, маркування, штрих-код та упаковка товару, який передається покупцю за цим договором повинна відповідати встановленим законодавством України вимогам та нормативно-технічній документації заводу-виробника та підтверджуватися сертифікатом якості та іншими документами.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано копію видаткової накладної № П-01081 від 01.08.2011 року, податкову накладну, копію товарно-транспортної накладної, платіжне доручення, декларацію виробника (якісне посвідчення на морозиво).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено реальність отримання від ТОВ «Промтехноопт» товару за договором укладеними з ТОВ «Промтехноопт».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкового кредиту та податку на прибуток за спірними господарськими операціями слугували висновки актів перевірок контрагентів позивача, за якими податковий орган прийшов до висновку про те, що правочини укладені від імені ТОВ «Промтехноопт», ПП "Світ Касандри-350" не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

Крім того, згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Таким чином, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за спірними господарськими операціями.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено документально фактичне виконання господарських операцій за вказаними вище договорами, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування витрат за спірними договорами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи не підтверджують фактичного надання маркетингових послуг та товару за вказаними вище договорами, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та витрат за спірними господарськими операціями.

За таких обставин, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик-трейд" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. по справі № 2а-7333/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик-трейд" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Фрунзенському районі м. Харкова від 01.03.2012 року № 0000432302 та від 01.03.2012 року № 0000442302.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 26.02.2013 р.