Ухвала

від 20.11.2012 по справі 2а/0570/15578/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Донецький окружний адміністративний суд У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/15578/2012

суддя Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М., перевіривши виконання вимог ст.ст. 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Содетель» до державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про прийняття рішення щодо скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Содетель» (далі - ТОВ «Содетель», позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька (відповідач) про прийняття рішення щодо скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами ознайомлення із зазначеним позовом суддею встановлено, він подано без додержання вимог, передбачених ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки нормами зазначеної статті встановлені вимоги до позовної заяви, а саме:

1. Щодо документу, що підтверджує повноваження позивача.

Стаття 107 цього ж Кодексу покладає на суддю обов'язок після одержання позовної заяви з'ясувати, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником). При цьому суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

У відповідності до ст. 58 КАС України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені в тому числі довіреністю. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.

Дана норма кореспондується із приписами ст. 246 Цивільного кодексу України, згідно яким довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Крім цього, повноваження керівника підприємства, установи чи організації повинні підтверджуватися статутом, положенням чи іншим установчим документом юридичної особи або витягом з протоколу засідання повноважного органу юридичної особи, на якому керівника уповноважено вести справу в суді.

Позовна заява з боку позивача підписана його представником Деркач Олександром Олеговичем (далі - Деркач О.О.), який діє на підставі довіреності підписаною директором ТОВ «Содетель» Кубіцьким О.О. При цьому, до матеріалів справи не додано документів, згідно яким вказана Кубіцький О.О. займає посаду директора ТОВ «Содетель» (протокол, наказ, інший акт юридичної особи).

За приписами ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У відповідності до ст. 24 КЗпП додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим в тому числі при укладенні контракту. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Господарського кодексу України в разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. При цьому, положення даної норми не містять виключень із обов'язку укладати контракт з керівником з боку власника або уповноваженого ним органу.

Отже, позивачем до матеріалів справи не додано доказів про призначення Кубіцького О.О. директором ТОВ «Содетель»: протокол, наказ, інший акт юридичної особи.

2. Щодо повноваження представника позивача.

Крім того, слід зазначити, що згідно з ч. 5 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

До позовної заяви позивачем надана копія довіреності від 01.10.2012 року № б/н, у якій підпис директора ТОВ «Содетель» завірена адвокатом Деркач О.О., який одночасно є представником ТОВ «Содетель». При цьому, підпис Деркача О.О. виконано за допомогою факсиміле.

Слід зазначити, що законодавчо не визначено поняття факсимільного відтворення підпису. Разом з тим у ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже, виходячи з зазначеного вбачається, що застосування факсимільного відтворення підпису можливо у разі закріплення цього на законодавчому рівні або за письмовою згодою сторін.

При цьому, ч. 1 ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України прямо встановлено, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

За таких обставин, суд вважає, що повноваження представника позивача Деркача О.О. - не підтверджені, оскільки до позову, який підписаний Деркачем О.О. не наданий оригінал довіреності.

3. Щодо сплаченого позивачем судового збору суд зазначає наступне.

Як слідує зі змісту заявленого позову, позивач не погоджується з висновками акту перевірки від 21.09.2012 року № 557/22/32/32164528, який складений відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Содетель», а тому вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, про що вказано у тексті позову (2-й арк.).

Таким чином вбачається що фактично предметом адміністративного позову є скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За результатами ознайомлення із зазначеним позовом суддею встановлено, що він поданий без додержання вимог, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки норми зазначеної статті передбачають, зокрема, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів; до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень, а також одночасно з позовною заявою подається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Реалізація окремих рішень, прийнятих суб'єктом владних повноважень, а також відповідно їх оскарження, може призводити до зменшення або до збільшення майна особи. Отже, оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою. Так, зокрема, у Рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Наведене узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 18.01.2012 року № 165/11/13-12, у відповідності до якої адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновим.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Содетель» відносяться до майнового спору, оскільки спірними рішеннями відповідача збільшується позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, тобто вказані рішення впливають на структуру майна позивача у бік його зменшення.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 08.07.2011 року № 2747-IV «Про судовий збір», який набрав чинності з 1 листопада 2011 року.

Так, розміри ставок судового збору встановлено статтею 4 цього Закону та визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 1 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

До позову позивачем не надано суду квитанції про сплату судового збору згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір».

4. Щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилається на документи та обставини, які на його думку є доказами у даній справі.

Так, при наведені обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивач зазначає наступні документи:

- акт перевірки від 21.09.2012 року № 557/22/32/32164528;

- податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року за № 0000552342 та № 0000562342, які прийняті відповідачем за результатами зазначеного акту перевірки;

- документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються взаємовідносин з контрагентами у перевіряємому періоді та по яким податковим відповідачем виявлені порушення (договори, акти, декларації, податкові накладні, платіжні доручення, судове рішення та ін.).

При цьому, слід зазначити, що ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.

Як вбачається, до суду позивачем наданий тільки адміністративний позов та копію довіреності на представника у двох примірниках: для адміністративної справи та для відповідача.

При цьому, позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

5. Щодо зазначення у позові найменування відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З адміністративного позову вбачається, що ТОВ «Содетель» вважає, що прийняттям державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька спірних податкових повідомлень-рішень порушенні його (позивача) права та інтереси, тому відповідачем у даній справі позивач вказав державну податкову інспекцію у Петровському районі м. Донецька.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» наданий перелік територіальних органів Державної податкової служби, які утворені шляхом перетворення.

Так, з даного переліку вбачається, що державну податкову інспекцію у Петровському районі м. Донецька утворено у Державну податкову інспекцію у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ТОВ «Содетель» вказало у позовній заяві невірне найменування відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 зазначеного кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Содетель» до державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про прийняття рішення щодо скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

Позивачу у строк до 30 листопада 2012 року усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання суду: доказів про призначення Кубіцького О.О. директором ТОВ «Содетель»: протокол, наказ, інший акт юридичної особи; оригіналу довіреності від 01.10.2012 року № б/н на представника позивача Деркача О.О.; доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»; доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги або зазначити причини неможливості подання таких доказів; а також шляхом зазначення у позові вірного найменування відповідача.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявнику.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Чучко В.М.