Ухвала

від 26.02.2013 по справі 1570/3873/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 р.Справа № 1570/3873/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТК-УКРАЇНА» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000572230 від 14.06.2012р., № 0000582230 від 14.06.2012р., № 0000801704 від 14.06.2012р., № 0000612270 від 11.06.2012р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-УКРАЇНА» задоволений у повному обсязі. Скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000572230 від 14.06.2012р. прийняте державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 893 376 грн. 00 коп.. Скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000582230 від 14.06.2012 р. прийняте державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 966 049 (один мільйон дев'ятсот шістдесят шість тисяч сорок девять) грн. 00 коп., з яких за основним платежем: 1 646 413 (один мільйон шістсот сорок шість тисяч чотириста тринадцять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями: 319 636 (триста дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 00 коп.. Скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000801704 від 14.06.2012 р. прийняте державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 35 341 грн. 67 коп., з яких за основним платежем: 28 273 грн. 34 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями: 7 068 грн. 33 коп.. Скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000612270 від 11.06.2012 р., яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 839 грн. 34 коп.. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-УКРАЇНА» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146 грн. 00 коп..

В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направленнь виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, а також на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового Кодексу України проведена планова виїзна перевірка ТОВ «СТК-УКРАЇНА», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р..

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 2174/22-3/34599502 від 30.05.2012р., на підставі висновків якого були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000572230 від 14.06.2012р. за порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 893 376 грн. 00 коп.;

- № 0000582230 від 14.06.2012 р. за порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 966 049 грн. 00 коп.;

- № 0000801704 від 14.06.2012 р. за порушення позивачем п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 16.1 ст. 16 Закону України № 889-ІV від 22.05.2003 р., п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ст. 167 ст. 168 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 35 341 грн. 67 коп.;

- № 0000612270 від 11.06.2012 р., яким застосовано до ТОВ «СТК-УКРАЇНА» суму штрафних санкцій у розмірі 839 грн. 34 коп.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність правомірності винесених відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи і застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.07.2011р. між ТОВ «ТАВЕРС» (постачальник) та ТОВ «СТК-УКРАЇНА» (покупець) укладений договір №02/07/2011, предметом якого являється зобов'язання постачальника в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар.

01.07.2011р. між ТОВ «Тала - Груп» (постачальник ) та ТОВ «СТК-УКРАЇНА» (покупець) укладений договір поставки №01/07/2011, предметом якого являється зобов'язання постачальника в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар.

04.05.2011р. між ТОВ «Тіал Альянс» (постачальник ) та ТОВ «СТК-УКРАЇНА» (покупець) укладений договір постачання № 01/05/2011, предметом якого являється зобов'язання постачальника передати у встановлений термін, у власність покупця товар згідно Специфікацій та/або видаткових накладних, що є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його в порядку і на умовах, передбачених у даному договорі.

На підтвердження виконання умов вище вказаних договорів до матеріалів справи надані: журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2011 р., видаткові накладні, податкові накладні.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальників (ТОВ «Тала - Груп», ТОВ «ТАВЕРС», ТОВ «Тіал Альянс») товарів (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в підтвердження отримання ТОВ «СТК-УКРАЇНА» товарів від вище зазначених контрагенів позивачем надано до матеріалів справи всі необхідні первинні документи, які в свою чергу відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» (договори, видаткові та податкові накладні та інші), які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок відповідача про встановлений перевіркою факт відсутності господарських операцій, а саме придбання товаро-матеріальних цінностей позивачем у ТОВ «Тала - Груп», ТОВ «ТАВЕРС», ТОВ «Тіал Альянс».

Між іншим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, продукція придбана у контрагентів ТОВ «СТК-УКРАЇНА» придбавалась з метою подальшого використання у господарській діяльності, а саме була реалізована серед замовників (покупців): ПП «Таврия І», «Епіцентр К», ТОВ «Комфі Трейд», ЗАТ «Нова Лінія», ТОВ «Чистий Дом Крим», що підтверджується відповідними договорами поставки № 155 від 01.01.2011 р., № 3702/30/10, № СТК241 від 24.01.2011 р., № 753/070524Р від 24.05.2007 р., № 1-11 від 01.01.2011 р., видатковими накладними, транспортними накладними, довіреностями.

Таким чином, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги та акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ «Тала - Груп», ТОВ «ТАВЕРС», ТОВ «Тіал Альянс» в порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ТОВ «Тала - Груп», ТОВ «ТАВЕРС», ТОВ «Тіал Альянс», оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того, сама по собі відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо, як то зазначено податковим органом, не може свідчити про фіктивність господарських операцій, адже підприємства - постачальники можуть здійснювати реальні торгові операції та надавати відповідні послуги і необов'язково мають бути виробником товару.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження правомірність віднесення витрат на відрядження працівників ТОВ «СТК-УКРАЇНА» до Китаю позивачем було надано:

- наказ про відрядження № 9-К від 19.05.2010 р., в якому зазначається що в зв'язку із виробничою необхідністю генеральний директор Фурман В.М. разом із начальником відділу маркетингу Клочко Г.Б. відправляються у відрядження до м. Гуанчжоу, Китайської Народної республіки з метою відвідування виставки освітлення в м. Гуанчжоу з 09.06.2010 р. по 12.06.2010 р. для вивчення новинок енергозберігаючих ламп та іншої продукції, тенденції розвитку енергозберігаючих технологій, проведення переговорів з можливими постачальниками з метою підписання контрактів на поставку продукції; протокол № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «СТК-УКРАЇНА» про призначення Фурмана В.М. директором підприємства від 26.09.2006 р.; контракт з Генеральним директором підприємства від 01.09.2008 р.; звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт; видаткова накладна № 0001 від 24.05.2010 р. (авіаквитки) в якій постачальником зазначається ПП «Аміго-Тур», одержувачем - ТОВ «СТК-УКРАЇНА»; акт № 01-10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2010 р. за бронювання ПП «Аміго-Тур» для ТОВ «СТК-УКРАЇНА» 2 номерів в готелі м. Гуанчжоу (Китай), консульський збір та медичні страховки; договори комплексного страхування подорожуючих за кордоном; наказ про виконання обов'язків генерального директора № 14-К від 12.10.2010 р.; проїзні документи.

Вказані документи на думку колегії суддів повністю підтверджують правомірність віднесення до валових витрат, витрати позивача на відрядження працівників ТОВ «СТК-УКРАЇНА» до Китаю, що відповідає статутної діяльності ТОВ «СТК-УКРАЇНА» (оптова продаж товару імпортного виробництва, що імпортується в більшій мірі з Китайської Народної Республіки), у зв'язку з чим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта і в цієї частині, та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність правомірності та обґрунтованості винесення податкового повідомлення-рішення щодо збільшення ТОВ суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Також, з урахуванням наданих до матеріалів справи позивачем документів, що підтверджують правомірність видачі грошових коштів працівникам підприємства на відрядження до КНР (протокол № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «СТК-УКРАЇНА»; контракт з Генеральним директором підприємства; звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та інш), колегія суддів вважає правильним та таким який відповідає вимогам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Податковому кодексу України, висновок суду першої інстанції про неправомірність висновків ДПІ щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 35 341 грн. 67 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 839 грн. 34 коп..

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: